Рівнина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Післяльодовикова рівнина з безліччю озер та боліт у преріях, Айова, США
Долина Дніпра в районі Херсона

Рівнина́  — форма рельєфу, при якій поверхня землі в межах видимого горизонту є рівною або слабко хвилястою. Висоти сусідніх точок мало відрізняються одна від одної — коливання висот до 200 м. Рівнини — один з найважливіших елементів рельєфу суходолу та дна океану і моря.

Класифікація[ред.ред. код]

Рівнини поділяють на низовини (абсолютні висоти до 200 м), височини (абсолютні висоти від 200 до 500 м) і плоскогір'я (абсолютні висоти понад 500 м). Більшість рівнин похилена в якийсь бік (до 5°).

За походженням рівнини розрізняються:

Відповідно до морфології поверхні розрізняють: плоскі, ступінчасті (у тому числі терасовані), хвилясті, горбисті, пасмові рівнини тощо.

За переважною дією видів екзогенних процесів виділяють денудаційні та акумулятивні рівнини (річкові, дельтові, морські, льодовикові, водно-льодовикові та складного генезису).

Рівнини в Україні[ред.ред. код]

Рівнини займають 15—20% суходолу Землі (в Україні — майже 95% її території). На території України є Причорноморська, Придніпровська, Поліська, Закарпатська низовини і Волинська, Подільська, Приазовська, Придніпровська та інші, менші за площею, височини.

Найвищою точкою рівнинної частини України є г. Берда (515 м) на Хотинській височині.

Приклади підводних рівнин: шельфові рівнини Чорного та Азовського морів і рівнина дна Чорноморської западини.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]