Ріхтер Святослав Теофілович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Святослав Теофілович Ріхтер
фотографія
Рука Ріхтера. (Фото Ю. Щербініна)
Основна інформація
Дата народження 7 (20) березня 1915(1915-03-20)
Місце народження Житомир, Російська імперія, тепер Україна Україна
Дата смерті 1 серпня 1997(1997-08-01) (82 роки)
Місце смерті Москва, Росія Росія
Роки активності 1933–1997
Країна СРСР СРСР
Національність німець
Професія піаніст
Інструменти фортепіано
Жанр класична та академічна музика
Нагороди Герой Соціалістичної Праці — 1975
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III-го ступеня
Орден Леніна — 1975 Орден Леніна — 1965 Орден Леніна — 1985 Орден Жовтневої Революції — 1980Народний артист СРСР— 1961 Народний артист РРФСР—  1955 Ленінська премія — 1961 Сталінська премія — 1950 Державна премія Російської Федерації- 1996
http://www.sviatoslavrichter.ru/{%7C style="background: transparent"

Святосла́в Теофі́лович Рі́хтер (*7 (20) березня 1915(19150320), Житомир, Російська імперія — †1 серпня 1997, Москва, Росія) — радянський піаніст та суспільний діяч німецького походження. Народний артист СРСР (1961). Герой Соціалістичної Праці (1975). Лауреат Ленінської (1961), Сталінської (1950) та Державних премій РРФСР імені Глинки (1987) та Росії (1996).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Житомирі, виріс в Одесі; навчання почав у свого батька, талановитого органіста, піаніста та композитора — Теофіла Даниловича Ріхтера. У 1933–1937 рр. був концертмейстром Одеської опери, 1947-го закінчив Московську консерваторію у класі професора Генріха Нейгауза.

У травні 1934-го дає концерт в Одеському Будинку інженерів з програмою з творів Шопена.

У 1937-му вступив до Московської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського.

1940-го вперше публічно виступив у Москві, виконавши 6-у сонату Прокоф'єва, згодом став першим виконавцем його 7-ї і 9-ї сонат (остання присвячена Ріхтеру).

У 1945-му став лауреатом I премії Всесоюзного конкурсу музикантів-виконавців, розділивши її з Віктором Мержановим.

У 1947-му закінчив консерваторію.

У 1940-50-х Ріхтера не випускали за межі СРСР і країн радянського блоку. І тільки 1960-го відбувся сенсаційний дебют видатного піаніста у Фінляндії та США, 1961-1962 рр. — у Великобританії, Франції, Італії та Австрії.

З ініціативи Ріхтера було засновано фестивалі Музичні свята в Турені (1964) й Грудневі вечори (1980), а також музичний фестиваль у Тарусі (проводиться з 1993-го). Останні 10-15 років Ріхтер волів виступати в невеликих залах провінційних міст. Останній концерт Ріхтера відбувся в Любеку через 10 днів після його 80-річчя.

Блискуче виконував твори різних композиторів, серед яких — Й. С. Бах, В. А. Моцарт, Й. Гайдн, Л. Бетховен, К. Дебюссі, М. Равель, А. Берг, Ф. Шуберт, Р. Шуман, Ф. Шопен, Ф. Ліст, Й. Брамс, К. Шимановський, П. І. Чайковський, Е. Гріг, А. Дворжак, М. Мусоргський, С. Рахманінов, О. Скрябін, С. Прокоф'єв та Д. Шостакович. Відомий також як блискучий виконавець у жанрі камерної музики. На ранньому етапі кар'єри Ріхтера його основними ансамблевими партнерами були піаніст, учень Нейгауза Анатолій Ведерников (1920–1993), співачка Ніна Дорліак (сопрано, дружина Ріхтера, 1908–1998), скрипалька Галина Баринова (1910–2006), віолончеліст Данило Шафран, з 1949/50 рр. до кінця 1960-х рр. — Мстислав Ростропович (їх у своєму роді досконала, справді класична спільна робота — все віолончельні сонати Бетховена). У 1960-х Ріхтер виступав у фортепіанному дуеті з Бенджаміном Бріттеном, виконуючи не тільки його музику, але і твори Моцарта, Шуберта, Шумана, Дебюссі. Серед співаків, яким він акомпанував в 1960-80-х, — Дітріх Фішер-Діскау («Прекрасна Магелона» Брамса, Шуберта пісні і Вольфа) і Петер Шраєр («Зимовий шлях» Шуберта). У 1966-му почалося співдружність Ріхтера і Давида Ойстраха, 1969-го вони здійснили прем'єру скрипкової сонати Шостаковича. Ріхтер був частим партнером Квартету ім. Бородіна і охоче співпрацював з музикантами більш молодого покоління, в тому числі з Олегом Каганом, Єлизаветою Леонською, Наталією Гутман, Юрієм Башметом, Золтаном Кочішем, піаністами Василем Лобановим (нар. 1947) і Андрієм Гавриловим (нар. 1955). Мистецтво Ріхтера як соліста і ансамбліста увічнено у величезній кількості студійних і концертних записів, зроблених з 1946 по 1994 рр.

Гра відомого піаніста викликала захоплення на концертних майданчиках як на батьківщині, так і за кордоном. Ріхтер за фортеп'яно був моделлю для зображень багатьох художників, серед яких Д. Жилінський «Грає Святослав Ріхтер», Є. Короленко «Музика і праця», А. Трояновська «Портрет С. Ріхтера за фортеп'яно». Ріхтер концертував у країнах СРСР, Європи й Америки й здобув визнання одного з найвидатніших піаністів світу. У репертуарі Ріхтера були як твори давніх, так і сучасних композиторів.

1989-го в Цюриху Ріхтерові було зроблено операцію на серці. В останні роки він мешкав у Парижі, а незадовго до смерті, 5 липня, повернувся до Москви. Помер 1 серпня 1997 р.

Нагороди[ред.ред. код]

Ріхтер отримав чимало різних нагород, серед яких:

Ріхтер також був нагороджений багатьма орденами.

На його честь названо астероїд 9014 Святоріхтер[1].

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]


музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.