Рід Гідра
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Рід Гідра | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Pelmatohydra oligactis
|
||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
|
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
| Hydra americana Hydra attenuata (або Hydra vulgaris) Hydra canadensis Hydra carnea Hydra cauliculata Hydra circumcincta Hydra hymanae Hydra littoralis Hydra magnipapillata Hydra minima Hydra oligactis Hydra oregona Hydra pseudoligactis Hydra rutgerensis Hydra utahensis Hydra viridis Hydra viridissima |
Зміст |
[ред.] Загальні дані
Гідра - рід радіально-симетричних хижих тварин простої будови, що живуть в прісній воді. Гідри належать до ряду антомедузи класу гідроїдні; вони можуть бути знайдені в більшості не надто сильно забруднених прісноводних ставків, озер та річок в помірних та тропічних широтах. Звичайно гідри досягають розміру кількох міліметрів (від 1 до 20, при повністю витягнутому тілі) в довжину, і найкращим пристроєм для їхнього дослідження є мікроскоп. В біології гідра є одним з класичних піддослідних об'єктів, в першу чергу завдяки її видатної здатності до регенерації.
Тіло гідри в плані являє собою трубку, яка задопомогою просто побудованоого базального диску (розширення на аборальному полюсі тіла) кріпиться до субстрату. Базальний диск є липким завдяки роботі одноклітинних залоз, що виділяють клейкий секрет. На протилежному, оральному (ротовому), полюсі гідр знаходиться ротовий отвір, оточений кільцем щупалець кількістю від п'яти до дванадцяти. Кожне щупальце, або кніда, несе високоспеціалізовані жалячі клітини-кнідоцити, які вражають здобич отруйним паралізуючим секретом; втім, з огляду на мікроскопічну кількість отрути при враженні людини вона може у найгіршому випадку призвести до незначного свербіння.
Основним харчовим ресурсом гідр є дрібні водні безхребетні, такі як дафнії, циклопи, коловертки, а також найпростіші. Кілька видів гідр розвинули симбіотичні відносини з одноклітинними зеленими водоростями, які живуть в їхніх тканинах. В цьому випадку гідра надає водоростям захист від хижаків, а водорості постачають гідрі поживні речовини, вироблені в ході фотосинтезу.
[ред.] Морфологія
Тіло гідри складається з двох шарів клітин (похідних ектодерми та ентодерми), між якими знаходиться мезоглія, що являє собою желеподібну неструктуровану речовину; таким чином, як і всі інші гідроїдні поліпи, гідри належать до двошарових тварин (Diploblasta). Зовнішній тканинний шар гідри називається епідермісом, а внутрішній - гастродермісом. Обидва ці шари складаються з відносно просто побудованих клітин.
Нервова система являє собою нервову сітку, і є найпростішим з існуючих варіантів нервової системи багатоклітинних тварин. Гідри не мають чітко виділенего мозку та м'язів. Нервові клітини сполучають чутливі фоторецептори та механічні рецептори, що розкидані по зовнішній оболонці та щупальцях гідри.
Дихання здійснюється шляхом дифузії через епідерміс; також цим шляхом здійснюється виведення частини шкідливих продуктів метаболізму.
Будь-які елементи жорсткого скелету у представників роду Гідра відсутні.
В життєвому циклі гідр, на відміну від більшості інших гідроїдних, відсутня стадія медузи: гідра існує у вигляді поліпу протягом усього життя.
В 19-му столітті деякі науковці звітували, що гідра є настільки простим організмом, що її можна протерти через тканину, а потім отримана маса знову складеться у життєздатну тварину; незважаючи на те, що пізніші досліди не підтвердили цього, дана інформація стала поширеною легендою.
[ред.] Пересування та рухи
Якщо гідра стривожена або стала об'єктом нападу, її щупальця різко скорочуються, як і все тіло взагалі, зменшуючись в кілька разів і набуваючи приблизно сферичної форми. Завдяки простій будові нервової системи, гідри однаково реагують на будь-який вид подразнення або небезпеки.
Звичайно гідри ведуть нерухомий спосіб життя, але інколи можуть робити достатньо швидкі рухи, особливо при полюванні. Вони це роблять шляхом згинання та опори на субстрат оральним полюсом та щупальцями; потім відбувається розгинання з підняттям аборального полюса і перенесенням його "через голову" із прикріпленням в новій точці. Такими "перекидами" тварина може пересуватись на відстань до 10 сантиметрів на день. Також гідри можуть пересуватись за рахунок амебоїдних рухів підошви, або просто відкріплюючись від субстрату та пливучи з токами води.
[ред.] Харчування
При харчуванні гідра витягує тіло до максимальної довжини, після чого повільно витягує також і щупальця. Незважаючи на їхню просту будову, щупальця є надзвичайно еластичними і можуть досягати чотирьох-п'яти довжин тіла. Після повного витягування щупальця починають повільно коливатись та згинатись, чатуючи на здобич, що може опинитись в межах їхньої досяжності. Коли потенційна здобич торкається щупальця, нематоцисти "вистрілюють" в неї, а щупальце обвивається навколо. Через приблизно 30 секунд більшість інших щупалець підтягується до здобичі і також обвивають її, "вистрілюючи" при цьому в неї нематоцистами. Через 2-3 хвилини щупальця повністю оточують здобич і починають підтягувати її до відкритого ротового отвора. Ще через приблизно 10 хвилин здобич вміщується в травну порожнину, і починається її перетравлювання. Гідри здатні розтягувати своє тіло таким чином, що всередині травної порожнини вміщується об'єм здобичі, який вдвічі перевищує розмір самої гідри в "голодному" стані. Через 2-3 дні неперетравлені залишки здобичі викидаються назовні через ротовий отвір шляхом швидких скорочень м'язів тіла.
[ред.] Розмноження
В умовах доброї забезпеченості харчовими ресурсами гідри звичайно розмножуються безстатевим шляхом, продукуючи бруньки на тілі, з котрих виростають аналогічні тварини меншого розміру (див. ілюстрацію), які потім відокремлюються від материнського організму і починають самостійне життя. При наявності кількох таких недосформованих тварин на різних стадіях розвитку їхні травні системи об'єднані і функціонують синхронно, що є аналогічним колоніальним гідроїдам, але це не є справжньою колонією: справжніх довготривалих колоній, де поліпи проводять разом все своє життя, жоден з видів роду Гідра не утворює.
При настанні несприятливих умов, часто пізньої осені, гідри переходять до статевого розмноження. При цьому формуються незапліднені яйця, котрі запліднюються спермою з сперматосаків, які формуються на зовнішній поверхні тіла тварини. Запліднене яйце, залишаючись всередині материнського організму, виділяє щільну зовнішню оболонку, і, після загибелі тварини, ці "сплячі" яйця опиняються в субстраті дна водойми, де перечікують несприятливий період (зиму, посуху, тощо). Після настання сприятливих умов з яйця виходить маленька цілком сформована гідра, яка розпочинає новий життєвий цикл.
Гідри є гермафродитами, тобто в одній особині розвиваються як чоловічі (сперматозоїди) так і жіночі статеві клітини (яйцеклітини).
[ред.] Регенерація
Гідра здатна до регенерації значних частин тіла при ушкодженнях.
В дев'яності роки минулого сторіччя було доведено, що гідри, на відміну від інших тварин, не зазнають старіння, тобто є біологічно безсмертними (показано в роботі Martinez et. al., 1998).
[ред.] Література
- Gilberson, Lance, Zoology Lab Manual, 4th edition. Primis Custom Publishing. 1999
- Solomon, E., Berg, l., Martin, D., Biology 6th edition. Brooks/Cole Publishing. 2002
- Martinez, D.E. (1998) "Mortality patterns suggest lack of senescence in hydra." Experimental Gerontology 1998 May;33(3):217-225. Повний текст.
