Псевдопластичні рідини

Рідини псевдопластичні (рос. жидкости псевдопластические; англ. pseudoplastic liquids; нім. pseudoplastische Flüssigkeiten f pl) — модель рідини, що відноситься до неньютонівських, в'язкість якої зменшується при зростанні напруження зсуву і може бути описана емпіричним рівнянням:

$\tau =\eta \left({\frac {du}{dx}}\right)^{n}$,

де: $\tau$ — дотичне напруження внутрішнього тертя в рідині, [Па];

${\frac {du}{dx}}$ — градієнт швидкості у напрямі, перпендикулярному до напряму зсуву, [с⁻¹];

$\eta$ – коефіцієнт пропорційності, [Па·с].

n — константа, що характеризує поведінку рухомої рідини, для псевнопластичних рідин n < 1

Псевдопластичні рідини не мають граничного динамічного напруження зсуву. Екстраполяція напруження зсуву при великих швидкостях на вісь ординат дає відрізок, що, як і в рідині Бінгама, є динамічним напруженням зсуву. Типовими представниками таких рідин є суспензії полімерів з довгими ланцюгами. Ця властивість проявляє себе в таких складних речовинах як лава, кетчуп, кров, фарба лак для нігтів.

Див. також

• Рідина
• Рідина неньютонівська
• Рідини дилатантні
• Реопексія
• Тиксотропія

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Уилкинсон У. Л., Неньютоновские жидкости, пер. с англ., М., 1964
• Астарита Дж., Марруччи Дж., Основы гидромеханики неньютоновских жидкостей, пер. с англ., М., 1978
• Рейнер М., Реология, пер. с англ., М., 1965
• Шульман 3. П., Беседы о реофизике, Минск, 1976