Рух Опору
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рух О́пору (Резистанс) — поняття, що увійшло в політичну літературу під час Другої світової війни і вживається на означення підпільної і повстанської боротьби народів Європи проти окупації Німеччиною та її союзниками. Найбільш відомими в Європі вважаються французькі «макі», італійська «Резистенца», польська Армія Крайова та Українська повстанська армія. Часто також згадуваний в літературі Радянський партизанський «рух» - був організований НКВС СРСР за наказом Сталіна і тому народним «рухом опору» вважатися не може.
З початку 1960-х pp. під поняттям рух опору розуміється боротьба за національні, політичні та громадянські права народів, що перебували під контролем комуністичних режимів СРСР, країн Східної Європи.
Див. також[ред.]
Література[ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
_crowned.svg){kind=small}
