Рух Опору

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Рух Опору (Резистанс) — поняття, що увійшло в політичну літературу під час другої світової війни і вживається на означення підпільної і повстанської боротьби народів Європи проти окупації Німеччиною та її союзниками. Тоді діяли також комуністичне підпілля та радянські партизани.

З початку 1960-х pp. під поняттям рух опору розуміється боротьба за національні, політичні та громадянські права народів, що є під контролем комуністичних режимів СРСР, країн Східної Європи.

[ред.] Дивись також

• Рух Опору у Франції
• Український визвольний рух
• Український партизанський рух
• Дисидентський рух
• Шістдесятники

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)