Сагиз (річка)
| Сагиз | |
|---|---|
| 47°34′59″ пн. ш. 53°30′00″ сх. д. / 47.58333301002777205° пн. ш. 53.50000001002777594294457° сх. д. | |
| Витік | Підуральське плато [1] |
| • координати | 48°34′00″ пн. ш. 56°06′00″ сх. д. / 48.56667° пн. ш. 56.10000° сх. д. |
| • висота, м | 140 м [1] |
| Гирло | солончаки Тентексор [1] |
| • координати | 47°33′29″ пн. ш. 53°21′19″ сх. д. / 47.55806° пн. ш. 53.35528° сх. д. |
| • висота, м | -10 м [1] |
| Похил, м/км | 0,3 м/км |
| Країни: |
 Казахстан[2] |
| Прирічкові країни: |
Казахстан Актюбінська область Атирауська область |
| Довжина | 511 км |
| Площа басейну: | 19 400 км² |
| Середньорічний стік | 2 м³/с (за 31 км від гирла) |
 | |
Сагиз (каз. Сағыз) — річка в Актюбінській і Атирауській областях північно-західного Казахстану, із солоною водою. Належить до внутрішнього безстічного Арало-Каспійського басейну.[3]
Географія[ред. | ред. код]
Річка Сагиз бере свій початок на Підуральському плато в місці злиття річок Кизиладильсай і Даулда. Тече в південно-західному, західному, південному, знову у західному напрямках і закінчується за 10-12 км південніше солончаків Тентексора Прикаспійської низовини.
Довжина — 511 км, площа басейну 19,4 тис. км². Середня витрата води в нижній течії (за 31 км від гирла) близько 2 м³/с. Береги переважно пологі, в деяких місцях обривисті висотою від 2 до 7 м. Дно переважно піщане. Швидкість течії води по всій довжині рівномірна і становить близько 0,1 м/с. Ширина русла становить від 3 до 48 м, глибина від 0,3 до 2 м.
У літній період у верхів'ях і пониззі пересихає, розбивається на окремі плеса та протоки з солонуватою водою.
Живлення переважно снігове і частково — дощове. Замерзає в листопаді, скресає в кінці березня — першій половині квітня. Вода річки використовується для зрошення.
Притоки[ред. | ред. код]
Річка приймає кілька невеликих приток, в основному солоних, які в більшості своїй, в літній період, пересихають. Найбільші із них (40-55 км): ліва — Ащисай, права — Топиракшашти.
Населенні пункти[ред. | ред. код]
На річці розташовано кілька невеликих сіл, найбільші із них (від витоку до гирла): Алтай, Шукирши, Баршакум, Ебейти, Сагиз, Шоба, Кенбай.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Річка Сагиз на TopoMapper.com. витік[недоступне посилання з липня 2019], гирло[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ А. А. Соколов «Гидрография СССР» Глава 3. Речная сеть. Водоразделы и основные бассейны. Гидрометеоиздат, Л., 1952) (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Річка Сагиз // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Сагиз (река) в «Словарях и энциклопедиях на Академике» (рос.)
- Қазақстанның мұнай энциклопедиясы. 2 томдық. — Алматы : «Мұнайшы» Қоғамдық қоры, 2005. — ISBN 9965-9765-1-1. (казах.)
