Самодійські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Самодійські мови
Географічне розповсюдження самодійських мов у XVII столітті.
Географічне розповсюдження самодійських мов у XVII столітті.
Поширена в: Росія
Регіон: Європа
Носії: 35 тис.
Офіційний статус
Офіційна: ненецька, нганасанська, енецька, селькупська
Коди мови

Самодійські мови, або Самоїдські — група мов, яка входить до уральської мовної сім'ї і поширена в північноєвразійській тундрі від півострова Канін і ріки Мезень на Заході до півострова Таймир на Сході, а також у Тюменській і Томській областях та Красноярському краї. До живих самодійських (самоїдських) мов належать ненецька, нганасанська, енецька і селькупська. Користуються ними 35 тис. осіб.

Структура мовної групи[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Marcantonio, Angela (2002). The Uralic Language Family: Facts, Myths and Statistics. Publications of the Philological Society, 35. Oxford — Boston: Blackwell.
  • Хелимский Е. А. Самодийские языки // Лингвистический энциклопедический словарь. — М.: СЭ, 1990.

Джерела[ред.ред. код]