СІДЕ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Секретаріат розвідки
SI
Країна: Аргентина Аргентина
Дата
заснування:
1946
Юрисдикція: Президент Аргентини, Національний Конгрес
Штаб-квартира: вулиця 25 Травня, 11, Буенос-Айрес
Бюджет: Засекречено
Чисельність: Засекречено
Керівництво
Керівник: Гектор Ікасуріага
Заступник: Франсіско Лархер

Секретаріат розвідки (ісп. Secretaría de Inteligencia) — вищий орган системи національної розвідки Аргентини, що здійснює як розвідувальну, так і контррозвідувальну діяльність.

З моменту створення у 1946 році й до самого 2001 року[1] спецслужба йменувалась акронімом СІДЕ (CIDE до 1956 року, SIDE після 1956 року), після скорочення назви до двох літер (SI) у загальному вжитку продовжує йменуватись по-старому.

Історія[ред.ред. код]

Перший директор SIDE, Родольфо Фрейде (ліворуч), з Хуаном та Євою Перон

Секретаріат розвідки (під назвою Coordinación de Informaciones de Estado — Координація державної інформації, CIDE) був створений у 1946 році за ініціативою президента Хуана Перона. За часів президентства Педро Арамбуру спецслужба була реформована й отримала назву Secretaría de Informaciones de Estado (Секретаріат державної інформації, SIDE).

В середині XX століття аргентинська розвідка брала активну участь у міжнародній антикомуністичній діяльності в Центральній та Південній Америці. Наприклад, саме агенти SIDE відрізали руки та зняли маску з трупа Че Гевари перед його похованням[2]. У 1966 році SIDE здійснила невдалу спробу викрадення радянського консула Петрова в Буенос-Айресі, що спричинило відставку керівництва Секретаріату.

За часів правління президента Відели, 13 травня 1976 року було здійснено чергову реформу, й аргентинська служба розвідки почала йменуватись Секретаріатом державної розвідки (Secretaría de Inteligencia de Estado, SIDE). У цей період SIDE перетворилась на таємну поліцію, що здійснювала шпигунські дії серед угрупувань повстанців, у профспілках, а також у будь-якій іншій організації чи групі осіб, які мали антиурядову спрямованість. Спільно зі спецслужбами інших південноамериканських країн SIDE активно брала участь у переслідуванні та фізичному знищенні опозиційних політичних діячів (Операція «Кондор»).

Після відновлення демократії у 1983 році, за часів президентства Рауля Альфонсіна, кількість персоналу SIDE було значно скорочено, бюджет організації урізано, й посилився контроль цивільної адміністрації за діяльністю спецслужб.

Одним з головних стратегічних партнерів SIDE було і є ЦРУ США.

Функції Секретаріату розвідки[ред.ред. код]

Головна будівля SIDE на вулиці 25 Травня, 11 (Буенос-Айрес)

Відповідно до Закону про національну розвідку[3] (№ 25.520 від 3.12.2001) Секретаріат розвідки має такі функції:

  1. Розробка Плану національної розвідки.
  2. Розробка і здійснення програм та розподіл бюджетів відповідно до Плану національної розвідки.
  3. Планування та здійснення заходів з отримання й аналізу інформації в інтересах національної розвідки і контррозвідки.
  4. Керівництво й координація діяльності та функціонування Національної системи розвідки, а також здійснення відносин з розвідувальними службами інших держав.
  5. Координація діяльності в рамках законів 23.554 «Про національну оборону» і 24.059 «Про національну безпеку» з посадовими особами у відповідних галузях, рангом не менше, ніж помічник держсекретаря.
  6. Отримання від усіх органів цивільної адміністрації інформації, необхідної для виконання своїх функцій.
  7. У разі необхідності кооперування своєї діяльності з органами влади провінцій.
  8. Координація роботи з підготовки Національної стратегічної оцінки розвідки й подальшого збирання даних в її інтересах.
  9. Підготовка щорічного звіту з розвідувальної діяльності з метою його подання двопалатній комісії Національного Конгресу з аудиторської перевірки діяльності спецслужб.
  10. Здійснення комплектування, підготовки кадрів, підвищення кваліфікації власного персоналу, а також участі у підвищенні кваліфікації співробітників інших державних спецслужб опосередковано через Національну школу розвідки.
  11. Забезпечення розвідувальною інформацією Міністерства оборони в інтересах стратегічної військової розвідки.
  12. Забезпечення розвідувальною інформацією Ради національної безпеки, необхідної для здійснення діяльності органів карного розшуку.
  13. Укладання угод з фізичними чи юридичними особами, державними або приватними, в інтересах виконання своїх функцій.

Структура Секретаріату розвідки[ред.ред. код]

Жетон співробітника SIDE

Секретаріат розвідки складається з трьох підсекретаріатів, які, у свою чергу, поділяються на управління:

  • Підсекретаріат внутрішньої розвідки (Subsecretaría de Inteligencia Interior)
    • Управління внутрішньої розвідки (Dirección de Inteligencia Interior) — відповідає за загальне збирання інформації в інтересах національної безпеки
    • Управління внутрішніх районів (Dirección de Reunión Interior) — здійснює представництво у провінціях
    • Управління судового спостереження (Dirección de Observaciones Judiciales) — здійснює збір інформації через засоби зв'язку (поштові відправлення, телефонні лінії), відповідно до судових постанов
    • Управління контррозвідки (Dirección de Contrainteligencia)
    • Управління громадських комунікацій (Dirección de Comunicación Social) — здійснює аналіз даних із засобів масової інформації
  • Підсекретаріат зовнішньої розвідки (Subsecretaría de Inteligencia Exterior)
    • Управління зовнішніх районів (Dirección de Reunión Exterior) — здійснює збирання зовнішньополітичної інформації, відповідає за зв'язки із закордонними спецслужбами
    • Управління зовнішньої розвідки (Dirección de Inteligencia Exterior)
  • Підсекретаріат підтримки (Subsecretaría de Apoyo de Inteligencia) — здійснює матеріально-технічне забезпечення, персонал, зв'язок та обробку даних в інтересах Секретаріату

Деякі джерела стверджують, що чисельність Секретаріату становить від 2500 до 3000 чоловік[4].

Напрямки діяльності Секретаріату розвідки[ред.ред. код]

До компетенції Секретаріату розвідки входить діяльність за такими напрямками:

  • Міжнародний тероризм;
  • Релігійний фундаменталізм;
  • Організована злочинність;
  • Організація міжнародного співробітництва;
  • Легальна й нелегальна міграція;
  • Розповсюдження зброї масового ураження (ядерної, хімічної, біологічної);
  • Екологічні проблеми, які несуть потенційні ризики для національної безпеки;
  • Вітчизняні та зарубіжні наукові розробки;
  • Підтримка офіційної політики з питань національної оборони й безпеки;
  • Моніторинг ситуації у Південній Атлантиці, в тому числі в аргентинській Антарктиці та в районі Фолклендських островів;
  • Аналіз політичної ситуації в крупних латиноамериканських і європейських країнах з метою виявлення нестабільності, конфліктів і криз, які можуть мати пряме чи непряме відношення до національних інтересів Аргентини.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]