Ріголетто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Ріголе́тто» (італ. Rigoletto) — опера італійського композитора Джузеппе Верді у 3 діях, лібрето Ф. М. П'яве. Прем'єра — Венеція, театр «Феніче», 11 березня 1851.

Створення опери стало початком зрілого етапу у творчості композитора. В її основі лежить драма Віктора Гюґо «Король забавляється» (фр. Le Roi s'amuse), яка свого часу була заборонена для постановок. Щоб добитися дозволу від австрійської цензури, автори дещо змінили твір: Франциск I, король Франції, став герцогом Мантуанським, відповідно змінили імена інших персонажів. Герцог теж підходив для образу легковажного та розніженого правителя, який контрастує з бідним і знедоленим блазнем.

Верді змальовує персонажів у постійному розвитку і русі: блазень Ріголетто, який ще недавно сміявся з графа Монтероне, чию доньку обезчестив герцог, згодом відчуває такий самий розпач і сам перетворюється на батька, який пережив горе у сім'ї.

Музика опери сповнена глибокого драматизму, яскраво контрастна, психологічно глибока. Кожен персонаж — завершений образ, який вимагає від виконавця високого вокальної та сценічної майстерності. Завершені арії нерозривно пов'язані з драматичною дією на сцені і поза контекстом мають інше значення.

Несподіваним виявився образ горбаня на сцені. Загалом опера викликала багато суперечностей і контроверсій. В той час, коли після 1852 року твір вже ставили у Відні, Будапешті, Празі й Лондоні, прем'єра в Парижі відбулася лише 1857 року через протести Гюго, обуреного такою переробкою свого твору.

На теренах Російської імперії вперше виконана 1853 року в Петербурзі італійськими співаками, прем'єра російською мовою — 6 листопада 1878 року.

Дійові особи[ред.ред. код]

Персонаж Голос Виконавець на прем'єрі
11 березня 1851
Диригент:-
Серед інших виконавців
Герцог Мантуанський Тенор Рафаелі Мірат Михайло Михайлов, Дмитро Смирнов, Сергій Лемешев, Іван Козловський, Анатолій Орфенов
Ауреліано Пертіле, Лучано Паваротті, Пласідо Домінго, Франка Бонісоллі, Франческо Демура, Віктор Кириченко
Ріголетто Баритон Феліче Варезе Дмитро Хворостовський
Маттіа Баттістіні, Тіто Гоббі, Інгвар Віксель, Роландо Панераі, Лео Нуччі, Пласідо ДомінгоМуслім Магомаєв
Джильда Сопрано Тереза ​​Брамбілья Антоніна Нежданова, Олена Степанова, Олена Катульська, Валерія Барсова, Ірина Масленнікова, Віра Фірсова, Галина Олейниченко, Ірина Журина
Едіта Груберова, Джоан Сазерленд, Маргеріта Рінальді, Ніно Мачаідзе, Лючіано Серра, Марія Каллас.
Спарафучіле Бас Паоло Дамін Федір Шаляпін
Феруччо Фурланетто
Маддалена контральто Аннетта Касалоні Вероніка Борисенко
Вікторія Вергара
Віра Лемінська
Джованна Мецо-сопрано Лаура Саїні Федора Барб'єрі
Граф Монтероне Баритон Феліціан Понс Інгвар Віксель
Кавалер Марулло Баритон Франческо де Куннерт Євген Кунгур
Маттео Борса Тенор Анджело Дзуліані
Граф Чепрано Бас Андреа Белліні Роланд Брахт
Графиня Чепрано Мецо-сопрано Луїджі Морселлі Кетлін Кульман
Офіцер тенор
Паж герцогині Мецо-сопрано
Кавалери, дами, пажі, слуги


Лібрето[ред.ред. код]

Тітта Руффо в головній ролі (1912)
Дія 1, картина 1

Бал в палаці герцога Мантуанського. Герцог залицяється до графині Чепрано, викликаючи ревнощі її чоловіка. Блазень Ріголетто знущається над графом Чепрано та радить герцогу цієї ж ночі викрасти чарівну графиню; оскаженілий Чепрано клянеться помститися Ріголетто. Веселощі балу порушуються появою графа Монтероне, який вимагає від герцога повернути йому дочку. Ріголетто глумиться над Монтероне. Герцог наказує узяти графа під варту. Монтероне загрожує герцогу помстою за безчестя дочки та проклинає Ріголетто.

Дія 1, картина 2

Прокляття Монтероне не дає спокою Ріголетто. Повертаючись пізно ввечері додому, він зустрічає найманого вбивцю Спарафучіле, який пропонує йому свої послуги. Ріголетто тривожиться за долю дорогої дочки Джильди, яка живе в глухому передмісті зі служницею Джован. Він заборонив їй виходити з будинку, боячись герцога і його розбещеної челяді. Одного разу в церкві Джильда зустріла юнака, чия краса полонила її. Несподівано дівчина бачить його перед собою. Це герцог, переодягнений студентом. Він палко присягається Джильді у вічному коханні. Залишившись сама, дівчина віддається солодким мріям. А тим часом біля будинку Ріголетто збираються придворні: вони задумали викрасти Джильду, вважаючи її коханкою блазня. З похмурими передчуттями Ріголетто повертається додому і в темряві стикається з ними. Щоб розсіяти підозри блазня, один з придворних розповідає про підготовлюване викрадення графині Чепрано, що живе поруч. Ріголетто погоджується допомогти придворним. Тоді йому надягають маску, пов'язавши її зверху хустиною. Здалеку доносяться приглушені крики Джильди. Ріголетто зриває пов'язку і в жаху переконується, що його дочка викрадена.

Дія 2

Герцог засмучений: прекрасна незнайомка зникла, всі пошуки виявилися марними. Придворні, бажаючи розвеселити його, розповідають про нічну пригоду — коханка Ріголетто тепер у палаці. Герцог радісно поспішає до своїх покоїв. Наспівуючи пісеньку, входить Ріголетто; він всюди шукає доньку, приховуючи відчай під удаваною безтурботністю. Дізнавшись, що Джильда у палаці, він гнівно вимагає, щоб йому повернули дочку, але придворні глухі до погроз та благань блазня (арія «Куртизани, нащадки гидоти», («Cortigiani, vil razza dannata»)). Ріголетто клянеться помститися за ганьбу дочки; зустріч з Монтероне, якого ведуть в темницю, укріплює його рішучість. Джильда в страху благає батька простити герцога.

Дія 3

Дім Спарафучіле на березі річки. Глуха ніч. Приходить переодягнений герцог; він захоплений новою пристрастю — до красуні Маддалени, сестри бандита Спарафучіле (тут звучить знаменита арія герцога — «Серце жіноче до зрад охоче», La donna è mobile). Переконавшись у зраді коханого, Джильда прощається зі своїми світлими мріями. Батько відсилає її у Верону; переодягнувшись в чоловічий костюм, вона повинна сьогодні вночі покинути Мантую. Ріголетто залишиться, щоб заплатити Спарафучіле за вбивство та самому кинути в річку труп ненависного герцога. Починається гроза. Маддалена, зачарована молодим красенем, просить брата помилувати його. Після довгих умовлянь Спарафучіле погоджується вбити першого, хто постукає в двері. Цю розмову чує Джильда; вона як і раніше любить герцога та прийшла сюди, щоб попередити його про небезпеку. Для порятунку коханого Джильда готова віддати життя. Вона сміливо входить у будинок бандита. Гроза стихає. Повертається Ріголетто. Спарафучіле виносить мішок з мертвим тілом. Блазень радіє — нарешті за нього помстилися! Збираючись кинути труп у воду, Ріголетто з жахом чує веселу пісеньку герцога. Він розрізає мішок та бачить Джильду, яка помирає.

Посилання[ред.ред. код]