Рюкзак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сучасний рюкзак
Рюкзак Швейцарської армії, прибл. 1960 рік.
Рюкзак з інтегрованим каркасом.
Турист з рюкзаком на пішохідному маршруті. Крим.
Школяр з рюкзаком.


Рюкзак (ранець, портфель, наплічник) — у найпростішій формі (як звично вживають), мішок з тканини що переноситься на спині та має дві лямки для кріплення на плечах, але можуть бути і вийнятки. Легкі рюкзаки інколи можуть носитись лише на одному плечі або в руках, подібно до звичайних торб.

Рюкзакам часто віддають перевагу перед сумками для перенесення важких багажів. Великі рюкзаки, що використовуються для перенесення речей вагою понад 10 кг зазвичай розвантажують плечі (зазвичай, приблизно 90 % ваги) на напузний пояс, а наплечні лямки використовуються, в основному, для стабілізації положення рюкзака.

Слово рюкзак походить від нім. Rücken — спина, та нім. Sack — мішок, сумка. В Сполучених Штатах поширена назва англ. knapsack, а у Великій Британії — англ. rucksack. Назва подібна до слова «рюкзак» використовується у данській — Rygsæk, норвезькій — Ryggsekk, датській — Rugzak, та шведскій — Ryggsäck мовах. В російській, як і в українській, використовується слово «рюкзак».

Будова[ред.ред. код]

Зазвичай, за будовою, рюкзаки поділяються на три категорії: без каркасу, із зовнішнім каркасом, та внутрішнім каркасом. Каркас (рама), коли вона є, призначена для підтримки форми рюкзака та кращого розподілу ваги вантажу на тіло (зазвичай, переносячи більшу частину ваги на талію та стегна), аби вантаж не перевантажував плечі, не обмежував рухи та не завдавав пошкоджень надмірним навантаженням на лямки та ремінці. Більшість застібуються пряжками або блискавками, хоча деякі моделі мають мотузки з кордовим замком для основного відділу.

Без каркасу[ред.ред. код]

Найпростішиа схема рюкзака складається з торбини, прикріпленої до наплічних ремінців. Такі рюкзаки використовуються для простого перенесення предметів та мають різну місткість. Найпростіші рюкзаки складаються з однієї торбини. Вони можуть також комбінуватись з тасьмою або мотузками (канатами); складніші моделі можуть мати додаткові кишені, набрюшні ремені, негрудні ремені, розширені наплечні ремені, пом'якшену спину, та деколи віддзеркалюючі матеріали для підвищення безпеки вночі.

Деякі туристичні рюкзаки, особливо ті, що призначені для одноденних подорожей та альпінізму можуть бути без каркасу.

Із зовнішнім каркасом[ред.ред. код]

У традиційному типі рюкзаків з каркасом використовується зовнішній каркас (рама, скелет), прикріплений до спинки рюкзака який підтримує сам рюкзак та прикріплені предмети. Зовнішні каркаси зазвичай використовуються для перенесення важких вантажів (понад 20 кг), підтримуючи та захищаючи людину.

В Радянському Союзі були поширені рюкзаки «Єрмак» (рос. Ермак), які мали зовнішню раму з алюмінію.

З інтегрованим каркасом[ред.ред. код]

Інтегрований каркас (внутрішній каркас) є порівняно новою схемою рюкзаків. Винайдено таку схему з було в 1967 році Ґреґом Лове (англ. Greg Lowe).[1] Рюкзак з інтегрованим каркасом має великий відділ до якого кріпиться інтегрований каркас. Каркас зазвичай складається з пластмасових або металевих стерженів, адаптованих до анатомічних особливостей спини та мають додаткові прутці та стрічки для розподілу ваги та стабілізації структури. Моделі рюкзаків з інтегрованим каркасом в основному витіснили моделі із зовнішнім каркасом для багатьох застосувань.

Звичайні, або сучасні рюкзаки[ред.ред. код]

Звичайні, або сучасні рюкзаки, розмірами від 5 до 140 літрів – зшиті з синтетичних тканин довгасті мішки, забезпечені підвісною системою. Підвісна система складається з лямок, поясного ременя і «спини». Лямки і поясний ремінь, як правило, досить широкі, м’які і пружні. «Спина» рюкзака – частина, звернена до спини людини, також робиться м’якою і пружною. У «спину» вставляються армуючі елементи з легких міцних матеріалів, наприклад, дюралюмінію або титану, що переносять частину ваги з плечей на пояс. Така підвісна система забезпечує більш комфортне носіння рюкзака в порівнянні з безкаркасними рюкзаками. Через особливості форми такі рюкзаки часто називають «анатомічними».

До сучасних анатомічним рюкзаків також відносяться і велорюкзаки. Їх особливості:

1. Невеликий об’єм – від 5 до 35 л. Тривале перевезення великого вантажу на спині неприємне і шкідливе для хребта, що викликано специфічної позою велосипедиста.

2. Яскраве розфарбування, наявність світловідбивачів та кріплення для маячка.

3. Характерна форма, звужується догори. Завдяки цьому, знижується аеродинамічний опір і ймовірність зачепитися рюкзаком за звисаючі над дорогою гілки.

4. Наявність водонепроникного дощового чохла.

5. Зовнішні кріплення для шолома.

6. Наявність, як мінімум, підготовки для питної системи (Camel Back, гідропак). Багажні велорюкзаки.

Окремо від заплічних рюкзаків стоять багажні велорюкзаки типу «штани». Фактично, це різновид сумок на багажник, оптимізований для перевезення об’ємних вантажів на велику відстань. Є два різновиди – монооб’ємні та трьохсекційні. Перевага останніх – у можливості варіювання об’єму, але водночас при цьому ускладненні перевезення великих предметів, кріплення рюкзака до велосипеда і перенесення рюкзака окремо від велосипеда. Тому в серйозних походах використовуються лише монооб’ємні рюкзаки. Такі рюкзаки мають об’єм від 45 до 90 літрів, а також велику кількість зовнішніх кишень, в тому числі для пляшок з водою, карти, сокири тощо. З особливостей можна відзначити – знімні лямки для перенесення рюкзака на плечах, яскраве розфарбовування зі світловідбивачами та кріплення для маячків.

Матеріали[ред.ред. код]

Важливим критерієм при виборі рюкзака є матеріали, з яких, власне, він і виготовлений. Наразі практично всі рюкзаки шиються з синтетичних тканин, виготовлених з волокон двох типів – капрон (він же нейлон) і лавсан (він же поліестер). Тканина Cordura з кевларовою ниткою – застосовується для виготовлення спортивних рюкзаків в усьому світі. Існує кілька різновидів матеріалу Cordura: Cordura 600, 700 і т.д. більш легкі і м’які і Cordura 1000 – більш жорстка і зносостійка. Саме її найчастіше ставлять на дно рюкзака. Всі види Cordura можуть мати водозахисне покриття, але не є абсолютно водонепроникними матеріалами. Також поширеним матеріалом є Oxford. Відмінність між цими двома матеріалами полягає у тому, що Oxford м’якший та легший, ніж Cordura, проте останній дозволяє зберігати форму за неповного наповнення або взагалі без наповнення, а також міцніший та довше не промокає.

Дно рюкзака повинно мати додаткове підсилення. Дно з товстої кордури досить надійне і до того ж не ковзає по снігу, але його важко відчистити від бруду.

Фурнітура та карабіни можуть бути як металічними, що витримують великі навантаження, але збільшують вагу рюкзака, так і пластиковими. Пластикові вироби краще використовувати від відомих виробників: є сподівання, що така фурнітура надійніша.


Посилання[ред.ред. код]

  1. «Innovations». Lowepro. Архів оригіналу за 2013-06-27. 

2. http://www.forum.gorgany.com/?p=826

Дивіться також[ред.ред. код]

Ресурси інтернету[ред.ред. код]