Садиба Попова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова»
Садиба Попова у місті Василівка Запорізької області.jpg
Засновано відкритий у 1993 р.
Розташування Україна Україна Василівка, вул. Гагаріна, 12
Директор Віктор Філас, 2011 р.

Координати: 47°26′46″ пн. ш. 35°16′35″ сх. д. / 47.44611° пн. ш. 35.27639° сх. д. / 47.44611; 35.27639

Садиба Попова — відома пам'ятка архітектури 2-ї половини XIX століття, палацово-парковий ансамбль в Запорізькій області, нині Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова». Збереглася частково, в збереженій частині — музейна експозиція.

Володарі Попови[ред.ред. код]

Худ. Й-Б. Лампі. Генерал В. С. Попов.

Землі поблизу майбутнього міста Запоріжжя, в минулому Олександрівська були даровані імператрицею Катериною II генералу Попову Василю Степановичу. Він і став засновником поселення, що пізніше стало містом Василівка. Раніше місцевість використовувалась для зимовників козаків і мала декілька хуторів.

Велике будівництво фундував онук генерала — Василь Павлович Попов у 2-й половині 19 ст. Родина Попових володіла садибою і замком до більшовицького превороту 1917 року.

Будівництво замку[ред.ред. код]

Встановити автора проекта не вдалося. Швидше за все їх було декілька, що і спричиняє проблеми для дослідників. Серед імен архітекторів слід назвати і місцевого — Олександра Агеєнко. За їхніми стилістичними ознаками міг бути архітектор з Петербурга Бенуа Микола Леонтієвич (1813–1898).

Будівництво комплексу замку тривало 20 років (1864–1884) і він став найбільшим серед замків Східної України. Побудований в історичних стилях 19 століття, замок має готичні, північно-італійські і мавританські риси. Матеріалом стала цегла, бо Попов володів трьома цегельними заводами в Василівці.

Замок, опис поруйнованої споруди[ред.ред. код]

Головна споруда палацово-паркового комплексу — замок. Проект створив архітектор Стюнкл. Побудований з цегли, двоповерховий, в первісному вигляді, замок мав п'ять веж, три з яких мали дахи-шатро. Розміри будівлі 42 на 45 метри, на підмурках, в яких розміщалися льохи для вина. Замок мав лазні (фінські, римські, російські тощо), бальну залу, вітальні, картинну галерею, бібліотеку, колекцію старовинної зброї. З 1907 р. тут розмістили етнографічний музей, де були експонати 15 різних національних культур.

На початку 20 ст. в замку обладнали метео- та електростанцію. Метеостанція замку Попова була зарахована до мережі метеослужб Російської імперії. На даху замку обладнали і обсерваторію з телескопом. Тераса з телескопом була прикрашена скульптурами італійського майстра Лангобарді.

Окрім замку ансамбль доповнювали стайні, службові приміщення, пейзажний парк і фонтани. Останній володар садиби Юрій Попов організував тут симфонічний оркестр.

Флігель № 1, Василівка, вул. Гагаріна
Флігель № 2, Василівка, вул. Гагаріна
Флігель № 3, Василівка, вул. Гагаріна
Флігель № 3, Василівка, вул. Гагаріна

Замок за часів СРСР[ред.ред. код]

Часи трагічного для країни більшовицького перевороту і 1-ї світової війни спонукали володаря садиби Юрія Попова рятувати майно. За переказами він встиг вивезти один вагон найкоштовніших речей. Книги бібліотеки, меблі, етнографічні колекці, картини, скульптури були пограбовані або знищені. Найбільших втрат зазнали замок, парк і навколишня діброва, яку вирубали на дрова. До початку Другої світової війни в будівлях садиби був розташований свинарник. 1934 року, після великого Голодомору в Україні, місцева комуністична влада вирішила створити «культурний центр» з деревини та будівельних матеріалів садиби Попова. Навіть тепер в цій потворній будівлі в радянському стилі можна побачити вкрадені дерев'яні балки та мармурові сходи. В замку виламали дерев'яні склепіння і стелі і частково дахи, але стіни встояли. 1954 року за вказівкою радянської влади поруйнували собор Св. Петра та Павла, також збудований родиною Попових у Василівці. Пізніше в стайнях садиби розмістили школу для психічно хворих дітей. Каретний сарай надбудували другим поверхом, а на вивільненій теріторії побудували гуртожиток місцевого технікума. Частково комплекс зруйновано, а будівельні матеріали розкрадено місцевими мешканцями.

1989 рік[ред.ред. код]

З 1989 року розпочалися перші спроби врятувати рештки ансамблю. Знадобилося чотири роки зусиль заради отримання комплексом статуту заповідника. Зруйнованим замком опікувалось культурно-історичне товариство «Спадок» (рос «Наследие»), один з активістів якого, Володимир Мешков, став першим директором історико-архітектурного заповідника. Від жовтня 2011 року музей-заповідник очолює кандидат історичних наук Віктор Філас.

Невеличкий музей[ред.ред. код]

Серед випадково збережених споруд замку - найбільша вежа (донжон), Західний флігель (так званий «Англійський замок»), колишні стайні,

З 1993 р. в Північному флігелі організовано музей, де є :

  • зала історії замку Попова (фото, макет первісного вигляду замку, фрагменти декору тощо)
  • зала етнографії
  • зала історії 2-ї світової війни
  • твори місцевих художників
  • архітектурний макет поруйнованого замка
  • рештки речей з колишнього замку тощо.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]