Рівня (Калуський район)
| село Рівня | |
|---|---|
 Церква Успіння Пресвятої Діви Марії, Рівня
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Калуський район |
| Громада | Рожнятівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA26060230070051499 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1726 |
| Населення | 1391 |
| Площа | 2,37 км² |
| Густота населення | 586,92 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77631 |
| Телефонний код | +380 0-3474 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°55′12″ пн. ш. 24°13′19″ сх. д. / 48.92000° пн. ш. 24.22194° сх. д.Координати: 48°55′12″ пн. ш. 24°13′19″ сх. д. / 48.92000° пн. ш. 24.22194° сх. д. |
| Водойми | Лімниця |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77600, смт.Рожнятів,Калуський р-н, Івано-Франківська обл. |
| Карта | |
  Рівня | |
 Рівня | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Рі́вня — село Рожнятівської селищної громади, Івано-Франківської області. В селі проживає 1319 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Село Рівня розташоване на захід від Івано-Франківська (обласний центр) і на південний захід від Калуша(районний центр). Назву села пов'язують із розміщенням на рівнинній території. Найближчі навколишні села: Слобода-Рівнянська, Топільське, Сваричів. Відстань до Рожнятова становить 5 км, до Івано-Франківськар;— приблизно 33 км. До траси регіонального і міжнародного значення Львів-Чернівці — 10 км (за картою).
Особливості рельєфу і геологічної будови території[ред. | ред. код]
Рівня знаходиться на лівому березі річки Лімниця (права притока Дністра), в її долині. За характером рельєфу територія в межах села рівнинна. Основними формами рельєфу є невисокі підвищення у вигляді терасованих майданчиків (залишки давніх терас Лімниці). Найвища із них має абсолютну висоту приблизно 250 м. Територія належить до внутрішньої зони Передкарпатського крайового прогину і утворена переважно відкладами нижнього неогену: конгломератами, пісковиками, глинами, солями, аргілітами.
Клімат і води[ред. | ред. код]
Клімат помірно-континентальний. Середня температура липня +20 °C, січня— -4 °C. Середня річна кількість опадів 800—900 мм. Переважають західні вітри. Характерними несприятливими погодними явищами є грози, бурі, град, ожеледь. Річка Лімниця (права притока Дністра) має весняну повінь. У сезон дощів влітку і восени спостерігаються паводки. Паводки мають стихійний характер і значну руйнівну силу. Затопленню та впливу повеней і паводків підлягає значна частина території села (враховуючи садиби і присадибні ділянки).
Ґрунти. Рослинний і тваринний світ. Природоохоронні заходи[ред. | ред. код]
Ґрунти річкові безструктурні, дерново-підзолисті, буроземно-підзолисті. При відповідній агротехніці дернові і дерново-підзолисті та буроземні ґрунти є придатними для господарювання. Через високу розорюваність території рослинний і тваринний світ видозмінений. Прирічкові території покриті рослинністю характерною для річкових заплав: вільха, береза, ліщина, трав'яниста лучна рослинність, яка особливо відрізняється багатством видового складу. Є посадки болотного американського дуба. Серед тварин найбільш поширені дрібні ссавці: лисиці, зайці, миші, їжаки, ласки, кроти. Серед птахів — лелека, сова, болотна куріпка, трясогузка, чибіс. Зустрічаються плазуни: ящірки, гадюки, вужі. Серед земноводних характерними є жаба трав'яна, тритон. В Лімниці водиться карась, в'юн, короп, окунь, щука, пічкур. Для антропогенних природних комплексів (поля, пасовища) характерними представниками тваринного світу є: миші, хом'яки, зайці, ласки, лисиці, ящірки, деркачі, граки, бекаси. В ставах розводять коропа, щуку, окуня. Основні природоохоронні заходи зводяться до охорони надр (гравій в прирічковій зоні Лімниці). Територія за певних умов може розглядатися, як оздоровча відпочинкова зона. Умови для розвитку відпочивально-оздоровчої зони забезпечують рекреаційні можливості Лімниці, ставів, які є на території села, мальовничі краєвиди довкілля.
Населення[ред. | ред. код]
Кількість населення на 01.01.2018 року становила 1306 осіб (678 жінок, 628 чоловіків). В загальній динаміці населення спостерігається тенденція до зменшення. Станом на 1 січня 2018 року кількість населення практично не змінилася. Про це свідчать показники природного і механічного приросту населення.
Природний приріст становить 6 осіб, механічний приріст — 8 осіб. Загальний приріст — 2 особи. Незначний ріст населення став можливий за рахунок механічного приросту.
У віковій структурі переважають діти віком до 16 років. В останні десятиліття спостерігається незначне збільшення частки населення старшого віку у загальній структурі населення. За національним складом село однорідне — переважають українці, які належать до етнографічної групи — бойки. Густота сільського населення невисока, як і в середньому по району — 30-50 осіб на км². Негативним явищем для села, як і для регіону в цілому є значне безробіття. В пошуках роботи населення мігрує в Польщу, Чехію, Іспанію, Росію. Серед міграцій має значення маятникова — це щоденне переміщення населення в Рожнятів та інші населені пункти району, пов'язане з роботою. Підприємства, які діють у межах села, вагомо не впливають на зайнятість.
Історія[ред. | ред. код]
За даними дослідника Петра Сіреджука, перша згадка про село припадає на 1557 рік.
У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, взяли штурмом замок у Перегінську, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького[1].
Сільська церква святого Василія згадується 1685 року у реєстрі про сплату 5 злотих катедратика (столового податку)[2]. Церква Собору Пресвятої Богородиці вперше згадується у реєстрі духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії 1708 року
В 1770 році Рівня належала до Калуського староства, Руського воєводства, Галицької землі.
У 1833 році в селі була парохіальна школа. 1864 рік — до парохіальної школи в селі Рівня ходило 30 дітей. Вчителем був Бегей Георг. 1895 року школа стала однокласною. А в 1913 році в сільську школу з українською мовою навчання ходило 136 дітей. Та в 1931—1932 роках школа стала утраквістичною (з польською мовою викладання).
У 1858 році в селі проживало 805 жителів (разом із селом Слобода Рівнянська). 1880 року в Рівні проживало 797 українців, 27 поляків, 27 євреїв; в 1908 році було 1200 жителів, парохом був Теофіл Нижанківський.
В період першої світової східніше території села в урочищі «Сигла» проходили бої російського війська проти військ «Центральних держав». По тепер вже старій дорозі атакували австрійські війська з села Вербівка в бік Рожнятова і Сваричева. Вже в 1916 під проводом генерала Брусилова був здійснений прорив в сторону Вербівки, де були затиснуті Австрійські сили та захоплені в полон.
Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. в рівнянській церкві 5 давніх дзвонів діаметром 87, 65, 46, 35, 30 см, вагою 262, 119, 92, 20, 15 кг, виготовлених у 1874, 1845, 1630, 1579 рр.[3]
В 1921 році в селі було 283 будинки (1257 жителів), а вже через десять років їх стало 313. В цей час в Рівні була господарсько-споживча спілка, кооператив «Єдність», два млини, тартак, жителів обслуговувала одна акушерка. Загальна площа села становила 13,56 км², земельні ужитки — 10,13 км², а орних земель було 3,96 км².
У 1935 році — 1435 українців, 50 поляків, 30 євреїв.
У 1939 році в селі проживало 1670 мешканців (1600 українців-грекокатоликів, 30 римокатоликів, 10 поляків і 30 євреїв)[4].
Сучасність[ред. | ред. код]
Населення села характеризується такими кількісними показниками (станом на 01.01.2017р):
- Всього — 1306 Осіб.
- В тому числі чоловіків — 628
- жінок — 678
- Кількість народжених) — 7
- Кількість померлих — 13
- Число прибулих — 14
- Число вибулих — 6
В селі діють :
- Сільська рада. Чинний голова — Шевчук Наталія Йосипівна.
- Рівнянська ЗОШ I-ІІІ ст. Директор — Неспляк Руслана Володимирівна. Кількість учнів — 250.
- ФАП. Завідуюча — Дженджера Тетяна Іванівна.
- Будинок культури. Директор НД с. Рівня — Баричко Люба Василівна. При ньому працює бібліотека, колективи художньої самодіяльності, спортивні секції.
- Українська греко-католицька церква Святої Матері Богородиці (о. Михайло Сомиш).[5]
- Важливими об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури є: завод ТзОВ «Гранула Плюс», кооператив «Прогрес», пилорама, заклади торгівлі (5 магазинів), ресторан «Михайлова колиба» (розміщений на березі трьох мальовничих ставів), пошта.
Авторитетні люди села:
- Баричко Борис Петрович — Колишній начальник фінансового управління РДА.
- Ленів Василь Юрійович — колишній голова районної ради, лікар Рожнятівської ЦРЛ .
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- заслужена артистка України Ольга Велка
- Ярослав Михайлович Баричко — колишній виконавчий директор олімпійської бази в Мінську.
- Тринцолин Ярослав Іванович — колишній начальник управління «Львівенерго».
- Дрогомирецький Іван Миколайович — колишній прокурор Генеральної прокуратури України.
Парохи[ред. | ред. код]
- Ілля Гарецький (1796-1873), парох з 1820х по 1873р.
- Михайло Глібовецький (1827-1897)
- Йосиф Дяк - парох 1897-1898рр
- Володимир Рудовський - парох з Каменя. Правив в Рівні з 1898р. по 1900р.
- Теофіл Ніжанковський (1842-1913)
- Іван Степаняк (1873-1943)[6] парох села 1919-1920рр.
- Іван Паліїв(1860-1923), батько Палія Дмитра та Омеляна
- Михайло Дольний - парох в Рівні з 1924р. по 1929р. Товариш Василя Стефаника.
- Іван Целевич[7](1894-1942) - парох в Рівні з 1929р. по 1935р.
- Антон Пиріг - парох села з 1935р. по 1936р.
- Іван Чежівський - парох з 1936 - 1942рр.
Війти[ред. | ред. код]
- Феняк Кузьма Іванович (1854-1919)
- Полатайко Федір Іванович (1869-1936) - батьки Федора були кравцями з Надвірної, що поселились в Рівні. В 1897р. женився на Марії Моравській, її батько Петро Моравський був найбагатший ґазда за всю історію села. Сам Федір продовжив сімейну справу і працював кравцем, шевцем, також перекривав хати соломою, займався мисливством та стриг людей. З 1919 був старостою села аж до смерті.
- Мельник Михайло Кирилович (1892-1940) - "Базів" був багач і мав млин.
Померли[ред. | ред. код]
- Кузь Володимир — політвиховник старшинської школи «Олені-2», в.о. провідника Станиславівського окружного проводу ОУН.
Перебували[ред. | ред. код]
- Михайло Петрів — парох села 1913—1918 рр., далі — капелан УГА, парох сіл Дем'янів, Підкамінь, за відмову переходу на російське православ'я замучений у концтаборах.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Жерела до істориї України-Руси, т. IV, стор. 176—177 — Львів, НТШ, 1898. — 412 с.
- ↑ Скочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр.//Записки НТШ. Том ХХХХ: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.
- ↑ Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 33.
- ↑ Церква Успіння Пр. Богородиці 1770
- ↑ Бюлетень Канцелярії ЛА УГКЦ - померлі. www.ugccla.lviv.ua (укр.). Процитовано 19 листопада 2023.
- ↑ Бюлетень Канцелярії ЛА УГКЦ - померлі. www.ugccla.lviv.ua (укр.). Процитовано 19 листопада 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Równia (3), rus. Riwnia // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 824. (пол.).— S. 824. (пол.)
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
