Савур-могила
Саву́р-моги́ла — курган, висотою 277,9 м над рівнем моря, за 12 км на південь від міста Сніжне. Знаходиться на кордоні трьох областей — Луганської, Донецької та Ростовської області Російської Федерації. Знаходиться в межах РЛП «Донецький Кряж»
У роки Другої світової війни проходили запеклі бої за контроль над Савур-могилою, як важливою стратегічною височиною. У 1941—42 р. її захищали радянські війська, а влітку 1943 тут був головний спостережний пункт німецьких військ на Міуському фронті. Бої тут були одні із найзапекліших. Тільки в серпні 1943 року радянським військам вдалося взяти висоту. На згадку про ці події тут створено меморіальний комплекс. У 2008 році закладено капсулу з повідомленням прийдешньому поколінню, яку мають розкрити у 2043 році на честь 100-річчя визволення Донбасу від німецько-фашистських загарбників.
[ред.] Етимологія
Слово «савур» ходить від тюркського «сауыр», у слов'янській вимові «саур, савур» — степова височина зі згладженим вершком круглої форми неначе кінський круп (дослівний переклад тюркського слова «сауыр»). Народна етимологія пояснює її назву як назву могили козака Савура або Сави чи Савки, який загинув на височині в нерівному бою з ординцями.
[ред.] Легенди та перекази
Існує легенда про козака Савура, який «стояв на чатах біля вишки й запізно помітив татар, які підкралися до козацької сторожі. Козаки не встигли запалити діжки. Відважний січовик вступив у бій. Побратими довго не підпускали чужинців до вишки. Щоби повідомити сусідні чати про напад татар, козак Харциз обілляв себе смолою і підпалився. Як тільки полум'я обійняло сміливця, побратими стали відступати. Татари оточили Савура, та він не здавався, а відбивався. Бусурмани накинули на нього аркан, стягли з коня та посікли шаблями. І тут вся земля навкруги загула. На місці бою виросла велика могила. Рідна земля піднялася, щоб далі було видно живе полум'я. Гул і світло вогню почули на Січі. Запоріжці примчали на допомогу. Вони поховали порубане тіло Сави-Савура на горбі й шапками насипали вершину могили.»
Крім цієї легенди побутують інші легенди та думи. Кобзарі співали, що на Савур-могилі поховано козацького героя Морозенка. Відомо й декілька варіантів козацької думи про втечу трьох братів з турецької твердині Азова, за якою на Савур-могилі помер наймолодший брат. Одна з козацьких чатових сторож була на Савур-могилі.
[ред.] Джерела
- Петро Лаврів. Моя земля - земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т.Г.Шевченка, РВП "Лебідь". 1995. 64 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. "Слово", 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Дороги, манящие дали... Мемориал Саур-Могила
