Саблін Михайло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Павлович Саблін

Миха́йло Па́влович Са́блін (* 17 червня 1869, Севастополь — † 17 жовтня 1920, Ялта) — російський імператорський та український військовий діяч, віце-адмірал, командувач Чорноморського флоту.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Севастополі, в сім'ї капітана 1-го рангу, згодом віце-адмірала П. Ф. Сабліна (18391914). Старший брат контр-адмірала Миколи Сабліна.

В 1890 році закінчив Морський корпус. Служив мічманом на Чорноморському флоту. Пізніше, брав участь у військових діях проти Китаю в 1900–1901 рр. і в російсько-японській війні на 2-ій Тихоокеанській ескадрі 19041905. Офіцер на броненосці «Ослябя», брав участь в Цусімському морському бою; отримав поранення. Врятований російськими моряками з інших кораблів.

У 19051906 роках — старший офіцер навчального судна «Хабаровськ».

Після війни з Японією служив на Чорному морі: командир міноносця «Завидний» (1906–1907).

В 19071909 роках — Начальник канонерського човна «Донець» та 5-го (розвідувального) дивізіону міноносців.

19091911 — командир 3-го дивізіону міноносців Чорноморського флоту.

6 вересня 1912 року — капітан 1-го рангу, командир лінкору «Ростислав».

Учасник Первої Світової війни. У грудні 1914 р. нагороджений Георгіївською зброєю — за участь в боях з німецьким лінійним крейсером «Гебен».

19151917 — начальник (командувач) мінної оборони Чорного моря. У 1916 р. — віце-адмірал.

З 21 липня 1916 року — начальник 2-ої бригади лінійних крейсерів, начальник дивізії лінійних крейсерів Чорного моря.

З 12 (25) грудня 1917 року — Начальник штабу Чорноморського флоту. З 22 березня 1918 року — командувач Чорноморським флотом УНР. Сприяв українізації Чорноморського флоту.

22 квітня 1918 року командувач Чорноморського Флоту контр-адмірал Михайло Саблін наказом по флоту оголосив:

«…всі судна, портове майно, які знаходяться у портах Криму, є власністю Української Народної Республіки. А тому наказую скрізь, де треба, підняти українські прапори».

Під впливом агітації більшовиків, не бажаючи щоб флот потрапив до німців, вивів частину кораблів (2 новітніх лінійних корабля і 14 есмінців) до Новоросійська.

Отримавши накази від Леніна про потоплення флоту (від 9 і 13 червня 1918 р.), відмовився їх виконувати. Щоб врятувати кораблі відправився до Москви, де був арештований і ув'язнений. За допомогою моряків, йому вдалося втекти та переправитись до Великобританії. Звідти повернувся до Криму.

Вступає на службу до гетьмана Павла Скоропадського. Бере участь у розбудові Українського військово-морського флоту. В серпні 1918 року призначений Начальником Військово-морської бази Севастополя, згодом начальник (командувач) портами Чорноморського басейну.

Наприкінці 1918 року південь України окуповують війська Антанти, що захопили й кораблі Чорноморського флоту. У квітні 1919 року, у зв'язку з відходом французької ескадри з Севастополя, Михайло Саблін добився від союзників передачі ряду кораблів Чорноморського флоту — Головнокомандуючому ЗСПР (крейсер «Кагул», підводний човен «Тюлень» і ін.)

З червня 1919 року знаходився в Морському управлінні штабу генерала Денікіна. Лише пізніше, по його наполяганню, союзники погодилися передати відведені ними до Стамбулу найкращі кораблі Чорноморського флоту, в тому числі лінійний корабель «Воля» і сучасні есмінці.

З лютого 1920 року — Командувач Чорноморським флотом при генералові Врангелі. З 19 квітня — ще й начальник Морського управління. У вересні 1920 року тяжко захворів і був тимчасово замінений адміралом Кедровим. Помер 17 жовтня 1920 року. Похований в Севастополі.

Посилання[ред.ред. код]