СС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


СС
нім. Schutzstaffel
Flag Schutzstaffel.svg
Руни СС
На службі 4 квітня 1925 — 8 травня 1945
Країна Flag of German Reich (1935–1945).svg Німеччина
Належність Збройні сили Німеччини
Війни/битви Друга світова війна

CC або руною зіг — Runic «↯↯» (скорочення від нім. Schutzstaffel — авіаційний термін, який означає «ескадрилья прикриття (супроводження)»; нім. Schutz — захист, охорона, нім. staffeln — розташовувати уступами)  — військово-поліцейська організація Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії. Утворена 4 квітня 1925 року як захисні загони партії. Повна назва — Захисні загони Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (нім. Schutzstaffel der NSDAP). Протягом 4 липня 1934 — 8 травня 1945 існувала як окрема парамілітарна організація у складі збройних сил Німеччини. Брала участь в організації Голокосту.

Хронологія[ред.ред. код]

  • вересень 1921 — служба порядку НСДАП переформована в штурмові загони (СА);
  • березень 1923 — створення «штабної варти» для охорони Адольфа Гітлера (для противаги СА);
  • 9 листопада 1923 — ударний загін з 30 осіб разом з НСДАП брав участь у Мюнхенському путчі. Серед 16-ти загиблих 5 — члени загону. Заборона загону.
  • 4 квітня 1925 — Юліус Шрек отримав завдання створити новий підрозділ для персональної охорони Гітлера;
  • 21 вересня 1925 — наказ про організацію підрозділів по всій Німеччині;
  • 9 листопада 1925 — отримання назви «Охоронні загони»;
  • 1927 — СС налічує близько 200 осіб (у той час як в СА — близько 30 000);
  • листопад 1926 — Гітлер — верховний керівник СА. Імперський керівник СС (рейхсфюрер СС) підпорядкований начальнику штабу СА.
  • 5 листопада 1931 — начальником штабу СА призначено Ернста Рема (до цього — військовий радник уряду Болівії);
  • березень 1933 — для охорони Гітлера створено «штабну варту СС Берлін» (120 осіб на чолі з Дітріхом); з листопада — лейб-полк СС «Адольф Гітлер» (створення військ СС).
  • 30 червня 1934 — арешт і ліквідація керівництва СА силами СС при підримці армії;
  • 20 липня 1934 — СС проголошено незалежною партійною організацією на чолі з рейхсфюрером СС. Її чисельність — майже 200 000 осіб.
  • з 1936 року звичайна поліція (Schutzpolizei) була виведена з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ і поєднана з СС начолі з Гіммлером. В 1938 те ж саме відбулося в поєднаній з Рейхом Австрії.
  • В 1939 році створюються військові підрозділи СС (Waffen-SS), дивизії «Мертва голова» (Division-Totenkopf) — з цього моменту Вермахт втратив монополію збройних сил в Третьому Рейху. Трапилося саме те, чого побоювався німецький генералітет але з боку СА Ернста Рьома.
  • 1945 — в лавах «загальних» СС — 263 929 осіб (березень), в військах СС — 63 881 членів «загальних» СС (травень 1945).

Рейхсфюрери СС[ред.ред. код]

Апарат СС[ред.ред. код]

  • Головне управління СС (з 1934 року 4 групи. Керівники: 1934-35 — СС-группенфюрер Курт Вітьє, 1935-41 — СС-группенфюрер Август Хейссмейер; 1941-45 — СС-обергруппенфюрер і генерал військ СС Готтлоб Бергер)
  • Головне оперативне управління СС (з 8 серпня 1940 року 4 групи у складі 16 відділів та 13 інспекцій. Керівники: 1940−42 — особисто Гіммлер, 1942-45 — СС-обергруппенфюрер Ганс Юттнер)
  • Штаб рейхсфюрера СС (низка відділів, а також організації «Аненербе» та «Лебенсборн». Керівники: 1936−43 — СС-обергруппенфюрер Карл Вольф, 1943 — 1945 — Пауль Баумерт)
  • Головне адміністративно-господарське управління СС (з лютого 1942) — забезпечення, будівництво і концтабори (4 групи. Керівник: СС-обергруппенфюрер Освальд Поль)
  • Головне управління судів СС (4 групи. Керівники: 1939-42 — Пауль Шарфе, 1942-45 — СС-обергруппенфюрер Франц Брейтхаупт)
  • Головне управління імперської безпеки: СД (служба безпеки СС) + кримінальна поліція + поліція безпеки = РСХА.

7 управлінь РСХА:

    • Кадрове
    • Адміністрація і постачання
    • Служба безпеки на території Німеччини
    • Таємна державна поліція («Гестапо»)
    • Кримінальна поліція
    • Закордонна розвідка
    • Дослідження світогляду
    • в лютому-червні 1944 — також військове управління

Управління поділялись на відділи, відділи — на реферати. Керівники РСХА:

  • Головне управління раси і поселень (з 1931 р. 11 відділів. Керівники: 1931 — 35 — СС-обергруппенфюрер Ріхард Оскар Дарре; 1935 — 38 — СС-обергруппенфюрер Герберт Бакке; 1938 — 40 — СС-обергруппенфюрер Гюнтер Панке; 1940 — 43 СС-обергруппенфюрер Отто Гофман; 1943 −45 — СС-обергруппенфюрер і генерал поліції Ріхард Герман Гільдебрандт).
  • Рейхскомісаріат із зміцнення німецької народності (з 1939/41 р.; 6 основних відділів. Керівник — СС-обергруппенфюрер Ульріх Грейфельд)
  • Посередницький пункт для етнічних німців (з 1937/41 р., 9 відділів. Керівник — СС-обергруппенфюрер і генерал військ СС і поліції Вернер Лоренц.
  • Головне відомство політичної освіти (з 1940 р.; 48 шкіл партийної освіти. Керівник — СС-обергруппенфюрер і генерал-лейтенант війск СС Август Хейсмейер).
  • Головне управління поліції порядку (з 1936 р., 7 відділів. Керівники: 1936 — 43 -СС-обергруппенфюрер і генерал поліції Курт Далюге, 1943 — 45 — СС-обергруппенфюрер і генерал-лейтенант поліції Альфред Вюнненберг.

Звання СС[ред.ред. код]

Офіцери СС у Маутхаузені. 1941 р.

Національний склад військ Ваффен СС[ред.ред. код]

Дані по добровольцях — загальні за всю війну. Частка німців з Німеччини становила близько 50% особового складу військ СС.

Втрати військ СС під час Другої Світової війни[ред.ред. код]

  • Вбитими — понад 253 000 осіб, в тому числі
    • 1939 р. — до 100 осіб,
    • 1940 — близько 5 000 осіб,
    • червень — листопад 1941 — близько 36 500 осіб.
  • Зниклі без вісті — близько 70 000 осіб.

Джерела інформації[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]