Ріхард Ярий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ріхард Франциск Маріан Ярий
Richard Jary.JPG
Прізвисько Ріко, Карпат, Ярий
Народився 14 квітня 1898(1898-04-14)
Ряшів, Польща Польща
Помер 20 травня 1969(1969-05-20) (71 рік)
Австрія Австрія
Країна ZUNR coa.svg Західноукраїнська Народна Республіка
Приналежність Flag of Ukraine.svg УГА
Рід військ кіннота
Звання сотник
Командування 2-й кінний полк Кінної бригади УГА

Ріхард (Ріко) Ярий (нім. Richard Jary, * 14 квітня 1898, м. Ряшів, Польща — 20 травня 1969, Австрія) — австрійський та український військовий і політичний діяч, один із провідних діячів ОУН.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 14 квітня 1898 у Ряшеві (тепер на території Польщі), охрещений 1 травня цього ж року.

Походження[ред.ред. код]

Згідно із дослідженням історика Олександра Кучерука:

Його батько — Франц Йосиф Іван Яри, мати — Марія Поллак. Батько народився у Моравії в місті Уніков, за іншими даними, народився в місті Куїново... Про батька відомо, що він служив у 17-му піхотному полку австрійської армії, який на час народження Ріхарда був розквартирований у Жешуві (Ряшеві), де і народився його син.[1]

ПУН (А.Мельника) у виданні під назвою «Чорна книга бунту» вважав його «чесько-жидівським мішанцем».[2]

Військова служба[ред.ред. код]

У 1916 р. закінчив Військову Академію у Вінер-Нойштадті та у ранзі поручника був приділений до 9 полку драґунів у Коломиї.

1918 року в ранзі сотника в УГА — командант 2/III саперської сотні в Стрию, а згодом командант 2-го кінного полку Кінної бригади. В Армії УНР у 5 Херсонському кінному полку, з яким 1920 р. перейшов до ЧСР, був комендантом станиці інтернованих кіннотників в Ужгороді.

Діяч ОУН[ред.ред. код]

Після визвольної війни став активним членом УВО, а згодом й ОУН, учасник її Віденського конгресу 1929 р. З середини 20-х років Ярий був агентом абверу під псевдонімом «Консул».[Джерело?] Був посередником між німецькою розвідкою і ОУН. Від 1937 зв'язковий полковника Євгена Коновальця до адмірала В. Канаріса, шефа Абверу Німеччини. 1941 організатор групи «Роланд» в Дружині Українських Націоналістів (ДУН). У розламі ОУН став по стороні С. Бандери.

30 листопада 1940 р. шеф ґестапо Г.Мюллер хотів арештувати Р.Ярого як співробітника вбитого Е.Коновальця; цьому перешкодив адмірал В.Канаріс (з причин зовнішньої політики). В 1941 р. мав перемовини з керівниками вермахту від імени ОУН (Б) в справі військової підготовки певної кількості членів ОУН, наслідком чого було створення батальйонів «Ролянд», «Нахтіґаль». Провід Українських Націоналістів (Мельника А.) вважав його головним винуватцем розколу ОУН.[3]

В червні 1941 р. разом із німцями вступив до Львова. Після проголошення Акту проголошення Української держави 30 червня 1941 р. отримав звання полковника та призначений представником України в Японію. Туди не добрався, так як незалежна Україна не входила до планів німців. 16 вересня був заарештований ґестапо за «український сепаратизм»; був звільнений через кілька тижнів, взятий під домашній арешт. Від поліційного нагляду був звільнений 15 лютого 1943 року, отримав право жити у власній посілості (маєтку) Ґастайль в районі Земмерінґу (північніше Ґрацу). Після війни жив у Західній Австрії, до Ґастайлю повернувся 1951 р. після відходу Радянської армії. Після арешту 16 вересня 1941 р. ніколи не брав участи в українському політичному, громадському житті.[4]

По другій світовій війні жив і помер у власному маєтку під Віднем. Роль Ярого в націоналістичному русі викликає різні інтерпретації, так як достеменно невідомо, на кого він працював.

Дружина Р.Ярого — Ольга (Рейзель) Шпільфогель — народилася в єврейській родині 29 жовтня 1896 року в Перемишлянах. У 1922 вона прийняла християнство у Стрию під іменем Ельза (Ольга).

Примітки[ред.ред. код]

  1. О.Кучерук. «Рико Ярий — загадка ОУН».- Львів, ЛА «ПІРАМІДА», 2005 р.
  2. В.Косик. Розкол ОУН в світлі документів.- К.: Українська видавнича спілка, Український інститут освітньої політики, 2002. 32 с. ISBN 966-7060-41-1 с. 29
  3. В.Косик. Розкол ОУН в світлі документів… с. 30
  4. В.Косик. Розкол ОУН в світлі документів… с. 31

Література[ред.ред. код]