Сакральна геометрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сакра́льна геоме́трія (від лат. Sacralis — священний, що володіє святістю, визнана божественним) — сукупність релігійних та/або міфологічних уявлень про форми і простор світу, його гармонії, впорядкованості, пропорційності, як геометрія форм, що лежать в основі життя.

Сакральна геометрія — частина міфологічного і релігійного світогляду, результат містичного досвіду. Сакральна геометрія застосовувалася у всі часи і у всіх світових релігіях, в музиці, мистецтві, в архітектурі храмів і вівтарів, в живописі та іконографії — як божественна пропорційність, в геометричній інтерпретації космосу — як форми впорядкованості Всесвіту (на противагу хаосу).

Сакральна геометрія стародавнього Єгипту[ред.ред. код]

Найбільш значуща сакральна геометрична фігура древніх єгиптян це анкх ☥ (анк, анх) — символ життя в Стародавньому Єгипті. У ньому укладені дві фігури: хрест як символ життя і коло як символ вічності. Всі разом розуміється як безсмертя або «майбутня життя». Іноді цю форму представляють як сонце, що сходить, як єдність протилежностей, як чоловіче і жіноче начало. Анх представляють і як магічний символ мудрості. Його можна знайти в багатьох зображеннях божеств і священнослужителів часів єгипетських фараонів. Багато єгипетські боги зображувалися з анхом в руці. Припускають, що Анх являє собою одну з форм Древа Життя. Овал означає вічність або кругообіг життя, а хрестоподібному розширення, розуміється як перехід з нескінченності в простір. Малюнки богів теж являють собою геометричні форми, але складніші. Для відтворення малюнків, в живописі, необхідно знати геометрію, математику, враховувати пропорції, як це показано в роботі Вітрувіанська людина Леонардо да Вінчі.

Сакральна геометрія Тантри[ред.ред. код]

Сакральна геометрія застосовується в Тантре для створення янтр, які складаються з геометричних фігур, де кожна з них має певне смислове і священне значення. Наприклад. Трикутник, вістрям вгору означає вогонь і чоловіче начало, вістрям вниз — воду і жіноче начало.

Поєднання цих фігур утворює шестикінечну зірку ✡ і означає статичну рівновагу або баланс, між Людиною і Богом. Також є зіркою Давида і проекцією МЕР-КА-Б на площину.

۞ — означає рівновагу статичності і динамічності. Сакральна геометрія янтр символічно зображує енергетичні структури божеств і в той же час є хранителем їх енергії. Янтри використовують як магічні пристрою, що породжують душу. [1] У Тантре застосовують і складніші геометричні форми, такі, як малюнки або фігурки богів.

Сакральна геометрія Мандали, що використовується при медитаціях в буддизму й індуїзму представляє в більшій частині божественну геометричну інтерпретацію космосу, усього всесвіту або його окремих компонентів. Важливим сакральним геометричним символом (мандалою) є Колесо Закону (Дхарми), що традиційно зображують у вигляді колеса з п'ятьма, шістьма або вісьмома спицями. Колесо (Дхарми) символізує закони карми і реінкарнацій — нескінченного і безперервного кругообігу народження, смерті і нового народження людини.

Зустрічаються і складні просторові мандали у вигляді скульптурної обробки Храмов або архітектури самих Храмов. [2]

Сакральна геометрія християнства[ред.ред. код]

Зірка Давида в древньому тексті Танах — аналога старого заповіту.

Найважливішим для християнства є геометрична форма хреста, один з найдавніших сакральних символів. Існує велика різноманітність форм і розмірів, наприклад, мальтійський хрест, Кельтський хрест — символ давнього кельтського християнства. Вважають, що він має давніші язичницькі корені. Існують численні приклади зображення хреста і кола, які деякі джерела називають «сонячними хрестами».

Інший досить важливою фігурою сакральної геометрії християнства можна вважати зірку. Один з варіантів цієї фігури ✡ можна зустріти в Старому Завіті.

Вважається, що цей знак відображений у пресі Соломона, отриманої від батька (зірка Давида). За іншою версією, друк Соломона, це восьмикінечної зірки, у вигляді пентаграми ۞. Ця сакральна восьмикутний геометрична фігура зображується на одязі священиків, на деяких іконах (Неопалима Купина), у вигляді духовних відзнак, орденів і амулетів. Сакральна геометрія Зірки Віфлеєму має чотирнадцять променів. [3]

Сакральна геометрія і сакральна архітектура храмів[ред.ред. код]

Сакральна геометрія відбивається і в архітектурі храмів. Складно переоцінити культурне значення древніх пірамід Єгипту, Мексики, Індії та Перу. Так і в наш час, багато посилаються на сакральне значення золотого перетину і пропорції пірамід стародавнього Єгипту. Піраміди в Гізі. Піраміда Майя. Кукулькан Храм Махабодхі 18 — Етц'наб (майя)

Одна з двадцяти сакральних геометричних фігур календаря, створеного цивілізацією майя, ще до того, як Колумб відкрив Америку, — 18 (Етц'наб) символізує космічну рушійну силу (енергію) і має одне зі значень, як дві піраміди, з'єднані магічним колесом. [2] [3]

Сакральна геометрія культури нью-ейдж[ред.ред. код]

Сакральну геометрію культури нью-ейдж і окультизму можна умовно розділити на кілька напрямків. Багато хто використовує сакральні форми світових релігій (хрест, анх, зірку Давида) або просто копіюють сакральну геометрію стародавніх або рідкісних, забутих магічних форм. Рідше вносяться доповнення, які можуть отримати за рахунок застосування нових матеріалів і технологій, наприклад, анх модель системи чакр. Меркаба

Найбільшого поширення набули такі форми, як скляні магічні кулі і піраміди. Рідше використовують форми у вигляді тора, «золотий спіралі», форми 5 тел Платона 4-мірного куба, або Меркаба (2 протилежно спрямованих і глибоко проникають один в іншій четирехгранніка). Знаходять застосування також кристали у формі біпірамід або споруди у формі піраміди.

Деякі прихильники сакральної геометрії бачать значення у кола на полях, написах Наска, у стародавній архітектурі сакральних споруд, таких як піраміди Єгипту, Мексики або Стоунхенджа в Англії.