Ріхтер Святослав Теофілович
| Святослав Теофілович Ріхтер | |
|---|---|
Святослав Ріхтер у Харкові, 1966 |
|
| Відомості | |
| Дата народження | 7 (20) березня 1915 |
| Місце народження | Житомир, Російська імперія |
| Дата смерті | 1 серпня 1997 (82 роки) |
| Місце смерті | Москва, |
| Роки творчої діяльності |
1933-1997 |
| Країна | |
| Інструмент | фортепіано |
| Професія | піаніст |
| Жанр | класична та академічна музика |
| http://www.sviatoslavrichter.ru/ | |
Святосла́в Теофі́лович Рі́хтер (*7 (20) березня 1915, Житомир — †1 серпня 1997) — радянський піаніст німецького походження.
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився у Житомирі, виріс у Одесі; навчання почав у свого батька, талановитого органіста, піаніста та композитора — Теофіла Даніловича Ріхтера. У 1933—1937 був концертмейстром Одеської опери, 1947 закінчив Московську консерваторію у класі професора Генріха Нейгауза.
В травні 1934 році дає концерт в Одеському Будинку інженерів з програмою з творів Шопена. В 1937 році вступив в Московську Державну консерваторію ім. П. І. Чайковського. В 1940 році вперше публічно виступив у Москві, виконавши 6-у сонату Прокоф'єва, згодом став першим виконавцем його 7-ї і 9-ї сонат (остання присвячена Ріхтеру). В 1945 році став лауреатом I премії Всесоюзного конкурсу музикантів-виконавців, розділивши її з Віктором Мержановим. В 1947 році закінчив консерваторію. В 40-50 роках Ріхтера не випускали за межі СРСР і країн радянського блоку. І тільки 1960 року відбувся сенсаційний дебют видатного піаніста у Фінляндії та США, 1961-62 - у Великобританії, Франції, Італії та Австрії.
З ініціативи Ріхтера були засновані фестивалі Музичні свята в Турені (1964) і Грудневі вечори (1980), а також музичний фестиваль в Тарусі (проводиться з 1993). Останні 10-15 років Ріхтер волів виступати в невеликих залах провінційних міст. Останній концерт Ріхтера відбувся в Любеку через 10 днів після його 80-річчя.
Блискуче виконував твори різних компзиторів, серед яких — Й. С. Бах, В. А. Моцарт, Й. Гайдн, Л. Бетховен, К. Дебюссі, М. Равель, А. Берг, Ф. Шуберт, Р. Шуман, Ф. Шопен, Ф. Ліст, Й. Брамс, К. Шимановський, П. І. Чайковський, Е. Гріг, А. Дворжак, М. Мусоргський, С. Рахманінов, О. Скрябін, С. Прокоф'єв та Д. Шостакович. Відомий також як блискучий виконавець у жанрі камерної музики. На ранньому етапі кар'єри Ріхтера його основними ансамблевими партнерами були піаніст, учень Нейгауза Анатолій Ведерников (1920-1993), співачка Ніна Дорліак (сопрано, дружина Ріхтера, 1908-1998), скрипалька Галина Баринова (1910-2006), віолончеліст Данило Шафран, з 1949/50 до кінця 1960-х - Мстислав Ростропович (їх у своєму роді досконала, справді класична спільна робота - все віолончельні сонати Бетховена). У 1960-х Ріхтер виступав у фортепіанному дуеті з Бенджаміном Бріттеном, виконуючи не тільки його музику, але і твори Моцарта, Шуберта, Шумана, Дебюссі. Серед співаків, яким він акомпанував в 1960-80-х, - Дітріх Фішер-Діскау («Прекрасна Магелона» Брамса, Шуберта пісні і Вольфа) і Петер Шрайер («Зимовий шлях» Шуберта). У 1966 почалося співдружність Ріхтера і Давида Ойстраха, в 1969 вони здійснили прем'єру скрипкової сонати Шостаковича. Ріхтер був частим партнером Квартету ім. Бородіна і охоче співпрацював з музикантами більш молодого покоління, в т. ч. з Олегом Каганом, Єлизаветою Леонською, Наталією Гутман, Юрієм Башметом, Золтаном Кочішем, піаністами Василем Лобановим (р. 1947) і Андрієм Гавриловим (р. 1955). Мистецтво Ріхтера як соліста і ансамбліста увічнено у величезній кількості студійних і концертних записів, зроблених з 1946 по 1994 рік. Гра відомого піаніста викликала захоплення на концертних майданчиках як на батьківщині, так і за кордоном. Ріхтер за фортеп'яно був моделлю для зображень багатьох художників, серед яких Жилінський Дмитро Дмитрович «Грає Святослав Ріхтер», Є. Короленко « Музика і праця », А. Трояновська «Портрет С. Ріхтера за фортеп'яно». Ріхтер концертував у країнах СРСР, Європи й Америки й здобув визнання одного з найвидатніших піаністів світу. У репертуарі Ріхтера є як твори давніх, так і сучасних композиторів.
В 1989 році в Цюриху Ріхтерові була зроблена операція на серці. В останні роки проживав у Парижі, а незадовго до смерті, 5 липня — повернувся в Москву. Помер 1 серпня 1997 року.
Нагороди [ред.]
Ріхтер отримав багато різних нагород, серед яких:
- 1-а премія на Всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців (1945);
- Сталінська премія (1950),
- Ленінська премія (1961),
- звання Народний артист СРСР (1961),
- звання Герой Соціалістичної Праці (1975),
- звання Почесного Доктора Страсбурзького університету (1977),
- Державна премія РРФСР (1987).
- звання Народний артист Російської Федерації,
- Дійсний член Академії творчості.
Ріхтер також був нагороджений багатьма орденами.
Галерея [ред.]
-
С. Ріхтер у Харкові, 1966 р. (Фото Ю.Щербініна)
-
С. Ріхтер у Харкові, 1966 р. (Фото Ю. Щербініна)
-
Рука Ріхтера. (Фото Ю. Щербініна)
-
Пам'ятник Святославу Ріхтеру у Яготині
Література [ред.]
- Rasmussen, Karl Aage (2007). Svjatoslav Richter - Pianist. Gyldendal, Copenhagen. ISBN 9788702034301.
- Rasmussen, Karl Aage (2010). Szvjatoszlav Richter - A zongorista. Rozsavolgyi es Tarsa, Budapest. ISBN 9789638776488.
- Rasmussen, Karl Aage (2010). Sviatoslav Richter - Pianist. Northeastern University Press, Boston. ISBN 978-1-55553-710-4.
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
Посилання [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Category:Sviatoslav Richter |
- Ріхтер Святослав Теофілович на сайті Internet Movie Database (англ.)
- In memoriam page (англ.)
- Obituary, biography and selected discography of Sviatoslav Richter (англ.)
- Біогрфія С.Ріхтера на сайті www.peoples.ru (рос.)
- Біогрфія С.Ріхтера на сайті www.krugosvet.ru (рос.)
| Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

