Рєзніков Євгеній Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Рєзніков Євген Сергійович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рєзніков Євгеній Сергійович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 29 листопада 1981(1981-11-29)
Кривий Ріг
Смерть 14 червня 2014(2014-06-14) (32 роки)
Луганськ (аеропорт), Україна
(загинув у збитому терористами літаку)
Поховання Кривий Ріг
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 1999—2000, 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
 25 ОПДБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рєзніков.
Зовнішні відеофайли
 Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017

Євге́н (Євгеній) Сергі́йович Рє́зніков (нар. 29 листопада 1981(19811129), м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, сержант Збройних сил України.

З життєпису[ред. | ред. код]

Євгеній Рєзніков народився у м. Кривий Ріг. 1997 року закінчив загальноосвітню школу. З 1999 до 2000 року проходив строкову військову службу в Донецьку, у Внутрішніх військах МВС.

З 2007 року працював помічником машиніста тепловоза в цеху експлуатації залізничного транспорту транспортного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»[1].

У зв'язку з російською збройною агресією проти України в березні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України.

Сержант, заступник командира взводу — командир гармати 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[2][3]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».

— Полковник Дмитро Мимриков.[4]

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

Шестеро із загиблих десантників — мешканці Кривого Рогу: старший лейтенант Алтунін Валерій Володимирович, сержант Рєзніков Євгеній Сергійович, молодший сержант Коснар Павло Леонідович, старший солдат Самохін Антон Олексійович, солдати Гайдук Ілля Віталійович і Дубяга Станіслав Вікторович.

25 липня криворіжани попрощались зі своїми земляками[5]. Євгенія Рєзнікова поховали на Алеї Слави Центрального кладовища міста Кривий Ріг.

Залишились батьки Тетяна і Сергій, дружина та син. Батько Євгенія, — Сергій Олександрович Рєзніков, — також є робітником ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[7].
  • 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[8].
  • 14 жовтня 2016 року в смт Петрове на Кіровоградщині, на будівлі Петрівського НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів — гімназія», було відкрито меморіальну дошку на честь колишнього учня Євгенія Рєзнікова[9].

Див. також[ред. | ред. код]

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» сумує з приводу трагічної загибелі військовослужбовців // Сайт ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», 16 червня 2014[недоступне посилання]
  2. ↑ Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014
  3. ↑ Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014
  4. ↑ «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
  5. ↑ Кривий Ріг простився із загиблими героями (фото) // «Кривий Ріг Life», 25 липня 2014
  6. ↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. ↑ У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015
  8. ↑ На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016
  9. ↑ Вони були гордістю своїх батьків, а стали гордістю свого народу // Петрівська РДА, 17 жовтня 2016. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 2 серпня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рєзніков_Євгеній_Сергійович&oldid=38129296