Садиба Мурашка
| Садиба Мурашка | |
|---|---|
 Садиба Мурашка з вулиці | |
| 50°27′10″ пн. ш. 30°31′14″ сх. д. / 50.4529861° пн. ш. 30.5208194° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Київ |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Ділянка | 0,14 га |
| Поверхів | від 1 до 3 |
| Адреса | вул. Мала Житомирська, 14-а, б |
  Садиба Мурашка Садиба Мурашка (Київ)  | |
 Садиба Мурашка у Вікісховищі | |
Садиба Мурашка — пам'ятка історії та архітектури в Києві, що розташована на Малій Житомирській, 14-а, б. Складається з особняка і прибуткового будинку на червоній лінії забудови вулиці та флігеля на подвір'ї. Перебуває в аварійному стані.[1][2][3]
Історія садиби[ред. | ред. код]
У середині XIX століття садиба була власністю надвірного радника Флорентія Бровінського та його дружини Ольги Бровінської. У 1858 році на цьому місці збудовано одноповерховий особняк по фронту вулиці. На садибній ділянці площею 320 кв. сажнів (0,14 га) розташовувався сад (ліворуч), а посеред двору була вирита криниця, оскільки в ті часи не було водогону. У 1872 році нерухомість перейшла від Бровінських до Петра Григоровича-Барського, власника типографії і найбільшого канцелярського магазину в Києві.[4] Новий господар був представником старовинної київської купецької родини, до якої також належали український православний письменник та мандрівник Василь Григорович-Барський і архітектор українського бароко Іван Григорович-Барський. Брат Петра Олександровича — Микола, був власником магазину ламп і посуду, що був розташований на Хрещатику, 28, а також одним із найбільших домовласників міста. 1875 року на замовлення Петра Григоровича-Барського за проєктом інженер-архітектора В. Чаплинського до тильної частини будинку було зроблено двоповерхову прибудову, яка згодом була поглинута пізнішими прибудовами. В останній чверті XIX століття з боку подвір'я надбудовано мезонін.
Згодом, у 1894 році сини Петра Григоровича-Барського, виступаючи в ролі опікунів хворого батька, продали садибу, закладену в міському Кредитному товаристві на суму 44 291 рубль. Новим господарем став Олександр Мурашко, київський купець 2-ї гільдії та майстер іконостасів. У 1898 році він звів триповерховий прибутковий будинок, що розташувався вздовж всього правого боку ділянки і був звернутий до вулиці вузьким торцем — головним фасадом. В умовах затісної ділянки на території садиби було влаштовано ламане в плані в'їзд-підворіття, автором якого став архітектор Микола Вишневський. Будинок складався із трьох трикімнатних і трьох семикімнатних квартир, що здавалися внайм. На нижньому ярусі перебувала крамниця, льох та дві кухні.
З опису садиби, який склав 1894 року архітектор Олександр-Петро-Адріан Шіле відомо, що парадний вхід в особняк і в прибутковий будинок був праворуч. Імовірно, на початку XX століття на місці дерев'яного з брандмауером сараю середини XIX століття було споруджено флігель. Між бічною прибудовою і особняком розташовувався фруктовий сад. У 1905 році сталася пожежа після якої садибу було реконструйовано.
17 травня 1910 року помер Олександр Іванович Мурашко і нерухомість на Малій Житомирській, 14 перейшла у спадок його сину Олександрові Мурашку, що було затверджено рішенням Київського окружного суду. У березні 1914 року спадкоємець продав садибу жителю Чернігова, дворянину Костянтину Котляревському. Після переїзду Олександра Мурашка на Багговутівську вулицю тут продовжувала діяти іконостасна майстерня, що вже належала Якову Мозговому. З приходом радянської влади садибу було націоналізовано і переобладнано під комунальні квартири. У 1930 роках тут також був Будинок культури сліпих.
Архітектурні особливості[ред. | ред. код]
Особняк (№ 14-а)[ред. | ред. код]
Особняк являє собою одноповерхову будівлю з цокольним поверхом і горищем, побудований з цегли, у плані складної конфігурації. Анфіладне планування приміщень згодом було змінено на коридорне. Зведений у стилі пізнього класицизму. Головний рустований фасад на шість вікон розчленований на три частини. У бічних пряслах вікна оздоблені трикутними сандриками, інші ж чотири — сандриками лучкової форми. Усі вікна обрамлені тичками з цегли. Першопочаткове оформлення інтер'єрів не збереглося.
Прибутковий будинок (№ 14-а)[ред. | ред. код]
Являє собою триповерхову будівлю з напівпідвалом і мезоніном. Прибутковий будинок побудований з цегли, у плані близький до прямокутника. Створений у ренесансно-барокових формах, він має симетричну композицію і по бокам увінчаний двома ризалітами, які мають трикутні фронтони. Перший і другий поверхи рустовані на три частини кожен. Центральну тривіконну частину будівлі завершено мезоніном, який складається з шести вікон, оформленими арковими прорізами та стрункими пілястрами. Вікна основної площини стіни оформлені фігурними сандриками. Первісний декор приміщень втрачено.
Флігель (№ 14-б)[ред. | ред. код]
Двоповерхова будівля, побудована з цегли. Флігель має дерев'яні сходи, що ведуть на другий поверх. Зведений на межі садиби.
Сучасний етап[ред. | ред. код]
У 2008 році при тодішньому мері Леоніду Черновецькому садиба Мурашка була передана в приватну власність компаніям «Пантеон-Інвест» і «Вестіга», а мешканців будинку почали виселяти на Троєщину.[2][5] Нові власники планували знести всі будівлі, що є пам'ятками історії та архітектури і збудувати на їх місці готельно-житловий комплекс.[6] У травні 2009 Українське товариство охорони пам'яток історії та культури занесло садибу до «Червоної книги культурної спадщини України».
29 березня 2011 року Прокуратурою міста Києва було порушено кримінальну справу, а 19 жовтня визнано недійсним договори купівлі-продажу будинків і власників зобов'язали повернути їх до комунальної власності Києва.[2] Станом на 2013 рік садиба Мурашка перебувала в аварійному стані. Були виявлені прогресуючі наскрізні тріщини в несущих зовнішніх і внутрішніх стінах та перегородках, а приміщення завалені сміттям.[7]
У ніч на 28 червня 2013 року в будівлі сталася пожежа. Вогнем було охоплено близько 2400 м² дерев'яних перекриттів.[8]
У квітні 2015 року Генеральна прокуратура України через суд повернула садибу у власність міста.[9]
У листопаді 2016 року в садибі Мурашка розпочалися протиаварійні та консерваційні роботи, на які з міського бюджету було передбачено 1,5 млн грн.[10]
Станом на жовтень 2021 року єдиним і останнім мешканцем садиби є київський математик і викладач Олександр Глухов, який бореться за її збереження з 1995 року[11].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Садибу Мурашка повернули у власність київської громади. Уніан. 06 червня 2011. Процитовано 26 лютого 2012.
- ↑ а б в Бригинець: Влада навмисно тягне час, чекаючи поки Будинок Мурашка впаде?. bryhynets.com. 22 лютого 2012. Процитовано 26 лютого 2012.
- ↑ Визначено 25 київських пам'яток, які слід занести в Червону книгу. 29 лютого 2012.
- ↑ Генеалогическая база знаний: персоны, фамилии, хроника(рос.)
- ↑ Диана Курышко (14 березня 2012). Усадьба Мурашко: скандальные руины в сердце Киева (фото). news.tochka.net. Процитовано 22 червня 2013.
- ↑ Ирина Карманова (21 лютого 2011). Есть такая практика — до основанья разрушать. Уикэнд. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 22 червня 2013.
- ↑ Кость Коваленко (25 січня 2013). Бригинець: садиба Мурашка – це обличчя київської влади без макіяжу. УНН. Процитовано 22 червня 2013.
- ↑ У Києві горіла садиба Мурашка
- ↑ Генеральна прокуратура України повернула Києву садибу Мурашків. Генеральна прокуратура України. 23 квітня 2015. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 13 січня 2017.
- ↑ Василь Вовк (22 листопада 2016). У Києві розпочато ремонт садиби Мурашка. Київський міський журнал «Хмарочос». Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 13 січня 2017.
- ↑ Садиба Мурашка, уроки Майдану, фентезі та забудова Києва – історія математика Олександра Глухова. Українська правда (укр.). Процитовано 10 січня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Особняки Києва / О. М. Друг, Д. В. Малаков. — К. : Кий, 2004. — 823 с., іл. — ISBN 966-7161-60-9.
- Звід пам'яток історії та культури України. — «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2003. — С. 603-604. — ISBN 966-95478-2-2.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Садиба Мурашка |
- Садиба Мурашка на сайті alyoshin.ru(укр.)
- Садиба Мурашка на сайті saveoldkyiv.org(укр.)
- Фотографії та сучасний стан садиби Мурашка(рос.)
- Бригинець: садиба Мурашка — це обличчя київської влади без макіяжу(укр.)
- Світлини та опис садиби Мурашка
| ||||||||||||||||
