Рід (божество)
Рід — за часів язичництва у слов'ян вважався Творцем Всесвіту, Богом над Богами, божество, про яке йдеться в церковнослов'янській літературі, спрямованій проти язичників. За уявленнями наших предків, він живе у Сварзі — найвищому небі, їздить на хмарах, дарує життя людям, звірам, птахам, дарує дощ на посіви жита, дає людині Долю. Род — один із Богів, який залишався у пам'яті народу найдовше. Його статуї, заховані у хащах і високих горах від поборників християнства, вшановувалися небагатьма вірними язичниками аж до XIX ст.
Роду приносилися тільки безкровні жертви у вигляді продуктів, які дала сама природа: від рослин і від тварин. І le були жертви у вигляді хліба, сиру, меду, каші. Найдавніші зображення Рода відомі археологам — це невеличкі скульптурки, які, вірогідно, мала кожна сім'я. Збереглися вони також і на вишиваних рушниках. Це широковідомі мотиви Дерева Життя (Дерева Роду).
Культ Роду розвинувся, вірогідно, за часів патріархату (епоха Бронзи). Рода вшановують на другий день зимового сонцестояння (це випадає на 22—23 грудня). У цей день також поминають померлих і вшановують старших родичів та батьків. Волхви здійснюють «рождественноє водшеніє», що означає віщувати за зірками майбутнє родів — «родословіє». Колись побутувало багато імен, похідних від імені Рода: Родак, Родан, Родко, Родимир, Родослав, Родобог — так називали дітей, які народились на Свято Роду.
Проти культу Рода, як божества неба, володаря дощів і творця світу, що давав життя всьому живому, виступали автори церк. поученій XI століття. Культ Роду був пов'язаний з культом рожаниць. Згідно з дослідженями Бориса Рибакова культ Рода прийшов на зміну культові Богині-Матері доби матріархату й установився ще до виникнення дружинного культу Перуна.
«Слово Св. Григорія про ідолів (XII ст.)» прагне до розвінчення «Рода і Рожаніци» — мова йде про тих які почитають
«…проклятого ж Осіріда (тобто Осіріса) народження. Мати ж, народжуючи його, впала в безумство, і тому його стали вшановувати як бога… А від тих звичай здавна перейняли халдеї і почали треби творити двом своїм богам Роду і Рожаниць після народження проклятого і огидного бога їх Осіріда. Про те ж Осіріде оповідає книга брехлива і погана сарацинське жерця їх Мохамеда і Бохміта проклятого, що він народився через безглуздий прохід, чого заради його і назвали богом … Звідти ж почали елліни ставити трапезу Роду і Рожаницям, також єгиптяни, також римляни, також і до слов'янам дійшло: ось і слов'яни почали ставити трапезу Роду і Рожаницям — ще до Перуна, бога їх, але напочатку того клали треби упирям і Берегиням».
Оригінальний текст (давньоруська)...проклятого же осирида. рожение. мати бо его ражающи оказися. а того створиша богомъ… и от техъ извыкоша древле халдеи, и начаша требы творити своима богома родоу и рожаници. по того рожеию. проклятого. и сквьрнаго бога ихъ. осирида того же оирида скажеть книга лъживая и сквьрньная. срачинскаго жьрца. моамеда. и бохмита проклятаго. яко нелепымъ проходомъ проиде, рожаяся. того ради и богомъ его нарекоша… оттоуда же начаша елини. ставити трапезоу. родоу и рожаницамъ. таже егюптяне. таже римляне. даже и до словенъ доиде. се же словене начали трапезоу ставити родоу и рожаницамъ…
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Лозко Г. С. Українське народознавство/«Рідні українські боги»/Род і Рожаниці
- В.Давидюк. Українська міфологічна легенда — К., 1992
- Д.Гаврилов, А.Наговицын. Боги Славян. Язычество. Традиция — М., 2002
- В.Рыбаков. Язычества древних славян — К., 1981
