Рівняння Ріккаті
Рівняння Рікатті — звичайне диференціальне рівняння виду:
де
— неперервні на деякому інтервалі I функції. Окремий випадок рівняння:
(
— сталі), досліджував Якопо Ріккаті (1723). У цьому разі рівняння називають спеціальним рівнянням Ріккаті. Воно цікаве насамперед з огляду на такий факт. Даніель Бернуллі близько 1725 року встановив, шо спеціальне рівняння Ріккаті допускає відшукання загального розв'язку в елементарних функціях, якщо
або
, де n — ціле число. У 1841 році Жозеф Ліувілль з'ясував, що при всіх інших значеннях
це рівняння вже не можна зінтегрувати в квадратурах.
Рівняння та його узагальнення на випадок систем диференціальних рівнянь мають важливі застосування в багатьох математичних дисциплінах.
Зміст |
Властивості [ред.]
Рівняння Ріккаті завжди можна зінтегрувати в квадратурах, якщо вдалося знайти хоча б один його частинний розв'язок.
- Якщо y1 — частинний розв'язок рівняння, то заміна змінних y = y1 + u де u — нова невідома функція незалежної змінної x, зводить це рівняння до рівняння Бернуллі.
- Підставивши в (*) y = y1 + u, дістанемо

- Але
. Тому рівняння для нової змінної у має вигляд:
Це — рівняння Бернуллі.
Зведення до лінійного рівняння другого порядку [ред.]
- Нелінійне рівняння Ріккаті завжди може бути зведене до лінійного диференціального рівняння другого порядку. Якщо
тоді коли
є ненульовим,
задовольняє рівняння Ріккаті виду:
де
і
, тому що
Підставляючи
, одержуємо що
задовольняє лінійне рівняння другого порядку
оскільки
тому
і остаточно
З розв'язку цього рівняння можна одержати розв'язок
вихідного рівняння Ріккаті.
- Нехай
— часткові розв'язки рівняння Ріккаті. Тоді загальний розвязок визначається з формули:
де![U(x) = \exp \left [ \int q_2(y_1 - y_2)dx \right ]](//upload.wikimedia.org/math/f/c/2/fc2364b516766b0b6c1f0606a36ef558.png)
- Загальний розвязок рівняння Ріккаті (*) є раціональною функцією від сталої інтегрування, і навпаки, будь-яке диференціальне рівняння першого порядку, що володіє цією властивістю, є рівнянням Ріккаті.
- Якщо
— часткові розв'язки рівняння Ріккаті , що відповідають значенням
сталої інтегрування, то має місце тотожність:

Загальний розв'язок рівняння Ріккаті визначається з трьох часткових за допомогою даної функції.
Матричне рівняння Ріккаті [ред.]
- Матричним рівнянням Ріккаті називається диференціальне рівняння:
де X — невідома матриця розмірів n×m, а розміри матриць A(t), B(t), С(t), D(t) відповідно m×n, n×n, m×m, n×m.
Матричне рівняння Ріккаті відіграє важливу роль в теорії лінійних гамільтонових систем, варіаційному численні, задачах оптимального управління, фільтрації, стабілізації керованих лінійних систем. Наприклад, оптимальне управління u0 в задачі мінімізації функціонала:
на розв'язках системи:
(n×n-матриці Φ, М(t) симетричні і невід'ємноозначені, а m×m -матриця N(t), додатноозначена при
), визначається формулою:
де Z(t) — розв'язок матричного рівняння Ріккаті:
з граничною умовою 
У задачах управління на нескінченному інтервалі часу важливими є питання про існування у матричного рівняння Ріккаті невід'ємноозначеного обмеженого на
розв'язку, про існування періодичного або майже періодичного розв'язку (у випадку періодичних або майже періодичних коефіцієнтів рівняння) і про способи наближеної побудови таких рішень.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- В. Ф. Зайцев, А. Д. Полянин. Справочник по обыкновенным дифференциальным уравнениям. М.: Физматлит, 2001.
- Лионс Ж.-Л., Оптимальное управление Системами, описываемыми уравнениями с частными производными, пер. с франц., М., 1972;
- Самойленко А.М., Перестюк М.О., Парасюк I.О. Диференціальні рівняння: Підручник. – К.: Либідь, 2003р. – 600 с.



. Тому рівняння для нової змінної у має вигляд:
Це — рівняння Бернуллі.






— часткові розв'язки рівняння Ріккаті. Тоді загальний розвязок визначається з формули:
де![U(x) = \exp \left [ \int q_2(y_1 - y_2)dx \right ]](http://upload.wikimedia.org/math/f/c/2/fc2364b516766b0b6c1f0606a36ef558.png)
— часткові розв'язки рівняння Ріккаті , що відповідають значенням
сталої інтегрування, то має місце тотожність:
![x^T(t_1) \Phi x(t_1) = \int_{t_0}^{t_1} \left [ x^T(t) M (t) x(t) + u^T(t) N (t) x(t)\right ] dt](http://upload.wikimedia.org/math/0/c/d/0cd345bf575d35bb09e15e12e267bfca.png)


