Рінальдо (опера)
| Опера «Рінальдо» | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Rinaldo | ||||
 | ||||
| Композитор | Г. Ф. Гендель | |||
| Автор лібрето | Джакомо Россі | |||
| Мова лібрето | італійська | |||
| Джерело сюжету | Визволений Єрусалим[1] | |||
| Жанр | Опера серіа і опера[1] | |||
| Кількість дій | 3 | |||
| Перша постановка | 24 лютого 1711 | |||
| Місце першої постановки | Театр Її Величності, Лондон | |||
| Інформація у Вікіданих | ||||
|
| ||||
 Рінальдо у Вікісховищі | ||||
«Рінальдо» (італ. Rinaldo, HWV 7) — опера на три дії німецького та англійського композитора Георга Фрідріха Генделя , написана в 1711 році. Це перша опера італійською мовою, створена спеціально для лондонської сцени. Лібрето підготував Джакомо Россі за епічною поемою Торквато Тассо «Визволений Єрусалим». Оперу вперше виконали в «Театрі Її Величності» 24 лютого 1711 року.
Гендель написав музику до «Рінальдо» досить швидко. Більшу її частину становлять запозичення й адаптації з опер та інших робіт, які композитор створив під час його тривалого перебування в Італії в 1706–1710 роках. У перші роки після прем'єри Гендель часто вводив нові номери, відкидав інші й адаптував до різних діапазонів голосів. Незважаючи на відсутність стандартної версії, захопливі вокальні та оркестрові пасажі «Рінальдо» роблять її однією з найвеличніших опер Генделя. Арія «Lascia ch'io pianga» для сопрано стала особливо улюбленим і популярним номером опери.
Відомі записи[ред. | ред. код]
| Рік | Ролі (Рінальдо, Альмірена, Арміда, Гоффредо, Арганте) |
Диригент, Оперний театр та/або оркестр |
Примітки | Лейбл |
|---|---|---|---|---|
| 1977[2] | Каролін Уоткінсон, Іляна Котрубаш, Жанетт Сковотті, Пол Ессвуд, Улрік Колд |
Жан-Клод Мальгуар, оркестр La Grande Écurie et la Chambre du Roy |
Sony Music Entertainment | |
| 1989[3] | Мерилін Хорн, Чечілія Гасдіа, Крістін Вайдінгер, Ернесто Паласіо, Натале де Кароліс |
Джон Фішер, Театр ла Феніче |
Живий запис з червня 1989 року, який вперше був випущений в 1992 році і перевиданий у 2009. | Nuova Era |
| 1999[4] | Девід Деніелс, Чечілія Бартолі, Люба Оргонашова, Бернарда Фінк, Джеральд Фінлі |
Крістофер Хогвуд, Academy of Ancient Music |
Нагорода «Вибір редакції» від журналу Gramophone, 2001.[5] | Decca Records |
| 2001[3] | Вівіка Жено, Міа Перссон, Інга Кална, Лоуренс Дзаццо, Джеймс Резерфорд |
Рене Якобс, Freiburger Barockorchester |
Переможець премії Cannes Classical Award, 2004 | Harmonia Mundi |
| 2005[6] | Кімберлі Барбер, Лора Уолен, Барбара Ханніган, Маріон Ньюман, Шон Уотсон |
Кевін Меллон, Aradia Ensemble |
Naxos Records |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Thomas, Christopher J. Rinaldo and Rinaldo highlights. Opera Quarterly. 3 (3): pp. 183–88. doi:10.1093/oq/3.3.183.
{{cite journal}}:|pages=має зайвий текст (довідка)
(необхідна підписка)
- ↑ а б Sadie, Stanley (May 2003). Handel: Rinaldo. Gramophone: p. 78.
{{cite journal}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Handel: Rinaldo. Gramophone: p. 96. January 2000. Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 29 червня 2014.
{{cite journal}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Cutts, Paul,Handel opera wins Editor’s Choice Award, Gramophone, 19 October 2001.
- ↑ Quinn, Michael (September 2004). Session Report: The Aradia Ensemble's Rinaldo. Gramophone: p. 11. Архів оригіналу за 24 листопада 2011. Процитовано 29 червня 2014.
{{cite journal}}:|pages=має зайвий текст (довідка)
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про оперу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
