Різдво в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Різдвяні свята — за юліанським календарем в Україні час з 6 січня (святвечір) по 19 січня (Хрещення Господнього). Період різдвяних свят з його традиційною обрядовістю увібрав у себе найбільш типові види народно-драматичної творчості українців.

Українська різдв'яна марка

Початок[ред.ред. код]

Дідух у Львові

Початок святкового часу — здобування нового вогню, який запалюють на припічку 12-ма полінами, що їх заготовляли 12 днів, для 12 різних страв, які приготують на Святу вечерю. А започатковує Різдвяні свята дідух — символ-знак, який вноситься до хати на Святий вечір, і [1] є сигналом про початок святвечірньої обрядовості. Саме внесення дідуха до хати — суцільне розвинене обрядове дійство, позначене рядом театральних елементів.

Докладніше у статті Дідух

Святий вечір[ред.ред. код]

Докладніше у статті Святий Вечір

Свята вечеря — центральна традиція у святвечір. Цього дня господині зазвичай готують дванадцять різних страв, головною з яких є кутя.

За традицією перед Святою вечерею на покутті стоїть дідух — останній обжинковий сніп, у склад якого входять: овес, жито, пшениця, льон. Дідух знаходиться у хаті протягом тижня: його присутність привносить в родину гарний настрій, затишок і святковість.

Свята вечеря розпочинається молитвою. На столі запалюють різдвяну свічку — пам'ять про душі предків. За святковий стіл засідає вся сім'я, у тому числі немовлята.[2] Господар благословить вечерю:

«Дай, Боже, дочекати всім у здоров’ї до другого року»

пробує кутю, хрестить і підкидає до стелі. Якщо прилипає хоч трішки — на врожайний рік. Якщо в хаті хтось помер, то і для нього кладуть ложку.

Спочатку їдять кутю, а потім і решту страв. Повечерявши, колядують.[2]

Різдво Христове[ред.ред. код]

На Різдво Христове люди йдуть на святкове богослужіння до церкви. Зазвичай літургія починається вночі.

Колядування[ред.ред. код]

Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно хлопці. Вони заздалегідь вибирали ватага, себто керівника, «міхоношу», «козу», «пастуха з пугою» тощо. «Козу» зодягали у вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом'яні роги, хвіст і дзвіночок на шию; в інших регіонах були свої відмінності, зокрема ватага супроводжували «циган», «лікар», «жид», «смерть з косою» тощо. Проте обов'язковим атрибутом мала бути рухома зірка, яку постійно носив ватаг («Береза»).

Заходячи на подвір'я, колядники просили дозволу і, коли господар зголошувався, починали виставу із віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівувались господар, господиня та їхні діти, зичили їм щастя і здоров'я, а в господарстві, щоб були статки і щедрий приплід. Натомість, якщо в родині були діти, котрі довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це начебто мало допомогти «оживити дзвінкий голос». Жінки ж, аби в них росли великі коноплі, ненароком обливали «міхоношу» водою. Якщо в оселі була дівчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами.

Вертепний ляльковий театр[ред.ред. код]

Живий вертеп[ред.ред. код]

Докладніше: Живий вертеп

Інші Різдвяні містерії[ред.ред. код]

Водіння кози[ред.ред. код]

«Водіння кози» відбувається у щедрий вечір. Центральним моментом цього ритуального дійства є танець «Кози», її «вмирання» та «воскресіння», що символізує колообіг завмирання та відродження природи.

Святкові ігри[ред.ред. код]

Святкова гра «Маланка»[ред.ред. код]

У цій грі беруть участь більше дійових осіб, ніж у «Козі», хоча дієві особи майже всі ті самі, що й у «Козі»: дід у масці, єврей, коза, циган, фершал, сама Маланка.[1]

Колядники із «зіркою»

Марії[ред.ред. код]

На другий день Різдва, 8 січня, святкують Марії, Святої родини (Ісуса, Марії і Йосифа), по-церковному — Собор Пресвятої Богородиці.[3]

Обрядодій в ці дні не виконують, лише співають колядки і вертеп, зрідка ходять вітати іменинників — Марію.[3]

Щедрий вечір[ред.ред. код]

Щедрий вечір — друге свято різдвяного циклу через тиждень (31 грудня, або 13 січня за старим стилем) після Коляди. Щедрий вечір — день християнської святої преподобної Меланії. Цей день ще називали Меланки. За традицією, святкування супроводжувалося обходом хат із побажанням людям щастя, здоров'я і добробуту в Новому Році. Щедрують теж театралізованими групами: «Меланка» і «Василь» та «Ряжені».

Докладніше: Щедрування та Щедрівки

Старий Новий рік — Василя[ред.ред. код]

Свято Маланки[ред.ред. код]

Свято Маланки було на Монастирищині, збереження цього спостерігається на придністровській частині Тернопільщини. Обряд «Маланки» бере свій початок із дохристиянських часів.[3] Обрядових страв не готують.

Водохреща. Йордан[ред.ред. код]

Водохреща (водосвяття) — третє свято різдвяного циклу. Свято пов'язане з культом води та поклоніння Дані, про що свідчить його народна назва Йордан, або Ярдань — «осонцення води». Із утвердженням християнства воно набуло нового змісту і за співзвучністю назви почало асоціюватись із хрещенням Ісуса Христа у річці Йордан.[1]

Докладніше: Водохреща

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]