Самовідновлюваний запобіжник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запобі́жники, що самовідновлюються

Запобі́жник, що самовідновлюється - полімерний пристрій з позитивним температурним коефіцієнтом опору для захисту електронної апаратури.

Принцип дії заснований на різкому збільшенні опору при перевищенні порогового струму, що протікає через нього. Опір в стані спрацювання залежить від наступних факторів: типу пристрою,що використовується, прикладеної до нього напруги U і потужності, що розсіюється на пристрої Pd. Величина цього опору може бути обчислена за формулою: Rt = U2/Pd. Після відключення живлення (відключення навантаження, зменшення напруги і т. д.) після закінчення деякого часу С.з. знову зменшує свій внутрішній опір - самовідновлюється. Збільшення опору супроводжується нагріванням запобіжника приблизно до 80 градусів за Цельсієм.

Полімерний C. запобіжник являє собою матрицю з непровідного полімеру, змішаного з технічним вуглецем. У холодному стані полімер кристалізований, а простір між кристалами заповнено частками вуглецю, які створюють безліч провідних ланцюжків. Якщо через запобіжник починає протікати дуже великий струм, він починає нагріватися, і в якийсь момент полімер переходить в аморфний стан, збільшуючись у розмірах. Через це збільшення вуглецеві ланцюжки починають розриватися, що викликає зростання опору, і запобіжник нагрівається ще швидше. Зрештою опір запобіжника збільшується настільки, що він починає помітно обмежувати протікання струму, захищаючи таким чином зовнішнє коло. Після усунення замикання, коли величина струму знизиться до початкового значення, запобіжник охолоджується і його опір повертається до початкового значення.

Такі запобіжники часто застосовуються в побутових ПЕОМ для захисту від перевантажень чи КЗ в колах USB-, FireWire-портів, і інших інтерфейсів, по яких підводиться живлення.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]