Різун Володимир Володимирович
| Різун Володимир Володимирович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
12 лютого 1957 (67 років) Бахмач, Чернігівська область |
| Діяльність | журналіст |
| Alma mater | Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Посада | Директор Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (до 2024 року) |
| Вчене звання | Доктор філологічних наук |
| Нагороди |
 |
Володи́мир Володи́мирович Різу́н (*12 лютого 1957, с. Бахмач Чернігівської області) — український учений у галузі редагування, соціальних і масових комунікацій, журналістикознавства. Доктор філологічних наук, професор. Директор Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 5 січня 2000 року по 31 грудня 2023 року.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у селі Бахмачі Чернігівської області. Закінчив філологічний факультет КДУ ім. Т. Шевченка (1979). У 1981—1982 роках — викладач Кіровоградського педінституту. У 1982—1984 роках — викладач Київського педучилища. З 1984 року — асистент, доцент, професор, завідувач кафедри Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка. До 2000 р. очолював кафедру, що мала назву журналістської майстерності та редакційно-видавничої справи (нині кафедра видавничої справи й редагування[недоступне посилання з червня 2019]). У 2000—2023 роках — директор цього інституту. Автор багатьох наукових праць.
Академік-секретар відділення масової комунікації АН ВШ України (в 2000—2004 роках).
Творчість[ред. | ред. код]
Радіожурналіст, від 2002 року тривалий час був ведучим авторської суспільствознавчої програми «Право на слово» на другому каналі Національного радіо («Промінь» — УР-2).[1]
Погляди[ред. | ред. код]
"З настанням незалежності України усі бар'єри, заборони і табу впали. Відкрилися необмежені можливості пізнання всього, що раніше заборонялося. Від "не можна" до абсолютно відкритої можливості читати і вивчати все. Проте ми іноді обурюємось, що в нас немає свободи слова. Але ж свобода слова — це функція суспільства, а в недосконалому суспільстві не може бути повна свобода слова. Яке суспільство — така і свобода".
"Журналіст, на відміну від інших людей, свідомо, професійно підходить до відбору, опрацювання і висвітлення тієї чи іншої теми. Він має передбачити реакцію читача на публікацію і вибудувати її так, щоб написане справило враження на людей. Журналіст вільний багато про що думати, але як професіонал, він має відповідати за слово сказане ним чи написане. Тільки хвора людина може говорити все, про що думає", — цитату взято з книжки Ігоря Шарова.
Праці[ред. | ред. код]
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Заслужений працівник освіти України.
- 2002 — лауреат Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України.
- 2004 — лауреат премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності у номінації «За найкращий твір у радіомовній сфері».
- 2009 — орден «За заслуги» третього ступеня.
- 2024 — Медаль Ґарета Джонса.
- Почесний доктор Ужгородського національного університету та Української академії друкарства.
- Почесний професор ТНУ ім. В. І. Вернадського та Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник
- Університети Володимира Різуна: Слово на пошану з нагоди 60-річчя / Авт.-упор. Ю. В. Бондар, В. М. Корнєєв. — Одеса : Астропринт, 2017. — 384 с. : іл.
- Народились 12 лютого
- Народились 1957
- Випускники Інституту філології Київського університету
- Викладачі Київського університету
- Лауреати Премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності
- Уродженці Бахмача
- Доктори філологічних наук України
- Академіки АН вищої школи України
- Науковці Київського університету
- Українські журналісти