Самара
| місто Самара | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Країна | |||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Самарська область | ||||
| Код ЗКАТУ: | 36 401 | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування: | 1586 | ||||
| Статус міста | з 1688 року | ||||
| Поділ міста | 9 районів | ||||
| Населення | ▼ 1 133 754 (2010)[1] | ||||
| Площа | 466 км² | ||||
| Густота населення | 2433 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 443xxx | ||||
| Телефонний код | +7-846 | ||||
| Географічні координати: | 53°11′ пн. ш. 50°07′ сх. д. / 53.183° пн. ш. 50.117° сх. д.Координати: 53°11′ пн. ш. 50°07′ сх. д. / 53.183° пн. ш. 50.117° сх. д. | ||||
| Часовий пояс | UTC+4, влітку UTC+5 | ||||
| Висота над рівнем моря | 100 м | ||||
| Міста-побратими | Сент-Луїс Стара Загора Штутгарт |
||||
| Влада | |||||
| Голова адміністрації | Дмитро Азаров | ||||
| Карта | |||||
|
|
|||||
Сама́ра (рос. Сама́ра) — велике місто у Росії на лівому піднесеному березі ріки Волги в закруті Самарської Луки, між гирлами ріки Самара й ріки Сок, адміністративний центр Самарської області.
Місто витягнулося уздовж Волги (з півночі на південь) на 50 км і на схід від Волги — на 20 км. У радянський період із 1935 по 1991 місто мало назву Куйбишев, на честь радянського державного й партійного діяча Валеріана Куйбишева.
Населення (2005) — 1,152 млн осіб у межах муніципального утворення (6-е місце в РФ після Москви, Санкт-Петербурга, Новосибірська, Єкатеринбурга, Нижнього Новгорода) та 2,300 млн осіб в агломерації, що включає Тольятті й міста-супутники Новокуйбишевськ, Кінель, Жигульовськ, Чапаєвськ тощо. (3-є місце в РФ — після Москви й Санкт-Петербурга).
Зміст |
Історія [ред.]
1361 — перша згадка у літописах про поселення поблизу Самарської Луки. Воно також згадується на венеціанській карті Волги від 1367, а також на італійській мапі від 1459 року. За наказом царя Федора І від 1586 року на пагорбі, на лівому березі Волги було засновано форт, який був також митницею за назвою Самарський городок. Форт було побудовано у 1636, і мав 1,7 км завдовжки і 350 м завширшки.
У 1688 році межі міста, яке стало великим центром торгівлі зі Сходом почали розширюватися. У 17 і 18 сторіччях Самара двічі зазнала спустошення через громадянські війни: в 1670 році під проводом Степана Разіна, в 1773 році під проводом Омеляна Пугачова.
У 1851 році Самара стала центром губернії і мала 15,000 мешканців. Самарська губернія була одним з найбільших постачальників зерна Російської імперії. Місто зазнала індустріалізацію — в кінці 19 століття налічувалося 46 заводів, де загалом працювало 2,500 робітників. У період 1900–1917, місто мало вже 90 промислових підприємств. Жовтнева революція пройшла мирно в Самарі, але в червні 1918 радянська влада була повалена об'єднаними зусиллями місцевих повстанців і білочехів. Тимчасовий уряд керував містом чотири місяці, але в листопаді 1918 року місто було знов захоплене Червоною Армією.
Завдяки своєму зручному розташуванню місто у 1930-ті зазнало розвиток металообробки і машинобудування. У 1935 Самару було перейменовано на честь державного комуністичного діяча Куйбишева. Під час Другої світової війни велика кількість промислових підприємств було евакуйовано до Самари, збільшивши промислове виробництво в місті в п'ять разів. Уряд і дипломатичні представництва було евакуйовано до Самари, що зробило місто де-факто тимчасовою столицею Радянського Союзу.
Після війни місто зазнало подальшого розвитку і стало одним із найважливіших промислових, наукових і культурних центрів Росії.
Клімат [ред.]
| Клімат Самара | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 4,2 | 6,8 | 16,6 | 31,1 | 34,4 | 38,4 | 39,0 | 36,9 | 33,8 | 26,0 | 14,6 | 7,3 | 39,0 |
| Середній максимум, °C | −7,8 | −6,6 | −0,3 | 11,8 | 20,6 | 25,0 | 26,3 | 24,3 | 18,2 | 8,9 | −0,3 | −5,3 | 9,6 |
| Середня температура, °C | −11,1 | −10,4 | −4,1 | 6,9 | 14,8 | 19,4 | 20,9 | 18,6 | 12,9 | 5,1 | −2,9 | −8,2 | 5,2 |
| Середній мінімум, °C | −14,2 | -−13,8 | −7,6 | 2,7 | 9,6 | 14,3 | 16,0 | 13,8 | 8,7 | 2,0 | −5,2 | −11,1 | 1,3 |
| Абсолютний мінімум, °C | −43 | −36,9 | −31,4 | −20,9 | −4,9 | −0,4 | 2,0 | 2,3 | −3,4 | −15,7 | −28,1 | −41,3 | −43 |
| Норма опадів, мм | 46 | 35 | 33 | 31 | 39 | 32 | 58 | 52 | 45 | 52 | 54 | 51 | 561 |
| Джерело: Погода и климат | |||||||||||||
Економіка [ред.]
Самара має вельми розвинуті галузі промисловості: машинобудування, металургія, переробка нафти і газу (ЮКОС), хімічної промисловості та виробництва продуктів харчування (наприклад, Nestle). Самара також є центром космічної промисловості, у місті розташовані потужності ЦСКБ-Прогрес, які виробляють, серед інших ракетоносії Союз. Через наявність оборонних підприємств Самара за часів Холодної Війни, була закритим містом. Місто також дало своє ім'я автомобілям сімейства Лада, а саме: Лада Самара, на заводі АвтоВАЗ у сусідньому Тольятті. У Тольятті також розташована гребля Самарського водосховища.
Транспорт [ред.]
Самара розташована на перетині залізничних, водних, автомобільних шляхів.
Дороги [ред.]
Через місто прямують дороги федерального значення:
Дороги регіонального значення:
- Р178 Саранськ—Ульяновськ—Димітровград—Самара;
- Р224 Самара—Пугачев—Енгельс—Волгоград,
- Р225 Самара—Бугуруслан;
- Р226 Волгоград—Саратов—Самара.
Авіаційний транспорт [ред.]
Самара має такі аеропорти і аеродроми:
Комунальний транспорт [ред.]
Самара має такі види громадського транспорту:
- міський автобус (68 маршрутів),
- тролейбус (19 маршрутів),
- трамвай (24 маршрути),
- кілька маршрутів мікроавтобусів
- метрополітен
Річковий транспорт [ред.]
Водні транспортні шляхи, що дозволяють приймати судна системи «річка-море», мають розвинені під'їзні комунікації, вантажно-розвантажувальні і термінальні комплекси.
«Самарський річковий порт» — найбільший транспортний вузол у Середньому Поволжі Росії. Географічне розташування порту, що межує з розвиненою системою залізниць і автомагістралей, дозволяє забезпечити економічно вигідні транспортні зв'язки з Уралом, Сибіром, Середньою Азією, районами Центру та Півночі європейської частини Росії. Порт також має виходи до зони Волго-Камського і Волго-Донського басейнів, Балтійського, Білого, Азовського, Чорного, Каспійського, Середземного морів.
Потік пасажирського транспорту обслуговується Самарським річковим вокзалом і низкою дебаркадерів за напрямками на Проран, Рождествено, Ульяновський узвіз, Октябрський узвіз, Осипенко, Зелений гай, Барбошіна поляна, Пляж ім. Фрунзе, Підгір'я, Гаврилова поляна, Нижній пляж, Шелехметь, Вінновка, Ширяєве, Богатир. Основним напрямком пасажирської навігації є лінія «Самара-Проран-Рождествено», що обслуговується як пасажирськими судами, так і цілою низкою поромів. У зимовий період навігація за цим напрямком здійснюється судами на повітряній подушці.
Адміністративний поділ [ред.]
- Железнодорожний район
- Кіровський район
- Красноглинський район
- Куйбишевський район
- Ленінський район
- Октябрський район
- Промисловий район
- Самарський район
- Совєтський район
Освіта [ред.]
- Самарський державний університет
- Самарський державний економічний університет
- Самарський державний аерокосмічний університет
- Самарський державний медичний університет
- Самарський державний технічний університет
- Самарський державний університет шляхів сполучення
- Самарський муніципальний інститут управління
Культура [ред.]
Відомі люди [ред.]
Народилися:
- Лев Аронін, радянський шахіст, міжнародний Майстер (1950).
- Табачников Сергій Віталійович — гітарист-віртуоз
Посилання [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Самара |
- Самара (рос.)
- Stay in Samara (англ.)
Примітки [ред.]
- ↑ (рос.) Федеральная служба государственной статистики (Росстат), Оценки численности постоянного населения (укр. Оцінки чисельності постійного населення) (Перевірено 21 серпня 2011)

