Сажа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Са́жа або технічний вуглець — порошкоподібний залишок від неповного окиснення вуглецевмісних речовин. В давнину використовувались дві форми слова: сажа і саджа (в Галичині[1]).

Сажа складається переважно з аморфного вуглецю. Сажа — аморфний вуглець, продукт неповного згоряння чи термічного розкладання вуглеводнів в неконтрольованих умовах. У великих кількостях її використовують для приготування чорної фарби в поліграфічній і лакофарбовій промисловості. У Франції за часів Карла II виготовляли ваксу з використанням сажі.

Термін «сажа» іноді неточно застосовують для найменування вуглецевого продукту — технічного вуглецю, виробленого в промислових масштабах для наповнення гум та інших пластичних мас.

За способом виробництва сажі ділять на три групи: канальні, пічні та термічні.

Канальні (дифузійні) сажі отримують при неповному спалюванні природного газу або його суміші з маслом (наприклад, антраценовим) в так званих горілчаних камерах, обладнаних щілинними пальниками. Усередині камер розташовані охолоджувальні поверхні, на яких сажа осідає з дифузійного полум'я.

Пічні сажі отримують при неповному спалюванні масла, природного газу або їх суміші в факелі, створюваному спеціальним пристроєм в реакторах (печах). Сажа у вигляді аерозолю виноситься з реактора продуктами згоряння, і вловлюється спеціальними фільтрами.

Термічні сажі отримують в спеціальних реакторах при термічному розкладанні природного газу без доступу повітря. Сажа входить в категорію частинок, небезпечних для легень, так як частинки менше п'яти мікрометрів в діаметрі не відфільтровуються у верхніх дихальних шляхах. Дим від дизельних двигунів, що складається в основному із сажі, вважається особливо небезпечним через те, що його частинки призводять до раку.

Використання[ред.ред. код]

Сажу використовують як наповнювач для гуми й пластмас, пігмент для друкарської фарби, виробництва туші для малювання.

Газова сажа — назва чорної фарби (особливо художньої) з пігментом «сажа».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Огієнко І. І. Етимологічно-семантичний словник української мови. [У 4 т.] (1979–1995)/ Том IV (П-Я). 1995 (с.: 217)

Джерела[ред.ред. код]

  • В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Основи хімії і фізики горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
  • Marsh H., Heintz E.A., Rodrigues-Reinoso F. Introduction to carbon technologies. Alicante: Universidad, 1997. 696 p.
  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
  • Саранчук В. И. и др. Углерод: неизвестное об известном. — Донецк: УК Центр, 2006.