Саломея Неріс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Саломея Неріс
лит. Salomėja Nėris
Саломея Неріс
Саломея Неріс
При народженні: Саломея Бачинскайте
Псевдоніми, криптоніми: Саломея Неріс, Людіте, Юрайте
Дата народження: 4 (17) листопада 1904(1904-11-17)
Місце народження: с. Кіршай, Російська імперія (нині Литва)
Дата смерті: 7 липня 1945(1945-07-07) (40 років)
Місце смерті: Москва, Радянський Союз (нині Росія)
Національність: литовка
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперія, Литва Литва, СРСР СРСР
Мова творів: литовська
Рід діяльності: письменниця, поетеса, перекладачка
Роки активності: 19211945
Напрямок: соціалістичний реалізм
Жанр: вірш
Magnum opus: збірка «Полином зацвіту»
Премії:

Державна літературна премія Литви (1938), Сталінська премія (1947)

Саломе́я Не́ріс (лит. Salomėja Nėris, справжнє прізвище — Бачинскайте, у заміжжі — Бучене, * 4 (17) листопада 1904(19041117), Кіршай, Російська імперія — † 7 липня 1945, Москва, СРСР) — литовська поетеса. Народна поетеса Литовської РСР (1954 — посмертно). Лауреат Державної літературної премії Литви (1938), а також Сталінської премії першого ступеня (1947 — посмертно).

Біографія[ред.ред. код]

Народилася в сім'ї заможних селян, у селі Кіршай (нині Маріямпольського повіту Литви). Найстарша з дітей, мала братів Броніуса, Віктора й сестру Онуту.

Батько Саломеї — Симон Бачинскас, був освічений чоловік, прихильний до соціалістичних ідей. Мати — Уршуле Бачинскене-Жемайтіте, як і всі її родичі, відзначалася побожністю, її брат вивчився на священика.

Саломея навчалася в середній школі в Альвіте, з 1918 року — в маріямпольській гімназії, з 1919 року — в гімназії у Вілкавішкісі. У цьому навчальному закладі діяла литовська католицька молодіжна організація, до якої вступила Саломея Неріс. Часто відвідувала шкільні вечори, на яких читала уривки ліричної прози та вірші. 1924 р. вступила в каунаський Литовський університет на факультет теології й філософії. Вивчала литовську літературу, німецьку мову та літературу, педагогіку й психологію. У 1928 р. закінчила університет. Викладала німецьку мову в гімназії в місті Лаздіяй. 1929 року, навчаючись у Відні, Неріс закохалася в Броніуса Зубріцкаса — литовця, студента-медика, прихильника соціалістичної ідеології, й відтоді стала поділяти його погляди. З 1931 року жила в Каунасі, давала уроки, робила переклади й редагувала видання литовських казок. Там вона зійшлася з так званими третьофронтівцями — письменниками лівої й прокомуністичної орієнтації, зокрема з Казисом Борутою й Антанасом Венцловою.

1928 року вона сконтактувалася з підпільним осередком литовського комсомолу в каунаському університеті, в 1931-му стала зв'язковою Комінтерну (псевдонім «Вірвіча», лит. — Virvyčia), в 19341936 роках забезпечувала контакт із підпільною комуністичною газетою «Жямайтійос теса», а в 1936–1937 рр. — з керівниками комуністичних партій Литви і Польщі в Парижі[1].

У 19341936 рр. Саломея Неріс вчителювала в жіночій гімназії в Паневежисі. 1936 року вийшла заміж за архітектора і скульптора Бернардаса Бучаса і до 1937 р. жила в Парижі. Повернувшись на батьківщину, працювала в каунаській

Меморіальний будинок-музей (Каунас).

гімназії. Народила сина Саулюса (19372007). В 1940 році разом із іншими депутатами Народного сейму — письменниками Л. Гірою, Ю. Палецкісом, П. Цвіркою — належала до так званої повноважної делегації, яка подала прохання Верховній Раді СРСР про прийняття Литви в склад Радянського Союзу. У 1941 році стала депутатом ВР СРСР. Написала поему, що прославляла Сталіна, і вірші, що оспівували комуністичну партію і радянську владу, зокрема поэми «Шлях більшовика» і «Четверо» — про чотирьох литовських комуністів, розстріляних у 1926 році.

Під час Другої світової війни Саломея Неріс та її син перебували в евакуації в Москві, Пензі й Уфі. 1944 року поетеса повернулася в Литву, а 7 липня 1945 року померла в московській лікарні — від раку печінки. 9 липня її поховали біля Каунаського історичного музею, а в 1992 році перепоховали на Петрашунайському кладовищі в цьому ж місті. У Каунасі, в будинку, де поетеса жила в 1938–1941 рр., у 1962 році відкрили меморіальний музей Саломеї Неріс (філія Музею литовської літератури імени Майроніса).

Творчість[ред.ред. код]

1921 р. відбувся дебют поетеси. Вона підписувала вірші як Людіте і Юрайте, а з 1923-го вживала псевдонім Саломея Неріс, який походить від назви литовської та білоруської річки Неріс (інші назви — Няріс, Вілія). З ним пов'язана прикра історія. Згодом, у 1940 р., Саломея дістала листа від своїх учнів, у якому вони назвали її зрадницею батьківщини й попросили не вживати цього псевдоніма. Тоді поетеса додала діакритичний значок над «е», і таким чином слово «Неріс» втратило прямий зв'язок із назвою річки.

1927 року вийшла у світ перша збірка віршів «Anksti rytą» («Рано-вранці»). Друга збірка «Pėdos smėly» («Сліди на піску», 1931) стала свідченням глибокої духовної кризи. Цього ж року Саломея Неріс почала друкуватись у прокомуністичній літературній газеті «Trečias frontas» («Третій фронт»). Там же опубліковано обіцянку поетеси працювати для комуністичного майбуття. Цю статтю написали головний редактор газети Костас Корсакас і критик Валдіс Драздаускас. Саму Неріс більше цікавила поезія як така, ніж політичні декларації.

Збірка «Per lūžtantį ledą» («По ламкій кризі», 1935) пройнята соціальними мотивами. Найкращу, як вважали читачі, критики й історики літератури, книжку «Diemedžiu žydėsiu» («Полином зацвіту», 1938) відзначено Державною літературною премією Литви. Саломея Неріс написала поеми-казки для дітей «Сирітка», «Егле, королева вужів» (1940). До радянського періоду належать збірки «Оспівуй, сердце, життя!» (1943) і «Соловей не може не співати» (1945). Поетеса переклала литовською мовою твори таких російських письменників, як Олександр Пушкін, Іван Тургенєв, Максим Горький, Володимир Короленко, Самуїл Маршак й Анна Ахматова. Окремі поезії Саломеї Неріс українською мовою переклали Павло Тичина, Леонід Первомайський, Валентин Бичко, Микола Терещенко, Ігор Муратов та інші. Видано такі її твори: «Поезії» (Київ, 1950), «Могутні імена» (Київ, 1952) і «Соловей не може не співати» (у книжці «Сузір'я», в. 22, Київ, 1985).

Бібліографія[ред.ред. код]

Поштова марка СРСР, присвячена Саломеї Неріс.
  • Anksti rytą. — Kaunas, 1927. — 77p. «Рано-вранці»
  • Pėdos smėly. — Kaunas: Sakalas, 1931. — 61p. «Сліди на піску»
  • Per lūžtantį ledą. — Kaunas: Sakalas, 1931. — 48p. «По ламкій кризі»
  • Mūsų pasakos / sp. paruošė S. Nėris. — Kaunas: Spindulys, 1934. — 160p. «Наші казки»
  • Per lūžtantį ledą. — [Kaunas]: Sakalas, 1935. — 48p. «По ламкій кризі»
  • Diemedžiu žydėsiu. — Kaunas: Sakalas, 1938. — 69p. «Полином зацвіту»
  • Eglė žalčių karalienė. — Kaunas: Valst. l-kla, 1940. — 107p. «Егле, королева вужів»
  • Poema apie Staliną. — Kaunas: Spaudos fondas,1940. — 16p. «Поема про Сталіна»
  • Rinktinė. — Kaunas: Valst. l-kla, 1941. — 192p. «Вибране»
  • Dainuok, širdie gyvenimą: eilėraščiai ir poemos. — Kaunas: Valst. l-kla, 1943. — 39p. «Оспівуй, сердце, життя!»
  • Lakštingala negali nečiulbėti. — Kaunas: Valst. grož. lit. l-kla, 1945. — 109p. «Соловей не може не співати»
  • Eglė žalčių karalienė. — [Kaunas]: Valst. grož. lit. l-kla, 1946. — 96p. «Егле, королева вужів»
  • Poezija: [2t.]. — Kaunas: Valst. grož. lit. l-kla, 1946. «Поезія»
  • Našlaitė. — Kaunas: Valst. grož. lit. l-kla, 1947. — 48p. «Братки»
  • Žalčio pasaka. — Chicago, 1947. — 112p. «Казка про вужів»
  • Мой край. — Каунас, 1947. «Мій край»
  • Rinktinė. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1950. — 276p. «Вибране»
  • Избранное. — Вильнюс, 1950. «Вибране»
  • Eilėraščiai. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1951. — 84p. «Вірші»
  • Poema apie Staliną. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1951. — 36p. «Поема про Сталіна»
  • Pavasario daina. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1953. — 38p. «Весняна пісня»
  • Стихотворения и поэмы. — Москва, 1953. «Вірші і поеми»
  • Poezija. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1954. — 500p. «Поезія»
  • Baltais takeliais bėga saulytė. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1956. — 164p.
  • Raštai: trys tomai. — [Vilnius]: Valst. grož. lit. l-kla, 1957. «Твори»
  • Rinktinė. — Kaunas: Valstybinė pedagoginės literatūros leidykla, 1958. — 112p. — (Mokinio biblioteka). «Вибране»
  • Širdis mana — audrų daina. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1959. — 474p.
  • Eglė žalčių karalienė: poema pasaka. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1961. — 51p. «Егле, королева вужів»
  • Pavasaris per kalnus eina: eilėraščiai. — Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1961. — 511p.
  • Стихи. — Москва, 1961. «Вірші»
  • Biała ścieżka. — Warszawa: Państ. inst. wydawniczy, 1963. — 34p. «Біла стежка»
  • Kur baltas miestas: rinktinė. — Vilnius: Vaga, 1964. — 143p. «Де біле місто»
  • Rinktinė. — Kaunas: Šviesa, 1965. — 90p. — (Mokinio biblioteka). «Вибране»
  • Laumės dovanos. — Vilnius: Vaga, 1966. — 25 p. «Подарунки фей»
  • Poezija: 2t. — Vilnius: Vaga, 1966. «Поезія»
  • Keturi: poem. — Vilnius: Vaga, 1967. «Чотири»
  • У родника. — Вильнюс: Вага, 1967. «Біля джерела»
  • Лирика. — Москва: Художественная литература, 1971. — 230p. «Лірика»
  • Poezija. — Vilnius: Vaga, 1972. — 2 vol. «Поезія»
  • Negesk žiburėli. — Vilnius: Vaga, 1973. — 151p.
  • Egle — zalkšu karaliene: poēma, латиською перекл. Daina Avotiņa. — Rīga: Liesma, 1974. — 58p. «Егле, королева вужів»
  • Širdis mana — audrų daina. — Vilnius: Vaga, 1974. — 477p.
  • Сквозь бурю. — Вильнюс, 1974. «Крізь бурю»
  • Kaip žydėjimas vyšnios: poezijos rinktinė. — Vilnius: Vaga, 1978. — 469p. «Як вишневий цвіт»
  • Poezija: rinktinė. — Vilnius: Vaga, 1979. — 827p. «Поезія»
  • Ветер новых дней: стихотворения. — Москва: Художественная литература, 1979. — 334p. «Вітер нових днів»
  • Mama! Kur tu?: poem. — Vilnius: Vaga, 1980. — 38p. «Мамо! Де ти?»
  • Nemunėliai plauks. — Vilnius: Vaga, 1980. — 201p. «Німанське вітрило»
  • Negesk, žiburėli: eilėraščiai ir poemos. — Vilnius: Vaga, 1983. — 103p.
  • Nedziesti, gaismehlit. — Riga: Liesma, 1984. — 129p. — латиський переклад
  • Raštai: 3 volumes — Vilnius: Vaga, 1984. «Твори»
  • Blue sister, river Vilija = Сестра голубая — Вилия. — Moscow: Raduga, 1987. — 261p. — англійською та російською. «Сестра блакитна — Вілія»
  • Соловей не петь не может: стихи. — Вильнюс: Вага, 1988. — 160 с. — (Литовская поэзия)
  • Эгле, королева ужей: російською перекл. M. Петров. — Вильнюс: Витурис, 1989. — 62p. «Егле, королева вужів»
  • Wiersze wybrane, польською перекл. M. Stempkowska. — Kaunas: Šviesa, 1989. — 221p. «Вибрані вірші»
  • Prie didelio kelio: eilėraščiai. — Vilnius: Lietuvos rašytojų s-gos l-kla, 1994. — 96p.
  • Tik ateini ir nueini: rinktinė. — Vilnius: Alma littera, 1995. — 220p.
  • Eglė žalčių karalienė. — Vilnius: Lietus, 1998. — 126p. «Егле, королева вужів»

Критика[ред.ред. код]

  • Korsakas K. Literatūra ir kritika. Vilnius, 1949.
  • Kubilins V. Salomėjos Nėries lyrika. Vilnius, 1968.
  • Sauka D. Salomėjos Nėries kūriba. 1924–1940. Vilnius, 1957.
  • Venclova A. Salomėja Nėris. 1904–1945. // Nėris S. Poezija. T. 1. Kaunas: Valstybinė * grožinės literatūros leidykla, 1946.
  • Viktorija Daujotytė. Salomėja Nėris: Fragmento poetika. Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 2005. ISBN 9986-39-345-0.
  • Aleksandras Žalys. Salomėja Nėris — mūsų dvasios poetė. Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla, 2005. ISBN 9955-18-015-3.
  • Зелинский К. Саломея Нерис и литовская литература. // Литература народов СССР. М., 1957.
  • Роставайте Т. Поэтесса литовского народа Саломея Нерис. М., 1955.

Нагороди й відзнаки[ред.ред. код]

  • Державна літературна премія Литви (1938)
  • Сталінська премія першого ступеня (1947, посмертно) — за збірку віршів «Мій край» (1946)
  • Орден Вітчизняної війни I ступеня
  • Звання народної поетеси Литовської РСР (1954, посмертно)

Пам'ять[ред.ред. код]

  • У Пензі, на будинку № 7, що на вулиці Карла Маркса, де Саломея Неріс жила в 1941–1942 роках, встановили меморіальну дошку
  • В Каунасі, в будинку, де поетеса жила в 1938–1941 роках, від 1962 року діє меморіальний музей Саломеї Неріс (філіал Музею литовської літератури імені Майроніса)[2]
  • Іменем поетеси названі: вулиця в Москві[3], вулиці в Каунасі й Вільнюсі, гімназія у Вільнюсі
  • Іменем Саломеї Неріс названо вантажний пароплав
  • В 1954 році випущено поштову марку СРСР, присвячену Саломеї Неріс

Примітки[ред.ред. код]

  1. За даними Архіву Комінтерну (Російський державний архів соціально-політичної історії, фонд 495 і наступні
  2. ДОМ-МУЗЕЙ САЛОМЕИ НЕРИС
  3. Саломеи Нерис улица (10 декабря 1974 года)

Джерела[ред.ред. код]