Савицька Світлана Євгенівна

Поштова марка з членами екіпажу «Союз-Т5»

Світла́на Євге́нівна Сави́цька (рос. Светлана Евгеньевна Савицкая; 8 серпня 1948, Москва)  — льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу. Першою з жінок зробила вихід у відкритий космос, де провела 3 години 35 хвилин.

Життєпис

Народилася 8 серпня 1948 року в Москві в родині маршала авіації, двічі Героя Радянського Союзу Євгена Яковича Савицького. У 1966 році закінчила школу.

Після закінчення середньої школи вступила в інститут і одночасно сіла за штурвал літака. Освоїла типи літаків МіГ-15, МіГ-17, Е-33, Е-66Б. Займалася парашутною підготовкою.

Встановила 3 світових рекорди в групових стрибках з парашутом зі стратосфери і 15 світових рекордів на реактивних літаках. Абсолютна чемпіонка світу з вищого пілотажу на поршневих літаках (1970). За свої спортивні досягнення в 1970 році була визнана гідною звання заслужений майстер спорту СРСР.

У 1971 році закінчила Центральну об'єднану льотно-технічну школу при ЦК ДТСААФ СРСР, отримала кваліфікацію «льотчик-інструктор».

У 1972 закінчила Московський авіаційний інститут (МАІ) імені Серго Орджонікідзе і почала працювати в Центральному аероклубі ім. В. П. Чкалова в Москві на посаді льотчика-інструктора.

У 1974 році закінчила спеціальний курс навчання пілотування МіГ-21 і була відряджена до Школи льотчиків-випробувачів Льотно-дослідницького інституту (ЛІІ) для виконання рекордних робіт.

У 1976 році закінчила літакове відділення Школи льотчиків-випробувачів Льотно-дослідницького інституту (ЛІІ) Міністерства авіаційної промисловості (МАП) у місті Жуковський і перейшла на роботу в НВО «Взлет» Мінрадіопрома на посаді льотчик випробувач; здійснювала польоти на МіГ-21, Су-7, Іл-18, Іл-28.

За час роботи льотчиком-випробувачем освоїла понад 20 типів літаків, набула кваліфікацію «льотчик-випробувач 2-го класу».

У травні 1978 року почала працювати льотчиком-випробувачем Московського машинобудівного заводу (ММЗ) «Скорость» конструкторського бюро (КБ) А. С. Яковлєва.

У загоні космонавтів

30 липня 1980 року на засіданні Державної міжвідомчої комісії Світлана Савицька була рекомендована до зарахування в кандидати в космонавти ММЗ «Скорость» і в серпні 1980 року була відряджена до загону космонавтів НВО «Енергія».

23 червня 1981 року після закінчення загальнокосмічної підготовки була призначена космонавтом-випробувачем ММЗ «Скорость».

З 8 грудня 1981 по 4 серпня 1982 року проходила підготовку в якості космонавта-дослідника першого (основного) екіпажу корабля «Союз Т-7» за програмою другої експедиції відвідування (ЕП 2) ДОС «Салют-7», разом з Леонідом Поповим та Олександром Серебровим.

З 19 по 27 серпня 1982 року Савицька здійснила свій перший політ в космос в якості космонавта-дослідника корабля «Союз Т-7». Працювала на борту орбітальної станції «Салют-7». Тривалість польоту склала 7 діб 21 годину 52 хвилини 24 секунди.

15 травня 1983 була переведена на роботу в загін космонавтів НВО «Енергія». Призначена космонавтом-випробувачем і заступником начальника 292-го відділу НВО «Енергія».

З 26 грудня 1983 по 4 липня 1984 року проходила підготовку в якості бортінженер першого (основного) екіпажу корабля «Союз Т-12» за програмою четвертої експедиції відвідування орбітальної станції «Салют-7», разом з Володимиром Джанібековим та Ігорем Волковим.

З 17 по 25 липня 1984 року здійснила свій другий політ у космос як бортінженер корабля «Союз Т-12» та станції «Салют-7». Під час роботи на борту орбітальної станції «Салют-7» 25 липня 1984 першою з жінок здійснила вихід у відкритий космос. Час перебування у відкритому космосі склала 3 години 35 хвилин. Тривалість космічного польоту склала 11 діб 19 годин 14 хвилин 36 секунд. За 2 рейси в космос загальний час перебування в польоті склав 19 діб 17 годин 7 хвилин.

5 квітня 1985 року була призначена інструктором-космонавтом-випробувачем.

З грудня 1984 по листопад 1985 року проходила підготовку до польоту за програмою експедиції відвідування станції «Салют-7» в якості командира жіночого екіпажу разом з Катериною Івановою та Оленою Доброквашиною. Спочатку політ планувався на листопад 1985 року, але через несправність орбітальної станції «Салют-7» був перенесений на березень 1986 року. У листопаді 1985 політ був скасований через дострокове повернення на Землю екіпажу четвертої основної експедиції орбітальної станції «Салют-7» у зв'язку з хворобою командира Володимира Васютіна.

25 лютого 1986 року Савицька захистила дисертацію в МВТУ ім. Баумана та отримала ступінь кандидата технічних наук. Того ж року Світлана Євгенівна почала підготовку в якості командира експедиції відвідування орбітального корабля «Мир» на кораблі «Союз ТМ» в якості командира жіночого екіпажу, разом з Катериною Івановою та Оленою Доброквашиною. Але незабаром припинила підготовку в зв'язку з виходом у декретну відпустку. 11 листопада 1986 року у Савицької народився син Костянтин.

27 жовтня 1993 року Світлана Савицька була відрахована із загону космонавтів у зв'язку з відходом на пенсію за вислугу років у званні майор запасу.

Після виходу із загону космонавтів з 27 жовтня 1993 року по 15 квітня 1994 року працювала заступником начальника 291-го відділу НВО «Енергія».

У 1994–1995 роках працювала доцентом МАІ, займалася питаннями економіки та інвестицій.

Політична кар'єра

Ще наприкінці 1980-х років Світлана Савицька зайнялася суспільно-політичною діяльністю. З березня 1989 по 1990 рік була депутатом Верховної Ради СРСР (за квотою від Радянського фонду миру).

З 1990 по жовтень 1993 рік була народним депутатом РФ, член депутатської групи комуністів. Працювала в Комітеті з міжнародних справ і була секретарем парламентської групи, де займалася розробкою законодавства, пов'язаного з соціальними проблемами.

У грудні 1993 року балотувалася на виборах у Державну Думу РФ I скликання від «Громадянського Союзу», але не була обрана.

17 грудня 1995 року обрана депутатом Державної Думи РФ II скликання у Пушкінському одномандатному виборчому округу № 113 (Московська область) від блоку «Спільна справа» Ірини Хакамади, але перейшла у фракцію КПРФ. Працювала в комітеті з оборони (була головою підкомітету з питань військово-технічної політики і перспективним проектам).

У грудні 1999 року була обрана депутатом Державної Думи РФ III скликання у Пушкінському одномандатному виборчому округу № 113 (Московська область) від КПРФ.

7 грудня 2003 року була обрана депутатом Державної Думи РФ IV скликання общефедеральному списку виборчого об'єднання КПРФ.

2 грудня 2007 року була обрана депутатом Державної Думи РФ V скликання за списком КПРФ, регіональна група № 81 (Санкт-Петербург).

Світлана Савицька є заступником голови Комітету Державної Думи з оборони, членом Комісії Думи з розгляду витрат федерального бюджету, спрямованих на забезпечення оборони та державної безпеки РФ. Була членом Центральної ради Всеросійського громадсько-політичного руху «Духовна спадщина».

Відзнаки і нагороди

Світлана Савицька нагороджена двома медалями «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу і двома орденами Леніна (1982, 1984), орденом «Знак Пошани» (1976), визнана гідною спеціальної медалі за встановлення жіночого світового рекорду перебування у відкритому космосі, також має золоту медаль і 18 дипломів FAI, 16 золотих спортивних медалей СРСР.

Її ім'ям названа мала планета (астероїд) — № 4118 (Света).

З серпня 1996 року є членом Президії Народно-патріотичного союзу Росії (НПСР).

Доцент, дійсний член (академік) Міжнародної академії астронавтики.

Особисте

Одружена, чоловік — Хатковський Віктор Станіславович (1944 р.н., льотчик, інженер-конструктор Московського машинобудівного заводу імені Ільюшина). Син — Хатковський Костянтин Вікторович, род. 07.11.1986.

Посилання

• Светлана Савицкая. Биографическая справка