Садизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сади́зм — форма сексуальної поведінки, при якій сексуальне збудження та насолода відбувається внаслідок приниження та заподіяння страждань партнерові. У певному сенсі садизм може проявлятися у формі знущання над тваринами.

Термін садизм у розмовній мові вживається в ширшому сенсі, на означення особи, яка одержує задоволення від страждання інших.

Формою поведінки, протилежною до садизму, є мазохізм, тобто бажання бути приниженим та зазанавати знущань від інших з метою одержання сексуального задоволення.

Походження терміну[ред.ред. код]

Термін садизм запровадив німецький психіатр Ріхард фон Крафт-Ебінг у праці «Psychopathia sexualis» (1886), використавши ім'я маркіза де Сада, в романах якого часто описуються сексуальні фантазії, засновані на насильстві до інших.

Медична оцінка[ред.ред. код]

Садистичні практики медики вже не розглядають як сексуальне збочення, хоча такий погляд ще зустрічається. Так за міжнародною статистичною класифікацією International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems (скорочено ICD-10) параграф F65.5 описує садомазохізм як порушення сексуальної преференції. [1]

Американська психіатрична асоціація в своїй класифікаційній системі Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (скорочено DSM IV), опублікованій в 1994 році не розглядає садизм як порушення сексуальної преференції.

Проте діагноз садизм або мазохізм як порушення правомірний тоді, коли йдеться про особу, яка не може одержати сексуального задоволення жодним іншим чином, окрім садо-мазохістських практик. Сама лише схильність до садизму не відповідає критеріям діагнозу садизм. Проте часом розрізнення індивідуальних сексуальних особливостей та прямого порушення сексуальної преференції видається доволі проблематичним.

Різновиди садизму[ред.ред. код]

З медичної точки зору можна розглядати два види садизму: садизм, мотивований не лише сексуально, та виключно сексуально мотивований садизм.

Садизм, мотивований не лише сексуально, аналізується в роботі Еріха Фромма «Анатомія людської деструктивності», в якій клінічним прикладом цього різновиду садизму розглядається особа Генріха Гіммлера.

Виключно сексуально мотивований садизм полягає у демонструванні влади шляхом насильства над іншими людьми чи тваринами, що є джерелом сексуального збудження. Садистичні дії часто виступають як елемент прелюдії або ж весь статевий акт відбувається у спосіб, який принижує партнера чи викликає больові відчуття.

Особливою формою сексуально мотивованого садизму є компенсаторний садизм, коли садистичні, насильницькі дії цілковито заміняють статевий акт. Сексуально мотивований садизм та компенсаторний садизм можуть призвести до тяжких сексуальних злочинів, у особливих випадках навіть до убивства партнера. Проте такі відхилення трапляються надзвичайно рідко, зазвичай вони формуються на протязі десятиліть й можуть призвести до серійних убивств.

У філософії Сартра садизм — це форма ставлення до Іншого, при якій екзистенцію намагаються ототожнити з тілом за допомогою болю.

У BDSM садизм — одна з поведінкових моделей «Верхнього».

Психологічний садизм (моральний садизм) — форма садизму, при якому жертві заподіюються не фізичні, а психологічні, морально-етичні страждання (у вигляді приниження, образи, погроз тощо).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. : ICD-10-GM Версія 2005 року

Література[ред.ред. код]

  • Fromm, Erich: The Anatomy of Human Destructiveness , 1973
  • Fromm, Erich: Escape from Freedom, 1941
  • Schorsch, Eberhard und Becker, Nikolaus: 'Angst, Lust Zerstörung — Sadismus als soz. u. kriminelles Handeln. Zur Psychodynamik sexueller Tötungen' (2000) Psychosozial-Verlag, ISBN 3-89806-048-9