Річковий транспорт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Річкове пасажирске судно тип ОМ, канал Москва-Волга.

Річкови́й тра́нспорт, один з основних видів транспорту, що здійснює перевезення вантажів та пасажирів внутрішніми водними шляхами.

Перед поширенням залізничного транспорту Річковий транспорт був в Україні головним засобом масового транспорту, пізніше занепав і тепер становить близько 2% порівняно з усіма іншими видами транспорту.

Судноплавні шляхи[ред.ред. код]

Довжина річкових судноплавних експлуатованих шляхів на всіх українських етнографічних землях доходить до 6 200 км, у тому числі 200 км каналів. В Україні довжина всіх річок протяжністю 10 км і більше дорівнює 90 400 км, судноплавних водних шляхів 4 800 км (у тому числі штучних — близько 1 000 км), на 4 000 км сплав можливий. З судноплавних річок для транспорту використовується на території України: по Дніпру — 1 205 км (по його притоках: Десні — 520 і Прип'яті — 60), по Дунаю — 160, Бугу — 155, по інших так званих малих річках — 2 700 км. За межами України Кубань судноплавна на довжині 300, Прип'ять — 500 км.

Природні умови для транспорту на українських річках досить сприятливі. Гірських річок небагато, тому спад річок переважно невеликий і допускає плавання аж по гор. течію. Вихідний напрям річок — з півночі на південь, і вони пов'язують різні природні, а одночасно господарські райони. Нарешті, різні системи річок зближені гол. на зах., у гор. течії, отже їх легко сполучити каналами. До несприятливих умов належать: зимова перерва навігації — 1,5-4 місяці, сильне коливання стану води, зокрема влітку в степовій смузі, часті закрути pічок, замулювання (особливо в лісовій і чорноземній смузі), мілководність лиманів, невелике число річок у рівнобіжному напрямі.

До цих природних підстав людина додала дуже мало — водне господарство в Україні взагалі екстенсивне. Канали становлять ледве 3% природних судноплавних шляхів, регуляція річок — за винятком (і то частково) Дніпра — занедбана.

Є притоки Прип'яті: Стир (судноплавний на 340 км) і Горинь (280 км). Десни: Снов (110 км). Ін. судноплавні річки Сейм (160 км), Інгулець (55 км), Сула, Самара тощо.

Історія річкового судноплавства в Україні[ред.ред. код]

Основні показники роботи Р. т. заг. користування такі:

1932 1940 1950 1960 1965 1969
Перевезено вантажів (по чистому відправленню) — млн т 3,2 4,6 4,3 12,8 17,4 25,3
Вантажообіг — млрд т км 0,6 1,1 1,1 4,1 4,5 5,5
Перевезено пасажирів — млн 8,7 6,8 4,4 15,2 18,7 20,9
Пасажирообіг млн пасажиро-км 407 356 183 309 413 486

Хоч річний тонаж вантажів зріс за 1940-65 pp. майже вчетверо, його питома вага у всіх видах вантажообігу зменшилася з 1,5 на 1,3% (залізничного впала з 93,3 на 89,4%, автомобільного — зросла з 2,2 на 9,3%). Ще більше зменшився пасажирообіг: з 2,1 на 0,6%. Для порівняння питома вага річкового вантажообігу в усьому СРСР зменшилася за 1940-69 з 8,5 на 5,9, пасажирообороту з 3,7 на 1,1%.

До початку 1930-х pp. у річковому транспорті України головне значення мало перевезення лісу й зернових культур; ще 1940 на перевезення цих двох видів вантажів припадало понад 35%, 1969 вже ледве 2,6%. Натомість сильно збільшилось перевезення вугілля й руди (з 7,3 до 21%), а найбільше мінеральних будівельних матеріалів (включаючи цемент), які становлять тепер майже 2/3 вантажообігу на річках України.

Хоч уже 1823 появилися перші парові судна, проте ще 1913 Дніпрова флотилія складалася лише з близько 400 невеликих самохідних і понад 2 000 несамохідних (гол. барж) суден. Нині переважають самохідні судна, серед них вантажні теплоходи вантажопідйомністю 600, 1800 і 2 000 т.; великі дизельні електроходи, комфортабельні пасажирські судна (теплоходи) і буксирні судна. 1969 на перевезеннях у галузі річкового транспорту працювало 8 200 осіб; завдяки технічному прогресу продуктивність їх праці збільшилася за 1960-69 на 2/3.

Основною річковою магістраллю України є Дніпро. На Дніпро та його притоки Десну і Прип'ять припадає бл. 75% річкового перевезення вантажів і майже 90% пасажирів всіх судноплавних шляхів України. Перевезення на Дніпрі сильно зросло після затоплення порогів і створення Дніпрогесу (1932), потім після завершення будівництва споруд (1950–1975) Канівського, Каховського, Кременчуцького, Дніпродзержинського і Київського гідровузлів.

1940 1960 1969
Перевезено вантажів (по чистому відправленню) 4637 (100,0) 12780 (100,0) 25337 (103,0)
У тому ч.:
Кам'яне вугілля 311 (6,7) 4314 (33,7) 3743 (14,8)
Нафта і нафтопродукти 435 (9,3) 187 (1,5) 410 (1,6)
Руда 29 (0,6) 1311 (10,2) 2304 (6,2)
Метали та металолом 113 (2,4) 229 (1,8) 185 (0,7)
Лісні вантажі 836 (17,8) 249 (1,9) 128 (0,5)
Мінеральні будів. матеріали 1191 (24,2) 5028 (39,1) 15962 (63,0)
Хлібні вантажі 818 (17,6) 494 (3,9) 545 (2,1)

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  • Туровецький Ф., Лузин С. Водний транспорт України та шлях його соц. реконструкції. X. 1932;
  • Проблема Большого Днепра. АН УРСР. К. 1956;
  • Лебедич Н , Пышкин В. Судоходство на малых реках Украины. К. 1957;
  • Речной транспорт за 50 лет Советской власти. М. 1967;
  • Коровин А. Речной транспорт Украины за 50 лет Советской власти. К. 1967.
  • Див. також список літератури при гаслі Дніпро.