Саар (протекторат 1947—1956)
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
.svg){kind=small}
Саар — французький протекторат у 1947—1956 роках. Територіально відповідає сучасній німецький землі Заарланд.
Історія [ред.]
Згідно з Версальським договором Саар був окупований Британією та Францією. У 1920 Британія і Франція встановили окупаційний уряд, згідно з 15-річним мандатом Ліги Націй. Видобуток вугілля (головна галузь в регіоні на той час) Саару була націоналізована і керувалася безпосередньо Францією. У плебісциті, що відбувся наприкінці 15-річного терміну, 13 січня, 1935, 90.7 відсотка виборців проголосувало на користь повернення до Німеччини, і тільки 0.4 відсотка проголосувало за об'єднання з Францією. 8.9 відсотка схвалило третій вибір — залишення окупаційних військ Франції і Британії. Після повторного об'єднання Саарланду з Третім Рейхом (Rückgliederung des Saarlandes) у 1935 Саар отримав назву Гау Саар-Палатінете (Саарпфальц). У 1942 Саар був перейменований на Вестмарк.
Франція захоплювала цю територію протягом Наполеонівських війн і Французької Імперії та консульства між 1798 і 1814. Оскільки місцеве населення регіону етнічно німецьке воно мало сильні анти-французькі настрої.
Політика [ред.]
Після ІІ Світової Війни, Саарланд знову опинився під владою Франції, як протекторат Саар. Згідно з Планом Моннет Франція спробувала отримати економічний контроль над німецькими індустріальними областями, Рурським регіоном та Заарландом з їх великими покладами вугілля і корисних копалин; (другий по величині центр гірської промисловості й індустрії, перша була Сілезія, яку союзники передали Польщі, а німецьке населення було депортоване). Подібні спроби придбати контроль або інтернаціоналізувати область див. Міжнародне управління Руром.
Під французьким управлінням, про-німецькі партії були заборонені.
На загальних виборах у грудні 1952, більшість проголосувала на підтримку профранцузьких партій, хоча 24 відсотки кинули порожні виборчі бюлетені на підтримку про-німецьких партій.
За Паризькими угодами 23 жовтня 1954, Франція запропонувала, заснувати незалежний «Саарланд», під егідою Західного Євросоюзу (WEU). Але референдум, що відбувся 23 жовтня 1955, відхилив цей план 67.7% проти 32.3%. Натомість, виборці проголосували за приєднання Саару до Федеративної Республіки Німеччини.[1]
На 27 жовтня, 1956, було підписано Саарський договір за яким проголошувалось мета об'єднання Саару з Німеччиною
Німецька марка була введена 6 липня 1959, до того часу використовувались саарські франки.
6 липня 1959 липня «Kleine Wiedervereinigung» (маленьке возз'єднання) було завершено, через 14 років відділення.
Основною причиною бажання Франції контролювати Саар були великі поклади вугілля. Для задоволення потреби у вугіллі Франція у вигляді компенсації за повернення Саару до Німеччині отримала Саарський договір який дозволив їй видобувати вугілля у Варндті до 1981 року.
Німеччині також довелося погодитися з перевезенням по Мозелю, для зменшення фрахтової вартості для французький лотаринзької металургійної промисловості.
Німеччині також довелося погодитися на вивчення французької мови як першої іноземної в школах Саарланду.
Джерела [ред.]
- French proposal regarding the detachment of German industrial regions September 8, 1945
- interets-union-economique-franco-sarroise-1952 Documents relating to the Saar-France Issue.
- Morgenthau (post surrender) Plan from 1944 Purpose of proposed Saar transfer is to weaken German industry.
- Restatement of Policy on Germany. Secretary of State James F. Byrnes. Stuttgart. September 6, 1946 Statement in favour of the transfer of the Saar to France.
- France, Germany and the Struggle for the War-making Natural Resources of the Rhineland Describes the contest for the Saar over the centuries.
- Foreign relations of the United States, 1947. Council of Foreign Ministers; Germany and Austria Pg. 1073 onwards deals with «Attitude of the United States Regarding the Detachment of the Saar from Germany and its Integration into the French Economy»
- THE SAAR CONFLICT 1945-1955 at Questia
