Ріке-чубчик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ріке-чубчик
Riquet Doré.JPG
Ілюстрація Gustave Doré, до книжки казок Шарля Перро, виданої в 1867 році
Оригінал Riquet à la houppe
Жанр літературна казка
Автор Шарль Перро
Мова французька мова
Написаний 1697
Виданий 1697
Окреме видання «Казки Матінки Гуски»

Ріке-чубчик — (фр. Riquet à la houppe) казка французького письменника Шарля Перро. Опублікована в 1697 в збірці «Казки Матінки Гуски». В казці розповідається про невеликого на зріс принца з чубчиком на голові, якого наділила фея здатністю дарувати розум тій - в кого він закохається.

« Цитата з твору:[1]
Давно колись жила королева, і знайшовся в неї син, такий гидкий та незграбний, що довгий час ніхто навіть не міг сказати, чи схожий він на людину. Королева гірко плакала, дивлячись на нього.
Але чарівниця, яку запросили на хрестини, сказала, що принц стане чудовою людиною, бо він буде дуже розумний. Потім вона додала, що наділяє його даром зробити такою ж розумною, як і він, ту дівчину, котру він покохає більше за всіх на світі.
....
Минуло сім чи вісім років, і у королеви сусіднього королівства знайшлося дві дочки.
Перша була гарна, як гожий день. Королева була в такому захопленні від неї, що всі придворні боялись, коли б така велика радість не завдала їй шкоди.
Але та сама чарівниця, яка була під час народження Ріке-Чубчика, сказала королеві, що у маленької принцеси не буде ні крихти розуму і що вона буде така ж дурненька, як і вродлива.
....
Але вона впала у ще більший відчай, коли побачила, що її друга дочка потворна до краю.
— Не сумуйте, королево,— сказала чарівниця,— ваша дочка буде такою розумницею, що ніхто й не зверне уваги на її потворність.
....
— Щодо розуму, то я тут нічого не можу вдіяти,— призналася чарівниця.— Але врода — це зовсім інша річ. Тож я обдарую принцесу здатністю зробити красенем того, кого вона покохає.
....
Зрадівши, що зустрів принцесу наодинці, Ріке-Чубчик низько вклонився і звернувся до неї дуже шанобливо та ввічливо. Промовивши слова звичайних привітань, він помітив, що дівчина дуже засмучена, і сказав:
— Ніяк не можу зрозуміти, принцесо, чому така красуня має такий засмучений і розпачливий вигляд. Я можу похвалитися, що бачив на своєму віці дуже багато красунь, а проте вроди, подібної до вашої, ніколи не зустрічав.
— Вам нічого не варто ще й не таке вигадати, принце,— відповіла принцеса й замовкла, бо нічого більше не в силі була вигадати.
— Врода,— вів далі Ріке-Чубчик,— це величезна перевага, яка варта будь-чого іншого. І я не знаю, що може засмутити того, хто її має.
— Я б воліла,— відповіла принцеса,— бути такою потворною, як ви, але мати розум, ніж бути такою красунею і такою дурненькою, як я. Мене вкрай засмучує моя глупота.
....
З-під землі вискочив цілий натовп — десятків зо два, зо три смажильників. Вони розташувалися на лісовій галявині круг дуже великого кухонного столу—кожний із шпикувальною голкою в руці й лисячим хвостом за вухом,— і, весело співаючи, хвацько взялися до роботи.
Дуже здивована таким видовищем, принцеса спитала, для кого вони готують усе це.
— Та ж для принца Ріке-Чубчика,— відповів найповажніший і найтовстіший з усіх кухарів.—Адже всі знають, що завтра він справляє своє весілля.
І тут принцеса з жахом згадала, що завтра минає рік з того дня, коли вона обіцяла Ріке-Чубчику вийти за нього заміж.
Адже вона забула про все це тому, що, коли давала обіцянку, була ще дурненькою, а коли принц наділив її новим розумом, позбулася всіх своїх колишніх дурощів.
....
— Так і станеться,— відповів Ріке-Чубчик,— коли тільки ви покохаєте мене так палко, щоб щиро побажати цього. А щоб ви не мали жодного сумніву, принцесо, то знайте: та чарівниця, яка в день мого народження обдарувала мене здатністю зробити розумною дівчину, котра мені сподобається більше за всіх, наділила й вас здатністю зробити красенем того, кого ви покохаєте і кому побажаєте цього від щирого серця.
— Я від щирого серця бажаю,— сказала принцеса,— щоб ви стали найгарнішим молодим принцом у світі, і даю вам у дар таку саму красу, яка є в мене.
Тільки-но принцеса вимовила ці слова, як Ріке-Чубчик з'явився перед нею зовсім іншим: він був такий гарний, такий стрункий і такий навдивовижу приємний юнак, що, відколи світ світом, ніхто не бачив кращого.
....
Другого ж дня справили весілля саме так, як хотів Ріке-Чубчик, і всі гості дуже вихваляли смачні страви, приготовані в кухні під лісовою галявиною.
 »

Персонажі[ред.ред. код]

  • «Ріке-чубчик» — принц, який був вроджений маленький зростом, некрасивий, але дуже розумний.
  • «Старша принцеса» — була красуня-дурнушка.
  • «Молодша принцеса» — була потворна-розумниця.
  • «Фея-чарівниця» — похресна і для принца і для двох принцес.
  • «1-а королева мати» - матір принца.
  • «2-а королева мати» - матір обидвох принцес.
  • Свита принца Ріке-чубчика.
  • Два королі.

Сюжет[ред.ред. код]

Колись це сталося, давним-давно, в однієї королеви народилася дитина. Та багато сліз пролила мати після того, бо виявилося, що її синочок був дуже негарний та незграбний і багато хто аж засумнівався чи то людина. Та фея-чарівниця, яка стала його похресною, розраджувала матір - «що принц стане чудовою людиною, бо він буде дуже розумний і вона наділить його здатністю дарувати розум тій кого він покохає». На тому й трішки заспокоїлася королева, бо незабаром хлопчик заговорив, і як тільки це сталося всі побачили який він, не по рокам, розумний та кмітливий. Мама хоч з і того тішилася, й дуже любила свого Ріке-чубчика, так вона його називала через чуприну волосся на його голові.

А недалеко від цієї місцини, в іншому королівстві, через сім-вісім років у іншої королеви народилися одразу дві дочки. Одна була красива до безтями, що всі довколішні боялися зурочити її, а друга була зовсім некрасива й незграбна. Тому матір їхня не знала: чи тішитися, чи плакати. І фея-чарівниця, яку теж запросили на їх хрестини, розказала королеві: що перша буде красунею, яку світ не бачив, але не матиме й крихти розуму, а друга буде потворною, але розумнішою за весь світ. Королева-матір дуже засумувала, тому фея розраджувала її - «щодо розуму, то я тут нічого не можу вдіяти, але врода — це зовсім інша річ, тож я обдарую принцесу здатністю зробити красенем того, кого вона покохає».

Йшли роки, підростав Ріке-чубчик, підростали і дівчата. Всі довкола говорили про небачену красу старшої доньки і ще більше тішилися розуму молодшої. Дівчата почали дорослішати і старша все частіше почала розчаровувавтися своєю вродою, бо після першого враження, коли хто-небудь з нею знайомився і пробував з нею заговорити - то одразу ж цурався її. Тоді, як до молодшої розумниці все більше і більше людей приставали й, зачудовано, слухали її розмови, поради і за тим усім навіть не помічали її потворності. Така ситуація дуже засмучувала старшу дочку, ставала вона все сумніша та сумніша, і ладна була все віддати за крихту розуму.

І ось, якось після чергового розчарування подалася вона до лісу, аби ніхто не бачив її смутку і виплакатися. Натомість, зустріла вона там маленького чоловічка, надзвичайно потворного і гидкого, але розкішно вбраного - то був принц Ріке-чубчик, який прийшов в її края, аби побачити цю вродливу принцесу, адже вже давно закохався в неї, наслухавшись хвалебних оповідей про її красу. Після того як вони чемно привіталися один з одним, принц поцікавився щодо великого смутку принцеси й запитав, що могло так вплинути на неї - таку небачену красуню. Та ці слова ще більше засмутили принцесу і побачивши це принц подивувався: «Врода — це величезна перевага, яка варта будь-чого іншого. І я не знаю, що може засмутити того, хто її має». На що принцеса відповіла: «Я б воліла — бути такою потворною, як ви, але мати розум, ніж бути такою красунею і такою дурненькою, як я. Мене вкрай засмучує моя глупота». Це ще більше здивувало принца, тому він сказав, що може помочи дівчині - і розказав свою історію з розрадою від феї-чарівниці. А так як він вже давно безтями закоханий в красуню, то запропонував їй свою руку та серце і, разом з тим, ще й розум. І аби не заскочити її зненацька: дав їй часу - рік, аби вона звиклася з своїм становищем, принцеса зраділа такій пропозиції, і як тільки погодилася - одразу ж стала іншою, звідкілясь узялася говорити про все з надзвичайною легкістю, витончено й просто.

Повернувшись додому, принцеса здивувала всіх, а згодом і все королівство не могло начудуватися такій дивній переміні дівчини. Навіть сам король часто прибігав до неї, аби почути пораду в якійсь зі своїх справ, одна лиш молодша її сестра засумувала. Тоді він, з часом, задумався: «а чи не видати її заміж», адже багато вже було пропозицій від навколішніх принців, які, почувши про добуток красуні - зліталися до неї, наче бджоли до меду. Але, порозумнівша, дочка всім відмовляла, бо шукала собі рівного по розуму. Але одного разу найшовся й такий: статний, красивий й розумний, який і причарував красуню й вона уже майже погодилася, а король уже почав готуватися до весілля. Тільки от дочка ще мала сумніви, як кожна розумна дівиця, і з тими останніми сумнівами подалася вона з палацу прогулятися, аби розвіяти їх та таки рішитися на цей визначальний крок.

І, неочікувано, вона забрела до лісу, й знову натрапила на ту місцину, де й стрітився їй Ріке-чубчик.

Передісторія та мораль[ред.ред. код]

Відомо, що свої казки Шарль Перро написав під впливом тогочасних творів та переказів, які оповідали в світському середовищі всієї Європи. А найвідомішими на той час були збірки італійських казок-оповідок, одна з яких — «Приємні ночі» (Le piacevoli Notti) була двохтомним зібранням 75 оповідок та новел, заснованих на народних сюжетах, у тодішніх італійських краях і видана придворним поетом Джованні Франческо Страпаролом (Giovanni Francesco Straparola) в 1550 і 1553 роках. Саме з цієї збірки, 67-літній француз, і зробив свою переробку казки, взявши за основу сюжет казки «Король-свиня» («Le Roi Porc»).

В італійській оповідці була також королева, яка народила сина розумного і чесного, але з подобою свині. А чародійка сказала, що лише після третього свого шлюбу принц перетвориться в статного красеня. Ось впродовж всієї казки відбуваються події повязані з жениханням принца-свині з дочками однієї королівської служниці. Через накладені чари король-свиня після свого весілля в першу ж ніч забивав двох своїх наречених і лише третій (молодшій дочці) вдалося уникнути такої участі. І після того здійснилося пророцтво, розсіялися чари і син-принц зумів воз'єднатися з своєю королівською сім'єю і батьки передали йому свій престол й управління королівством, що він успішно й виконував разом зі своєю молодою чарівною дружиною-королевою.

Після того як казка побачила світ отримала великий резонанс, що навіть популярний на той час «батько французької трагедії» П'єр Корнель рішив її поставити на парижській сцені. Особливо після того, як ця тема любові і краси внутрішньої, а не зовнішньої — заполонила галантні літературні салони Парижу, і така любов/самопожертва ставали предметом запеклих суперечок в сівтському середовищі. Очевидячки, Ріке є уособленням галантного, з хорошими манерами, красномовством і вишуканістю чоловіка та втілює в собі ідеальну люблячу людину, про яку могла тільки й мріяти тогочасна жінка. А якщо зважити, що часи інквізицій минули століттями раніше й почала розвиватися ера перших жіночих емансипацій, пов'язаних з романтикою і зацікавленістю фантастичними (казковими) сюжетами, підживленими тогочасними літературними взірцями і залишками куртуазної літератури середньовіччя — то не виникає жодного подиву щодо такої популярності казки про Ріке-чубчика. Слід відзначити, що досвідчений світський лев, письменник та секретар Академії словесності зумів в своєму творі застосувати метод метаморфози: коли наділив своїх героїв можливостями перевтілення, переходу з однієї форми в іншу та набуттям нових зовнішніх ознак. А першопричиною такого перевтілення стає щось високе в людині - кохання і саме все до чого торкається та чиста любов - перетворюється на краще і значуще.


Інезважаючи, що казці Ріко-чубчик передувала італійська книжка казок, більшість дослідників творчості Шарля Перро вважають її найбільшавторською, в якій сюжет доволі суттєво притерпів видозмін. Та й сам автор черпав для неї героїв-прототипів саме з французького середовища:

  • Найперше що відмічають, гру слів «Riquet/Riquet» в словах: Riquet à la houppe та Pierre-Paul Riquet і часткові візуальні збіги між принцом Ріке-чубчиком та героєм тогочасної Франції П'єром-Полем Ріке. Цією персоною захоплювалася вся Франція, адже ця зовсім непримітна особа своїмиділами та ідеями могла сколихнути всю країну. Тому й Шарль Перро піддався тим "чарам" і увіковічнив автора і творця Південного каналу — «10 чуда світу» (за визначенням тогочасних французів).
  • Дехто з письменників вважали, що схожий сюжет був в тогочасної письменниці та драматурга Катерини Бернард (Catherine Bernard), написаної приблизно 1690 року, нібито за норманськими міфами. Хоча більшість літераторів та дослідників схиляються до того, що це помилково й рік написання набагато пізніше.

Схожі за сюжетом казки[ред.ред. код]

Окрім, свого першоджерела («Le Roi Porc» Джованні Франческо Страпарола), казка Шарля Перро «Ріке-чубчик» перегукується, своїм сюжетом, з кількома народними та літературними казками, деякі з них:

Видання та адаптації[ред.ред. код]

Казка була вперше надрукована в 1697 році видавцем Клодом Барбіном (Claude Barbin) в Парижі в окремій збірці Шарля Перро, яка складалася з восьми казок і називалася «Казки моєї матінки Гуски, або Історії і казки минулих часів з повчаннями» («Histoires ou contes du temps passé, avec des moralités Les Contes de ma mère l'Oye»). Слід відзначити, що підписана вона була іменем його сина Pierre Darmancour, і дослідники вважають, що Шарль Перро так вчинив, адже вбачав, не настільки серйозним для себе (відомої світської особи) писанням дитячих казок. Та з роками декотрі з дослідників висловлюють інші гіпотези щодо авторства чи співавторства сина й батька Перро.

В силу своєї популярності, «казки Шарля Перро» видавалися незчислену кількість разів, як в Франції так і по всіх країнах світу, як і казка «Фея». А ще, існує значна кількість передруків та перекладів казки в різних збірниках казок, які видавалися в усьому світі. Та найзначнішими вважаються перші передруки-збірки книжок, які вийходили:

  • «Riquet à la houppe», видання Клода Барбена, (1697)
  • «Riquet à la houppe», видання Леона Камера (1843)
  • «Riquet à la houppe» (1878)

Крім того, що казка мала значну популярність в 19 столітті під час салонних читань, вона й надалі представлена була уже як театральна постановка, в багатьох французьких театрах 19-20 століть. А в часи ери кіно її почали екранізовувати:

  • 1908 «Riquet à la houppe» фільм Альберта Капеллані (Albert Capellani), за казками Шарля Перро.
  • 1928 «Riquet à la houppe» музична комедія Georges Hüe (на 3 акти, за мотивами казок Шарля Перро), прем'єра відбулася 17 грудня 1928 року в «Opéra-Comique» (Favart), Париж.
  • 2010 «Riquet à la Houppe» аудіо-постановка студії «Grikoo Productions» адаптована під африканські мотиви та начитана відомими африканськими персоналіями.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Переказ з французької Романа Терещенка, видано в Києві в видавництві «Веселка» (1983)

Посилання[ред.ред. код]