Садан Дов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Садан Дов (Берл Шток) (* 21 лютого 1902, Броди — † 14 жовтня 1989, Єрусалим) — ізраїльський дослідник літератури на їдиш та івриті, письменник та перекладач. 1962 — член Ізраїльської академії наук, 1968 — лавреат Державної премії Ізраїлю в царині «єврейської мудрості».

Садан Дов
Садан Дов.jpg
Дата народження: 21 лютого 1902(1902-02-21)
Місце народження: Броди
Дата смерті: 14 жовтня 1989(1989-10-14) (87 років)
Місце смерті: Єрусалим
Національність: єврей
Громадянство: Австро-Угорщина Австро-УгорщинаІзраїль Ізраїль
Мова творів: іврит, їдиш
Нагороди:

Державна премія Ізраїлю в царині «єврейської мудрості»

Отримав традиційне єврейське виховання. В часі Першої світової війни родина переїздить до Львова, там він починає працювати в молодіжній організації «Хе-Халуц».

В юнацьких роках прилучився до сіоністського руху та став прихильником відродження івриту.

1925 року у ВаршаваВаршаві редагує газету «Хе-Атід» — орган «Хе-Халуц» в Польщі. Того ж року переїздить в Ерец-Ісраель.

З 1927 року по пропозиції Б. Кацнельсона стає співробітником газети «Давар».

1928 року по завданню організації виїздить до Німеччини, вивчає німецьку культуру, методику психоаналізу та способи його застосування в літературознавстві.

1933 року повертається в Ерец-Ісраель, відновив роботу в газеті.

1944 року стає редактором в видавництві Гістадруту «Ам овед».

Викладає в Єврейський університетЄврейському університеті Єрусалима.

Протягом 1952–1970 років очолював в університеті відділення літератури на їдиш, 1963 — професор.

Одночасно в 1965–1970 роках викладав літературу на івриті у Тель-Авівському університеті.

1965 року обраний до Кнесету, в складі комісії по освіті та культурі, проте у грудні 1968 полишив депутатську посаду як вияв протесту проти поїздки делегації Кнесету в Німеччину.

Приймав участь в діяльності Академії мови іврит та Інституту Бялика.

Його наукові праці переважно стосуються фольклору та єврейському гумору, ідіоматиці їдиш та івриту, літературознавству.

Вийшли друком збірники його критичних творів:

  • 1951 — «Пробні камені»,
  • 1959 — «Про Шая Агнона»,
  • 1962 — «Критерії»,
  • 1963 — «Між справедливістю та аналізом»,
  • 1968 — «Між запозиченим та власним»,
  • 1970 — «Межові камені»,

в царині літератури на їдиш — 1961–1972 — тритомник «Камені порогу».

Ціла шерега його збірників присвячені примовкам та прислів'ям. Писав вірші, есе, відгуки «на злобу дня», мемуари, модерністські оповідання, портретні замальовки.

Переводив на іврит з їдиш, німецької та польської мов — перший перекладач Ф. Кафки.

Джерела[ред.ред. код]