Річард Бренсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Річард Бренсон

Річард Бренсон (англ. Richard Branson, *18 липня 1950(19500718), Лондон, Англія) — англійський підприємець, засновник корпорації Virgin Group[1]

Зараз кількість компаній, які входять до Virgin Group, становить близько 360[2]

Згідно з оцінками журналу Forbes, у 2009 році Річард Бренсон зайняв 261 сходинку серед найбагатших людей світу, а розмір його статків оцінюється у 2,5 млрд доларів[3]

У жовтні 2007 року його включили до британського рейтингу "100 геніїв сучасності", складеного консалтинговою компанією Creators Synectics[4]. На формування рейтингу впливали: роль в зміні системи поглядів, суспільне визнання, сила інтелекту, досягнення та культурна значимість кожного з кандидатів.

Особисте життя[ред.ред. код]

Старший із чотирьох дітей. Крім нього в сім’ї дві сестри: Лінді (англ. Lindi) і Ванесса (англ. Vanessa). Його брат Тед, пішов по шляху свого батька і став адвокатом. Мати Бренсона працювала в театрі, інструктором пілотів планерів і як стюардеса.

Бренсон був одружений двічі. Джоан Темплман (англ. Joan Templeman) - його теперішня жінка, з которою у них двоє дітей — Холлі (англ. Holly), працює лікарем, і Сем Бренсон (англ. Sam Branson). Пара одружилась із згоди восьмирічної Холлі на острові Некер в 1989 році.

Бренсон володіє островом Некер (англ. Necker Island) площею 300000 м² (74 акра) в складі Британських Віргінських островів. Він також володіє нерухомістю на Карибському острові держави Антигуа і Барбуда.

В 1998 році Бренсон випустив автобіографічну книгу «Втрачаючи невинність: Автобіографія» (англ. Losing My Virginity: The Autobiography), що стала міжнародним бестселером. У вересні 2008 року він випустив книгу Оголений бізнес (англ. Business Stripped Bare), котра відкриває закулісні таємниці деяких із його найризикованіших і найсміливіших бізнес-рішень. Обидві книги опубліковані Virgin Books.

Бренсона дуже схвилювала загибель у вересні 2007 року друга-мандрівника Стіва Фоссетта і в жовтні 2007 року він написав статтю для журналу Time під заголовком «Мій друг Стів Фоссетт», котра закінчується проханням молитися про його друга[5].

Примітки[ред.ред. код]