Рівно ополудні
| Рівно ополудні | |
|---|---|
| High Noon | |
 |
|
| Жанр | вестерн |
| Режисер | Фред Ціннерманн |
| Продюсер | Стенлі Крамер Фред Ціннерманн |
| Сценарист | Джон В. Каннінгем Карл Формен |
| У головних ролях |
Ґері Купер Ґрейс Келлі |
| Оператор | Флойд Кросбі |
| Композитор | Дімітрі Тьомкін |
| Монтаж | Елмо Вільямс Гаррі В. Герстад |
| Кінокомпанія | Stenley Kramer Productions |
| Дистриб'ютор | United Artists |
| Тривалість | 85 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна | США |
| Дата виходу | 24 липня 1952 (Нью-Йорк) 30 липня 1952 (широкий прокат) 13 серпня 1952 (Лос-Анджелес) |
| IMDb | ID 0044706 |
| Кошторис | 750 тис. доларів |
Рівно ополудні (англ. High Noon) — американський кінофільм 1952 року в жанрі вестерн із Ґері Купером та Грейс Келлі у головних ролях. Фільм знятий Фредом Ціннерманном за сценарієм Карла Формена на основі новели «Бляшана зірка» Джона В. Каннінгема. В ньому розповідається історія маршала невеликого містечка, який змушений вийти сам один проти банди вбивць.
У 1989 фільм «Рівно ополудні» вибраний Бібліотекою Конгресу для зберігання в Національному реєстрі фільмів як «культурно, історично та естетично значимий». Фільм посідає 27 місце в списку «Серії 100 років» Американського інституту кіномистецтва за 2007. У найкращій десятці вестернів тієї ж серії, оголошеному в 2008, «Рівно ополудні» зайняв друге місце.
Зміст |
Сюжет [ред.]
Сорока на хвості принесла в невеличке містечко звістку про те, що рівно о дванадцятій годині дня потягом прибуде амністований за незрозумілих обставин бандит Френк Міллер, і три члени його банди чекатимуть на нього, щоб поквитатися з маршалом Віллом Кейном, який посадив їхнього ватажка. Вілл щойно одружився із квакеркою Еймі, дівчиною строгих пацифістських переконань, яка вважає великим гріхом взяти зброю в руки. Перед весіллям Кейн пішов у відставку з посади маршала й збирається від'їхати з міста.
Місто паралізоване страхом перед насиллям. Вілл Кейн розуміє, що бандити вислідять його навіть, якщо він зараз від'їде, а тому повертає собі зірку маршала й починає збирати людей для того, щоб захопити негідників. Але всі бояться, ніхто не хоче ризикувати життям. Помічник маршала йде у відставку, допомогти Кейну зголошується лише 14-річний хлопець, але Вілл відмовляється від дитячого героїзму. Колишня коханка Кейна Гелен Рамірес морально підтримує його, але що може зробити жінка? Віллу доведеться вийти проти бандитів самому, без товаришів.
У фінальній сутичці Кейн зумів убити двох супротивників, але й отримав рану сам. Третього бандита убила Еймі, якій довелося зробити моральний вибір між життям чоловіка й своїми релігійними переконаннями. Ватажок негідників, Міллер, захоплює Еймі в заручники, вимагаючи під загрозою убити дівчину від Вілла вийти. Еймі, проте, запустила кігті в обличчя бандиту, і Кейн зумів його пристрелити.
З'являються жителі міста, і фінальним жестом маршал Вілл Кейн зі зневагою кидає їм під ноги свою бляшану зірку.
Політика [ред.]
Зйомки фільма проходили в час другого червоного переляку і корейської війни. Карла Формана, сценариста, продюсера та партнера кінокомпанії, викликали свідчити перед Комітетом із розслідування антиамериканської діяльності саме тоді, коли він працював над сценарієм. Форман уже 10 років як вийшов із Комуністичної партії, але відмовився називати імена, й отримав тавро «недружнього свідка». Коли Стенлі Крамер довідався про це, то змусив Формана продати його частину їхньої спільної компанії і намагався відсторонити його від роботи над фільмом[1]. На перепоні цьому стали Фред Зіннерманн, Ґері Купер і Брюс Черч. Виникли також проблеми з позикою в Bank of America, оскільки Форман ще не підписав певні документи. Форман зміг продовжити роботу над фільмом, але перед його випуском на екрани перебрався до Англії, бо знав, що нормально працювати в США йому не дозволять[2][3].
Прийом у публіки [ред.]
Коли фільм вийшов на екрани, чимало глядачів критикували його за те, що в ньому немає звичних і сподіваних елементів вестернів: погонь, насилля, дії, гарних краєвидів. Ледь не весь фільм складається з емоційних моралістських діалогів, а дія починається лише за кілька хвилин до кінця[4].
Джон Вейн висловлював крайню зневагу до фільму, бо на його думку він був алегорією на голлівудські чорні списки, які Вейн із своїми друзями Вордом Бондом та Говардом Гоксом активно підтримували. В інтерв'ю журналу «Плейбой» у травні 1971 Вейн визнав, що розцінював «Рівно ополудні» «найбільш неамериканською штукою, яку я бачив у своєму житті»[5]. Далі він продовжив, що ніколи не пошкодував того, що сприяв занесенню в чорні списки ліберального сценариста Карла Формена й перешкоджав його роботі в Голлівуді. В 1959 він разом із режисером Говардом Гоксом зняв фільм «Ріо Браво», який повинен був бути консервативною відповіддю на «Рівно ополудні». Іронічно те, що сам Купер притримувався консервативних поглядів і виступав дружнім свідком перед Комітетом з розслідування антиамериканської діяльності, хоча й не називав імен, а пізніше виступав проти чорних списків[6]. Іронічно також те, що Вейн прийняв «Оскар» від імені Купера, який не зміг з'явитися на церемонію вручення.
В Радянському Союзі фільм розкритикували за «прославлення індивідуалізму героя-одиночки»[7]. Ліві кола в США хвалили його за те, що на їх думку було алегоричним образом народу (особливо голлівудського), який боїться виступити проти Комітету з розслідування антиамериканської діяльності. Проте, згодом «Рівно ополудні» здобув повагу серед людей консервативних, антикомуністичних поглядів. Рональд Рейган говорив, що фільм подобається йому тим, що головний герой проявляє сильну відданість обов'язку, закону й турботі за місто, незважаючи на відмову його жителів допомогти йому. Двайт Ейзенгауер любив цей фільм і часто показував його в Білому Домі[8]. Робили це й інші американські президенти. Білл Клінтон називав «Рівно ополудні» своїм улюбленим фільмом і крутив його за час свого перебування на посту 17 разів[9].
Нагороди та номінації [ред.]
Фільм нагороджений «Оскарами» в категорії найкращому актору (Ґері Купер), за найкращий монтаж (Елмо Вільямс та Гаррі В. Герстад)[10], за найкращий музичний супровід (Дмитро Тьомкін) та за найкращу пісню («Do Not Forsake Me, Oh My Darlin'», Дмитро Тьомкін та Нед Вошінгтон, виконання Текса Ріттера). Крім того фільм був номінований в категоріях найкращому режисеру, за найкращу картину й за найкращий сценарій[11]. Entertainment Weekly назвало Вілла Кейна одним із 20 найбільших героїв у поп культурі[12].
Те, що «Рівно ополудні» поступився в категорії за найкращу картину фільму Сесіла В. ДеМілля «Найбільше шоу на Землі» вважається однією з найбільш прикрих несподіванок в історії нагород Академії. Часто при цьому посилаються на зусилля сенатора Джозефа МакКарті та його переслідування комуністів. ДеМілль був одним із його прихильників.
Мексиканська актриса Каті Хурадо отримала «Золотий глобус» в категорії найкращій актрисі другого плану за роль Гелен Рамірес. Це була перша в історії нагорода «Оскаром» мексиканської актриси чи актора.
Посилання в тексті [ред.]
- Byman, Jeremy (2004). Showdown at High Noon: Witch-hunts, Critics, and the End of the Western. Scarecrow Press. ISBN 0810849984.
- ↑ Byman, pg 9, 80
- ↑ Byman, pg 73, 76, and all of Chapter 5
- ↑ High Noon, High Dudgeon, an April 2002 article from The New York Times.
- ↑ The Making of High Noon, hosted by Leonard Maltin, 1992. Available on the Region 1 DVD from Artisan Entertainment.
- ↑ Manfred Weidhorn. "High Noon." Bright Lights Film Journal. February 2005. Accessed 12 February 2008.
- ↑ Meyer, Jeffrey Gary Cooper: American Hero (1998)
- ↑ Byman, pg 9
- ↑ Byman, pg 26, 94
- ↑ Review © 2004 Branislav L. Slantchev
- ↑ Elmo Williams has said that Gerstad's editing was nominal, and he apparently protested Gerstad's inclusion on the Academy Award at the time. See Williams, Elmo (2006), Elmo Williams: A Hollywood Memoir (McFarland), p. 86. ISBN 0-7864-2621-7.
- ↑ «High Noon Award Wins and Nominations». IMDb.com. Процитовано 2010-05-21.
- ↑ «Entertainment Weekly's 20 All Time Coolest Heroes in Pop Culture». Entertainment Weekly. Процитовано 2010-05-21.
 |
Це незавершена стаття про кінематографію. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
