Самозаймання
Самозаймáння (рос. самовозгорание, англ. spontaneous ignition, spontaneous combustion; нім. Selbstentzündung) – явище різкого збільшення швидкості екзотермічних реакцій, які приводять до виникнення горіння речовини при відсутності запалювання.
Самозаймання - займання горючого матеріалу внаслідок окиснення його киснем повітря або за рахунок інших механізмів незалежно від припливу тепла ззовні. З гірських порід та корисних копалин самозаймаються буре й кам’яне вугілля, торф, сульфідні руди, вуглисті аргіліти, бітумінозні породи і т. ін. (найчастіше у вугільних шахтах).
Види самозаймання [ред.]
Залежності від причин самозаймання буває хімічним, тепловим, мікробіологічним.
Хімічне самозаймання виникає в результаті дії на речовину кисню повітря, води або взаємодії речовин. Наприклад, самозаймання забрудненого оливою ганчір’я, через окиснення олив повітрям з виділенням тепла, або під дією води на лужні метали займається водень.
Теплове — це самозаймання виникає внаслідок самонагрівання, яке виникло під дією зовнішнього нагріву речовини вище температури самонагрівання.
Мікробіологічне самозаймання виникає в органічних речовинах. При певній вологості і температурі в органічних речовинах, торфі, ініціюється життєдіяльність мікроорганізмів і утворюється павутинний гліт (грибок). При цьому підвищується температура і міняються форми мікроорганізмів, а при температурі 75°С гинуть. Але при 60—70°C проходить окиснення і обвуглення деяких легкозаймистих органічних сполук з утворенням дрібнопористого вугілля. Адсорбуючи кисень повітря це вугілля нагрівається до температури розпаду і активного окиснення органічних речовин, що і призводить до займання.
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- Гірничий енциклопедичний словник: в 3 т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001—2004. ISBN 966-7804-19-4
