Зелікін Самарій Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зелікін Самарій Маркович
Дата народження 18 березня 1931(1931-03-18)
Місце народження Лисичанськ, СРСР
Дата смерті 23 грудня 2007(2007-12-23) (76 років)
Місце смерті Москва, Росія
Громадянство  СРСР
 Росія
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Професія кінорежисер
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Членство СК СРСР
Нагороди
Премія Ленінського комсомолу Заслужений діяч мистецтв Росії
IMDb ID 11712865

Зелікін Самарій Маркович (нар. 18 березня 1931(19310318), с. Верхнє (тепер входить до складу міста Лисичанськ), Луганська область — пом. 23 грудня 2007)  — радянський і російський режисер-документаліст. Заслужений діяч мистецтв Росії (1998). Дійсний член Міжнародної академії телебачення та радіо.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив факультет журналістики Харківського університету (1953).

На Харківській студії телебачення створив фільми:

  • «У наших друзів моряків» (1958),
  • «Книга дружби» (1959),
  • «Слово про Україну» (1961),
  • «За законами нашого завтра» (1965),
  • «Тореадори з Васюківки»,
  • «Живе людина на околиці» (1966),
  • «Революція продовжується» (1967),
  • «Шинов та інші» (1967).

Згодом переїхав до Москви.

Створив близько 70 документальних фільмів, лауреат низки міжнародних фестивалів. Його стрічки — «Труды и дни Терентия Мальцева», «Семейный круг», «Эвакуация», «Человек меняет кожу» — взірці теледокументалістики. Фахівці називають Самарія Зелікіна класиком радянського документального кіно[1][2].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]