СС
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| СС нім. Schutzstaffel |
|
|---|---|
 Руни СС |
|
| На службі | 4 квітня 1925 — 8 травня 1945 |
| Країна | .svg){kind=small} Німеччина |
| Належність | Збройні сили Німеччини |
| Війни/битви | Друга світова війна |
CC або руною зіг — 
(скорочення від нім. Schutzstaffel — авіаційний термін, який означає "ескадрилья прикриття (супроводження)"; нім. Schutz — захист, охорона, нім. staffeln — розташовувати уступами) — військово-поліцейська організація Націонал-Соціалістичної Німецької Робітничої партії. Утворена 4 квітня 1925 як захисні загони партії. Повна назва Захисні загони Націонал-Соціалістичної Німецької Робітничої Партії (нім. Schutzstaffel der NSDAP). Протягом 4 липня 1934 — 8 травня 1945 існувала як окрема парамілітаристична організація в складі Збройних сил Німеччини. Брала участь в організації Голокосту.
Зміст |
Хронологія [ред.]
- вересень 1921 — служба порядку НСДАП переформована в штурмові загони (СА)
- березень 1923 — створення «штабної варти» для охорони А.Гітлера (для противаги СА)
- 9 листопада 1923 — ударний загін із 30 осіб разом з НСДАП і ін. брав участь у Мюнхенському путчі. Серед 16-ти загиблих 5 — члени загону. Заборона загону.
- 4 квітня 1925 — Юліус Шрек отримав завдання створити новий підрозділ для охорони А.Гітлера.
- 21 вересня 1925 — Наказ про організацію підрозділів по всій Німеччині.
- 9 листопада 1925 — отримання назви «Охоронні загони»
- 1927 — в СС — близько 200 осіб (у той час як в СА — близько 30 000)
- листопад 1926 — А.Гітлер — верховний керівник СА. Імперський керівник СС (рейхсфюрер СС) підпорядкований начальнику штабу СА.
- 5 листопада 1931 — начальником штабу СА призначено Е.Рема (до цього — військовий радник уряду Болівії)
- 30 січня 1933 — А.Гітлера призначено рейхсканцлером Німеччини.
- березень 1933 — для охорони А.Гітлера створено «штабну стражу СС Берлін» (120 осіб на чолі з Й. Дітріхом); з листопада — лейб-полк СС «Адольф Гітлер» (створення військ СС).
- 30 червня 1934 — арешт і ліквідація керівництва СА силами СС при підримці армії.
- 20 липня 1934 — СС проголошено незалежною партійною організацією на чолі з рейхсфюрером СС. Чисельність СС — майже 200 000.
- 1945 — в лавах «загальних» СС — 263 929 осіб (березень); в військах СС — 63 881 членів «загальних» СС (травень 1945)
Рейхсфюрери СС [ред.]
- 1926 — весна 1927 — Йозеф Бертольд (ветеран ударного загону)
- 1927 — 06.01.1929 — Ерхард Хайден (заступник — Г.Гіммлер)
- 06.01.1929 — квітень 1945 — Генріх Гіммлер, який також:
- з 1936 — шеф німецької поліції;
- з жовтня 1939- імперський комісар по консолідації німецької нації;
- з серпня 1943 — міністр внутрішніх справ;
- з серпня 1944 — командуючий армією резерву;
- грудень 1944 — березень 1945 — командуючий групою армій «Верхній Рейн» (з 29.01.1945 — група армій «Вісла»).
- квітень-травень 1945 — Карл Ханке (до цього — гауляйтер Нижньої Силезії)
Апарат СС [ред.]
- Головне управління СС (з 1934 р.; 4 групи. Керівники: 1934-35 — СС-группенфюрер Курт Вітьє, 1935-41 — СС-группенфюрер Август Хейссмейер; 1941-45 — СС-обергруппенфюрер і генерал військ СС Готтлоб Бергер)
- Головне оперативне управління СС (з.08.08.1940 р.; 4 групи у складі 16 відділів та 13 інспекцій. Керівники: 1940 −42 — особисто Г.Гіммлер, 1942-45 — СС-обергруппенфюрер Ганс Юттнер)
- Штаб рейхсфюрера СС (низка відділів, а також організації «Аненербе» та «Лебенсборн». Керівники: 1936 −43 — СС-обергруппенфюрер Карл Вольф, 1943 — 1945 — Пауль Баумерт)
- Головне адміністративно-господарське управління СС (з лютого 1942) — забезпечення, будівництво і концтабори (4 групи. Керівник: СС-обергруппенфюрер Освальд Поль)
- Головне управління судів СС (4 групи. Керівники: 1939-42 — Пауль Шарфе, 1942-45 — СС-обергруппенфюрер Франц Брейтхаупт
- Головне управління імперської безпеки: СД (служба безпеки СС)+кримінальна поліція+поліція безпеки = РСХА.
7 управлінь РСХА:
-
- Кадрове
- Адміністрація і постачання
- Служба безпеки на території Німеччини
- Таємна державна поліція («Гестапо»)
- Кримінальна поліція
- Закордонна розвідка
- Дослідження світогляду
- в лютому-червні 1944 — також військове управління
Управління поділялись на відділи, відділи — на реферати. Керівники РСХА:
-
- 1939 — 42 — СС-обергруппенфюрер і генерал поліції Рейнхард Гейдріх
- 1942 — 43 — особисто Г.Гіммлер
- 1943 — 45 — СС-обергруппенфюрер і генерал поліції, доктор юріспруденції Ернст Кальтенбруннер
- Головне управління раси і поселень (з 1931 р. 11 відділів. Керівники: 1931 — 35 — СС-обергруппенфюрер Рихард Оскар Дарре; 1935 — 38 — СС-обергруппенфюрер Герберт Бакке; 1938 — 40 — СС-обергруппенфюрер Гюнтер Панке; 1940 — 43 СС-обергруппенфюрер Отто Гофман; 1943 −45 — СС-обергруппенфюрер і генерал поліції Рихард Герман Гільдебрандт).
- Рейхскомісаріат із зміцнення німецької народності (з 1939/41 р.; 6 основних відділів. Керівник — СС-обергруппенфюрер Ульріх Грейфельд)
- Посередницький пункт для етнічних німців (з 1937/41 р., 9 відділів. Керівник — СС-обергруппенфюрер і генерал військ СС і поліції Вернер Лоренц.
- Головне відомство політичної освіти (з 1940 р.; 48 шкіл партийної освіти. Керівник — СС-обергруппенфюрер і генерал-лейтенант війск СС Август Хейсмейер).
- Головне управління поліції порядку (з 1936 р., 7 відділів. Керівники: 1936 — 43 -СС-обергруппенфюрер і генерал поліції Курт Далюге, 1943 — 45 — СС-обергруппенфюрер і генерал-лейтенант поліції Альфред Вюнненберг.
Звання СС [ред.]
- рейхсфюрер СС
- обергрупенфюрер СС
- групенфюрер СС
- бригадефюрер СС
- оберфюрер СС
- штандартенфюрер СС
- оберштурмбанфюрер СС
- штурмбанфюрер СС
- гауптштурмфюрер СС
- оберштурмфюрер СС
- унтерштурмфюрер СС
- штурмшарфюрер СС
- гауптшарфюрер СС
- обершарфюрер СС
- шарфюрер СС
- унтершарфюрер СС
- роттенфюрер СС
- штурманн СС
- СС-ман
Національний склад військ Ваффен СС [ред.]
-
Див. також: Список дивізій Ваффен-СС
Дані по добровольцях — загальні за всю війну. Частка німців з Німеччини становила близько 50% особового складу військ СС.
- Голандія — 22 000
- Бельгія, фламандці — 7 500
- Бельгія, валлони — 5 500
- Франція —10 000
- Італія —20 000
- Данія — 7 500
- Норвегія — 8 000
- Швеція — 300
- Фінляндія — 2 000
- Албанія — 6 500
- Хорватія — 26 000
- Сербія —7 000
- Болгарія — 750
- Румунія — 5 000
- Угорщина — 40 000
- Чехія, Польща і Словаччина — 3 000
- Латвія — 40 000
- Литва — 150
- Естонія — 23 000
- Україна — 27 000
- Кавказ, Азія — 8 000
- Дон, Кубань, Терек — 35 000
- Росія, Білорусь — 28 000
- Люксембург і Ліхтенштейн — 3 000
- Швейцарія — 1 330
- Фольксдойче Європи (окрім Польщі) — 198 000
Втрати військ СС під час Другої Світової війни [ред.]
- Вбитими — понад 253 000 осіб, в тому числі
- 1939 р. — до 100 осіб,
- 1940 — близько 5 000 осіб,
- червень — листопад 1941 — близько 36 500 осіб.
- Зниклі без вісті — близько 70 000 осіб.
Джерела інформації [ред.]
- Schutzstaffel — стаття в англомовній вікіпедії.
- Schutzstaffel — стаття в німецькомовній вікіпедії.
- Семенов К. К. «Войска СС». — М.: ЯУЗА, Эксмо, 2004. — 384 с.. — 5 000 экз. ISBN 5-699-05983-0
- http://army.armor.kiev.ua/forma/pogon-werm-17.shtml
Див. також [ред.]
Посилання [ред.]
 |
Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. (Квітень 2010) |
|
||||||||||||||||||||||||||
