Рівняння Ліппманна — Швінгера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рівняння Ліппманна — Швінгера — квантовомеханічне рівняння, що використовується в теорії розсіяння і має форму:

,

де  — невідома хвильова функція,  — хвильова функція незбуреної задачі,  — гамільтоніан незбуреної задачі,  — оператор збурення,  — енергія. Знаки задають правила обходу полюса і відповідають двом різним розв'язкам, в одному з яких розсіяна хвиля розбігається від центра розсіяння, а в іншому збігається до нього.

Рівняння назване на честь Бернарда А. Ліппманна та Джуліана Швінгера, які запропонували його 1950 року[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ситенко О. Г. Теорія розсіяння. — К. : Либідь, 1993. — 332 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Phys. Rev. 79, p. 469, 1950