Міхеїл Саакашвілі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міхеїл Саакашвілі
მიხეილ სააკაშვილი
Міхеїл Саакашвілі მიხეილ სააკაშვილი

Час на посаді:
25 січня 2004 — 17 листопада 2013
Попередник Едуард Шеварднадзе
Наступник Георгій Маргвелашвілі

Народився 21 грудня 1967(1967-12-21) (46 років)
м. Тбілісі, Грузія
Громадянство Грузія Грузія
Політична партія Єдиний Національний Рух
Дружина Сандра Рулофс
Sandra Roelofs

Міхеїл Ніколо́зис Дзе Саакашві́лі (груз. მიხეილ სააკაშვილი; * 21 грудня 1967, Тбілісі) — грузинський державний і політичний діяч, Президент Грузії з 25 січня 2004 по 25 листопада 2007 і з 20 січня 2008 по 17 листопада 2013, голова партії Єдиний Національний Рух, один з лідерів «Революції троянд», в результаті якої був відсторонений від влади Едуард Шеварднадзе.

Біографія

Гіулі Аласанія, мати Саакашві́лі

Міхеіл Саакашвілі народився 21 грудня 1967 в Тбілісі в сім'ї грузинської інтелігенції. Батько Ніколоз Саакашвілі — медик за освітою, розлучився і пішов в іншу сім'ю за кілька місяців до народження сина. Мати — Гіулі Аласанія, професор, історик, фахівець з культури середньовічної Грузії, тюрколог, голова громадської спілки «Будинок дружби Грузії та Азербайджану», згодом вийшла заміж за Зураба Кометіані. Вітчим був головою наукової ради Інституту фізіології імені Беріташвілі і написав більше 100 наукових робіт, помер 24 січня 2012 у віці 77 років.

Вихованням займалися мати, вітчим (професор-психолог) і дядько по материнській лінії (Темур Аласанія, дипломат, що працював в ООН).

У Міхеіла Саакашвілі є брат Давид.

В юності Міхеіл Саакашвілі захоплювався плаванням, музикою, баскетболом, а також вивчав англійську та французьку мови. У старших класах був заступником секретаря комітету комсомолу школи № 51, ​​де він навчався.

1984 — закінчив середню школу № 51 м. Тбілісі із золотою медаллю.

1992 — з відзнакою закінчив факультет міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Шевченка.

1993 — отримав диплом Страсбурзького міжнародного інституту з питань людських прав.

1994 — закінчив магістратуру юридичного факультету Колумбійського університету Нью-Йорка.

1995 — здобув ступінь в Університеті Джорджа Вашингтона.

Навчався в Академії європейського права у Флоренції і в Гаазькій академії міжнародного права.

Працював у Державному комітеті Грузії із захисту людських прав (1992), у Норвезькому інституті з питань людських прав.

Депутат парламенту Грузії (19951999, 19992000). Голова комітету з конституційних, юридичних питань і законності (1995–1998). Голова парламентської фракції «Союзу громадян» (1998–1999).

2000 — віце-президент ПАРЄ.

Член Головної ради Союзу громадян Грузії.

20002001 — міністр юстиції Грузії.

2001 — обирався в депутати парламенту Грузії за мажоритарною системою. Створив політичну організацію «Єдиний Національний Рух» (2002). Того ж року обраний головою Тбіліського сакребуло (представницькі збори).

Переговори з президентом США Дж. Бушем, 2008

Один із ініціаторів масових демонстрацій протесту проти Шеварднадзе, з вимогами відставки уряду і проведення нових виборів. Акція протесту завершилася так званою «революцією троянд» (20-23 листопада 2003).

Після зміщення Шеварднадзе висунув свою кандидатуру на дострокових президентських виборах. Вибори відбулися 4 січня 2004 і завершилися перемогою Саакашвілі, за якого проголосували 96,27% виборців.

Перший термін

У 2004 році новообраний президент Грузії М. Саакашвілі завив про наміри повернути під контроль Грузії Північну Осетію та Абхазію. Того ж року Саакашвілі висловив бажання включити Грузію у склад Євросоюзу. Після зустрічі в Брюсселі з президентом Єврокомісії Романо Проді Грузія була включена в число держав-претиндентів на членство в ЄС. Саакашвілі заявив, що Грузія має вступити в Євросоюз не пізніше 2009 року.

Взимку 2005 року грузинська влада виступила з вимогою негайно вивести російські війська з міст Ахалкалакі та Батумі. В березня 2005 року парламент Грузії прийняв резолюцію, згідно якої російські війська мали покинути територію Грузію не пізніше 1 січня 2006 року.

Під час «Помаранчевої революції» Саакашвілі підтримав лідера «Нашої України» В. Ющенка. 1 січня 2005 року президент Грузії М. Саакашвілі у Києві виступив зі сцени Майдану.

10 травня президент США Дж. Буш підтримав позицію Саакашвілі по відновленню територіальної цілісності Грузії.

22 січня 2006 року після вибухів магістральних газопроводів, в результаті яких було перекрито поставки газу в Грузію та Вірменію, Саакашвілі заявив, що оцінює ці вибухи як диверсію, після чого звинуватив Москву у шантажі.

26 січня 2006 року Саакашвілі підписав указ про вихід Грузії з «Ради міністрів оборони країн СНД».

27 березня було заборонено ввозити в Росію грузинські вина та мінеральну воду.

14 червня в Костянтинівському палаці Санкт-Петербургу відбулась півторагодинна зустріч Саакашвілі з В.Путіним. Саакашвілі заявив, що налаштований на мирний діалог у питанні врегулювання конфліктів, насамперед за участю Росії.

В кінці липня – на початку серпня 2006 року Грузія провела поліцейську спецоперацію в Кодорській ущелині. По завершенні операції Саакашвілі заявив, що Грузія зробила серйозний крок вперед на шляху відновлення своєї територіальної цілісності.

6 серпня в Грузії було заарештовано ряд діячів проросійської опозиції. Саакашвілі заявив, що заарештовані планували державний переворот.

27 вересня грузинська поліція заарештувала чотирьох російських офіцерів, звинувачених у шпіонажі, після чого Росія оголошує про початок транспортної блокади Грузії.

2 жовтня російські військовослужбовці були передані Росії, але 3 жовтня рішення про блокаду вступило в дію. Саакашвілі назвав блокаду перевіркою незалежності й самостійності Грузії. Російська влада заявила, що ці дії є відповіддю на антиросійський курс Грузії.

14 листопада Саакашвілі заявив, що вважає питання про вступ Грузії до Євросоюзу «питанням часу».

13 березня 2007 року парламент Грузії одноголосно підтримав вступ до НАТО, прийнявши декларацію про негайне приєднання Грузії до Північноатлантичного альянсу.

Реформи Саакашвілі

За часів президентства Саакашвілі Грузія посідала восьме місце за простотою відкриття бізнесу, сьоме місце - за отриманням прав на будівництво, друге місце - за легкістю реєстрації прав власності, п'яте місце – за отриманням кредитів, двадцяте – за рівнем захисту інвесторів. Прийшовши до влади, Саакашвілі пообіцяв отримати від приватизації 200 мільйонів доларів уже наступного року. Якщо в 1994-2000 роках бюджет отримав 192 мільйони доларів, то у 2005 році ця сума зросла до 231 мільйона доларів.

Реформи у сфері державного управління

Президент Саакашвілі віддавав перевагу переважно молодим фахівцям, і за часи його правління в грузинському уряді було лише дві людини віком за 40 років. Саакашвілі казав, що молода людина при бажанні швидко підвищить свій інтелектуальний рівень, а перевиховувати вихідців з минулого – це справа майже безнадійна.

Генеральним прокурором Грузії була призначена Ніка Ґварамія, якій на той момент було 28 років, а заступником міністра внутрішніх справ було призначено 31-річну Еку Зґуладзе.

У березні 2005 року в Грузії було прийняти програму дерегуляції економіки.

У Грузії було зменшено кількість міністерств з 18 до 13, кількість державних служб – з 52 до 34. Було здійснено скорочення персоналу міністерств на 35%, а кількість чиновників у громадському секторі зменшилась на 50%. Наслідком люстрації став суттєвий ріст зарплат у держслужбовців, котрі тепер отримують в середньому близько 450 доларів.

Реформи у сфері освіти та медецини

Серед реформ освітнього плану є запровадження системи зовнішніх екзаменів та скасування вступних іспитів у ВНЗ. Ректори втратили будь-яку можливість впливати на формування складу своїх абітурієнтів. Вступ до вищого навчального закладу відбувається на основі результатів незалежного тестування. Якщо абітурієнт набрав високу кількість балів, держава оплачує його навчання.

Боротьба з корупцією

Відразу після приходу до влади Саакашвілі звільнив керівників усіх силових структур. З перших днів президентства він узявся за ДАІ, яку вважав феодальним збирачем грошей на дорогах. Президент Саакашвілі оголосив даішникам ультиматум: або вони припиняють брати хабарі, або будуть звільнені усі без винятку.

За новим законом «Про патрульну поліцію», утворювалась патрульна поліція, яка виконувала функції боротьби з правопорушниками та наглядом за дорожнім рухом. Паралельно з нею було створено відділ кримінальної поліції. Було звільнено близько 90% усіх співробітників колишньої міліції (близько 75 000), а кількість новоствореної поліції було скорочено до 30 000 осіб.

На місце колишніх міліціонерів Саакашвілі набрав людей, необхідною умовою працевлаштування яких була відсутність досвіду роботи у правоохоронних органах.

Новим поліцейським було підвищено зарплату в 10-20 разів (грузинський поліціонер отримує в середньому 700 доларів плюс медична страховка, премії та низка інших пільг). Поліцейських було попереджено, що у разі порушення закону та корупційні діяння їх буде відразу звільнено.

Задля виявлення у поліції та в інших сферах потенційних корупціонерів та слабких ланок було утворено Генеральну інспекцію. Ще на початку роботи нової поліції таким способом було знешкоджено кілька сотень співробітників, які вчинили неправомірні дії. Грузинські поліціонери мали доносити на свого напарника, якщо той вчинив або провокує на вчинення правопорушення. Крім того, за новим грузинським законодавством, хабародавець, який повідомить про хабароотримувача у правоохоронні органи, звільняється від кримінальної відповідальності.

Про ефективність реформування грузинскої поліції свідчать цифри. Кількість тяжких злочинів зменшилась на 35%, збройних пограбувань – на 80%, вбивств – на 50%. За півроку в Грузії було викрадено лише один автомобіль. Понад 80% грузинів висловили довіру поліції. Лише 2% грузинів заявили, що протягом року мали справу з виявами корупції.

Боротьба з опозицією

У вересні 2007 року екс-міністр оборони Грузії Іраклій Окруашвілі заявив про створення партії «Для Єдиної Грузії». У той же день Окруашвілі повідомив, що на початку липня 2005 року Саакашвілі начебто вів з ним переговори про можливе вбивство Б. Патаркішвілі, але він проігнорував вимоги президента. Також він заявив, що прем’єр-міністр З. Жванія був вбитий, а не отруївся чадним газом у квартирі. Крім того, екс-міністр звинуватив Саакашвілі та його оточення у корупції та нерішучості.27 вересня Окруашвілі було затримано грузинськими правоохоронними органами. 29 вересня Саакашвілі відкинув усі звинувачення, які були висунуті проти нього Окруашвілі та заявив, що долю екс-міністра вирішуватиме суд. Крім того він пообіцяв відновити територіальну цілісність Грузії до осені 2008 року. 7 жовтня на допити в генеральній прокуратурі Окруашвілі визнав, що робив заяви проти президента Саакашвілі та його родини з метою дискредитації голови держави. 9 жовтня Окруашвілі було звільнено в обмін на виплату залогу в розмірі 10 мільйонів ларі. 1 жовтня його було вислано за межі Грузії.

2 листопада 2007 року перед приміщанням грузинського парламенту почався безстроковий мітинг об’єднаної опозиції, однією з вимог якої було перехід до парламентської республіки. Після того, як 7 листопада грузинський спецназ, використовуючи водомети та сльозогінний газ, розігнав мітинг, опозиція висунула умову негайної відставки Саакашвілі. При розгоні мітингу опозиції постраждали близько 500 людей. Влада заборонила телеканали «Кавкасія» та «Імеді», а також провладну телекомпанію «Руставі-2».7 листопада М. Саакашвілі виступив з промовою, в якій заявив, що готовий «принести себе в жертву заради народу Грузії» і висловив занепокоєність подіями в країні. В Міністерстві закордонних справ Грузії заявили, що опозиція координує свої дії з Росією.8 листопада, вночі Саакашвілі підписав указ про введення в Грузії надзвичайного стану терміном на 15 днів «у зв’язку зі спробою державного перевороту».

Другий термін

Російсько-грузинська війна 2008 року

5 січня 2008 року Саакашвілі переміг на президентських виборах, набравши 53,4% голосів.

У березні та квітні абхазцями було збито 5 грузинських безпілотних літальних апаратів, Саакашвілі звинуватив у цьому Росію. На початку квітня перші підрозділи 7-ої десантно-штурмової девізії Збройних сил Російської Федерації увійшли в Абхазію та розмістилися біля грузинського кордону.

16 квітня МЗС Росії повідомило, що президент Росії В.Путін дав уряду доручення, на основі яких Москва будуватиме з Абхазією та Північною Осетією особливі стосунки.

21 квітня грузинська влада заявила про збиття на грузинській території російськими винищувачами МіГ-29 безпілотний літак-розвідник МВС Грузії.

29 квітня МЗС Росії офіційно оголосило «Про заходи з укріплення колективних сил СНД з підтримки миру в зоні грузинсько-абхазького конфлікту». За даними «Нової газети» від 5 травня, з району Сочі кордон по річці Псоу перейшов тисячний контингент з бронетехнікою» 3-ого батальйону 108-ого десантно-штурмового полку.31 травня на територію Абхазії було перекинуто підрозділи залізничних військ Росії чисельністю 400 осіб. Влада Грузії назвала дії Росії підготовкою до військової інтервенції.

У другій половині липня пройшло спільне військове тренування Грузії та США під назвою «Негайна відповідь». Росія у свою чергу провела масштабні навчання «Кавказ-2008».

8 липня чотири російські військові літаки перетнули повітряний простір Грузії, в той час, як там перебувала делегація ОБСЄ. 7 серпня відбулася зустріч російських та грузинських чиновників, яка результатів не дала. Через декілька годин Саакашвілі дає грузинським військам наказ почати у Південній Осетії військову операцію. Росія відповіла повітряними атаками по грузинських військах. 10 серпня Грузія починає вивід військ з Південної Осетії, а російські війська переходять у наступ, по напрямку до Горі. ВМФ Росії на Чорному морі встановлює морські кордони, блокуючи Грузії доступ до узбережжя. 12 серпня президент Росії Д. Медведєв дав наказ російським війська закінчити військову операцію.

12 серпня М.Саакашвілі зустріівся з президентом Франції Ніколя Саркозі. На зустрічі було досягнуто згоди про прийняття Грузією плану врегулюваня збройного конфлікту.

14 серпня парламент Грузії голосує за вихід з СНД.

16 серпня Росія та Грузія підписують мирну угоду. Згідно угоди, Грузія та Росія мали повернути свої війська на позиції, які були зайняті до війни. На початку вересня кореспондент IWPR Н. Курашвілі повідомила, що російські війська досі в порту Поті.

Парламентські вибори 2012

1 серпня 2012 року президент Грузії М.Саакашвілі назначив парламентські вибори на 1 жовтня. 7 серпня Саакашвілі заявив, що у 2008 році головною метою Кремля було взяття Тбілісі, зміна зовнішньої політики Грузії та фізичне знищення лідерів країни.

25 вересняна 67-й сесії Генеральної асамблеї ООН Саакашвілі звинуватив Росію у спробі вплинути на результат виборів до парламенту країни.

За результатами парламентських виборів партія Саакащвілі «Єдиний національний рух» зазнала поразки, набравши 40,35% голосів. Після виборів Саакашвілі заявив про перехід партії в опозицію.

4 березня 2013 року Саакашвілі після зустрічі з прем'єр-міністром Грузії Б.Іванішвілі заявив, що він має намір продовжити політичний діалог в країні і не збирається розпускати парламент.

27 березня Саакашвілі підписав прийняті грузинським парламентом конституційні поправки про обмеження прав президента.

5 жовтня на з'їзді партії «Єдиний національний рух» Саакашвілі було обрано головою партії.

25 жовтня перед президентським палацом відбулась годинна акція прощання з президентом Грузяї М.Саакашвілі, яку організував молодіжний рух «Патріоти». В руках учасників акції були плакати «Дякую за державу» та «Дякую, пане президенте».

Кримінальне переслідування

23 березня 2014 викликаний для дачі свідчень свідків e головну прокуратуру Грузії. Саакашвілі планують допитати з приводу помилування ним 2008 року чотирьох високопоставлених співробітників департаменту конституційної безпеки МВС Грузії — Гія Аланія, Автанділ Апциаурі, Александр Гачава та Міхеїл Бібілурідзе, засуджених як фігуранти справи про вбивство 28 січня 2006 банківського службовця Сандро Гіргвліані, а також за протиправні дії на адресу його знайомого Левана Бухаідзе.

Також Саакашвілі буде допитаний як свідок ще по дев'яти кримінальних справах, в тому числі про загибель 2005 року прем'єр-міністра Грузії Зураба Жванії[1].

28 липня був звинувачений у перевищенні повноважень при розгоні опозиційної акції в листопаді 2007 року, розгромі телекомпанії «Імеді» та вилучення власності у засновника цієї телекомпанії Бадрі Патаркацишвілі. Саакашвілі в той час перебував у Нью-Йорку (США), він заявив про те, що «не приходитиме на допит в головну прокуратуру Грузії і не має наміру співпрацювати зі слідчими органами» країни.

1 серпня 2014 Тбіліський міський суд задовольнив вимогу головної прокуратури Грузії та заочно обрав попереднє ув'язнення для М. Саакашвілі як запобіжний захід[2][3]; Саакашвілі назвав свій заочний арешт необгрунтованим.

13 серпня Саакашвілі пред'явлено звинувачення в розтраті бюджетних коштів [4]

У вересні 2014 року Головна прокуратура Грузії наклала арешт на майно Міхеїла, його дружини та матері.[5]

Саакашвілі та Україна

25 січня 2004 року делегація блоку "Наша Україна" на чолі з Віктором Ющенком була присутня на царемонії інавгурації М. Саакашвілі. 26 січня в Тбілісі відбулась неофіційна зустріч Саакашвілі з дідером партії "Наша Україна" Віктором Ющенком. Крім Ющенка на зустрічі були присутні жінка Саакашвілі, Зураб Жванія, Р. Безсмертний, П. Порошенко та Д. Жванія.

7 грудня 2013 року М. Саакашвілі приїхав до Києва, де зустрівся з лідером "УДАРу" В.Кличком та виступив зі сцени Євромайдану. Депутати грузинського парламенту від партії "Єдиний національний рух" жили в наметах на Хрещатику. 23 лютого 2014 року після повалення режиму Януковича вдруге виступив зі сцени Євромайдану. У червні М. Саакашвілі заявив, що збирається допомогати Президенту України Петру Порошенку. 8 серпня на річницю воєнного конфлікту між Грузією та Росією у Південній Осетії у львівському храмі Святих апостолів Петра і Павла разом з мером Львова А. Садовим молився за загиблих у російсько-грузинській війні і за тих, хто віддав своє життя, захищаючи Україну.

Особисте життя

Дружина Сандра Рулофс (* 1968), сини Едуард (* 1995) та Ніколоз.

Крім грузинської, володіє англійською, іспанською, російською та українською мовами.

Автор понад 40 статей у грузинській і зарубіжній пресі.

Хобі: футбол, журналістика.

Див. також

Примітки

Посилання


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.