Самозайнята особа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Самозайнята особа — термін, який використовується в українському законодавстві для позначення платника податку з доходів фізичних осіб, в тому числі єдиного або фіксованого податку.

Визначення терміну дається у ст. 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 14.1.226 ст. 14 Кодексу «Самозайнята особа — платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності».

Самозайнята особа прирівнюється до найманої особи з відповідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо умови такого цивільно-правового договору передбачають надання таких послуг (робіт) протягом більше ніж одного календарного місяця за податковий рік.

З економічної точки зору самозайнятість (в англомовномій економічній науці — «Self-employment») — одна з форм трудової зайнятості, що передбачає самостійну організацію власної трудової діяльності, самостійне розпорядження вигодами від цієї діяльності та несення всіх пов'язаних із нею ризиків.

Самозайнятими особами є, зокрема, науковці, письменники, артисти, митці, приватні вчителі, лікарі, приватні нотаріуси, адвокати, арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори), аудитори, бухгалтери, оцінщики, місіонери.

Література[ред.ред. код]


Професія Це незавершена стаття про професію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.