Рєпнін-Волконський Микола Григорович
Мико́ла Григо́рович Рєпні́н-Волко́нський (* 1778 — † 6 (18) січня 1845) — російський військовий і державний діяч, генерал від кавалерії (1828), князь. Малоросійський генерал-губернатор з 1816 по 1834 рік.
Старший брат декабриста С.Волконського.
Походив із роду чернігівських Рюриковичів.
Онук по матері фельдмаршала князя М.В.Рєпніна, прізвище якого перейшло до Миколи Григоровича за указом імператора Олександра I від 1 липня 1801 року, щоби не припинився рід.
Був одружений з онукою гетьмана К.Розумовського.
1792 - закінчив кадетський корпус, перебував на військовій службі.
1809-1812 — посол у Вестфальському герцогстві.
1813-1814 — генерал-губернатор Саксонії.
1816-1834 — малоросійський генерал-губернатор (Полтавська та Чернігівська губернії).
Заснував кадетський корпус у Полтаві.
Послідовно відстоював інтереси українського населення перед російським урядом.
1830-1831 - склав проект відновлення козацьких полків.
Цікавився історією України, надавав допомогу Д.Бантиш-Каменському у написанні «Історії Малої Росії».
Співчував українському автономістському руху, підтримував зв'язки з його діячами.
Погляди Рєпніна-Волконського спричинили до його усунення Миколою І з посади генерал-губернатора та еміграції за кордон.
Останні роки свого життя провів в Яготині.
Був близько знайомий з Тарасом Шевченком, який у 1843 — на початку 1844 жив у його яготинському маєтку. Т.Шевченко виконав дві копії портрета Рєпніна роботи швейцарського художника Й.Горнунга (п. 1870).
Його дочка княжна Варвара Рєпніна була близьким другом Т.Шевченка.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
