Іван Самойлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Самойлович Іван)
Перейти до: навігація, пошук
Іван Самойлович
Hetman Ivan Samoylovych.jpg
Гетьман України
Правління 1672-1687
Обрання 17 червня 1672
Попередник Дем'ян Многогрішний
Наступник Іван Мазепа
Біографічні дані
Дата народження невідомо
Ходорків
Дата смерті 1690
Тобольськ
Дружина Марія Самойлович
Діти Семен, Григорій, Яків, Параска, Анастасія
Династія Самойловичі
Батько Самійло Самойлович
Alex K Ivan Samoilovych.svg
I.Samoylovych Signature.png

Іва́н Самойло́вич (? — 1690) — гетьман Війська Запорозького, політичний та військовий діяч, реформатор, очільник Гетьманщини Лівобережної України та «Обох боків Дніпра» (від 1676 р.). Намагався приєднати до козацьких територій Слобожанщину, але не вдало. Закінчив своє життя у засланні в наслідок змови Голіцина та частини старшини на чолі з Мазепою.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у сім'ї священика Самійла Самойловича з Ходоркова (нині Житомирська область). Після Хмельниччини родина переїхала на Лівобережжя де батько отримав парафію в містечку Красний Колядин на Прилуччині.

Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії. Втім духовна стезя не привабила Івана і він вступив до війська. Оскільки мав гарну освіту то службу розпочав військовим писарем Красноколядинської сотні Прилуцького полку. Там же одружився з дочкою місцевого заможного міщанина Марією Голуб.

За протекції генерального писаря отримав звання значкового товариша. Згодом був веприцьким сотником Гадяцького полку, наказним полковником Прилуцького полку, сотником красноколядинським (1664), полковником охотницького полку з котрим вирушив до Смоленська (1665). Після повернення займав старшинські посади в складі Чернігівського полку Ігнатовича — осавула та судді.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

1668-го Самойлович взяв участь у антимосковському повстанні на Лівобережжі котре очолив гетьман Брюховецький. Після вбивства дорошенківцями Івана Брюховецького приєднався до Дем'яна Многогрішного разом з котрим отримав царське прощення[1]. У 16681669 рр. був наказним полковником та полковником чернігівським. 16691672 — генеральний суддя.

Згодом очолив старшинську змову проти Ігнатовича. На старшинській раді в Козачій Діброві 17 червня 1672 р. обраний гетьманом. Оновив старшинський корпус, зокрема владу повернули, репресовані за попереднього уряду, прибічники кланів Сомка, Золотаренка та Брюховецького. Того ж року пресік антидержавну змову Рославця, котрого разом з полковниками прилуцьким Горленком та переяславським Райчею було ув'язнено з конфіскацією майна.

Прагнув об'єднати під своїм регіментом Лівобережну й Правобережну Україну, для чого проводив боротьбу проти правобережного гетьмана Петра Дорошенка.

Керував козацьким військом під час Чигиринських походів 1677 і 1678 рр.. За правління Самойловича Українська Православна Церква втратила свою незалежність і в 1686 р. була підпорядкована Московському патріархові.

Державна політика[ред.ред. код]

У внутрішній політиці Іван Самойлович започаткував виділення з козацької старшини т. зв. значкового (знатного, значного) військового товариства, яке стало прообразом українського («малоросійського») дворянства. Намагався об'єднати Правобережжя та Лівобережжя, 1674 навіть обраний гетьманом «обох сторін Дніпра». У результаті вторгнення військ Туреччини втратив контроль над Правобережжям. Саме ним у 1678-му році вперше в Гетьманщині була уведена оренда на горілку.

У роки правління Самойловича остаточно утвердився державно-політичний устрій лівобережного Українського гетьманату, який в основному залишався незмінним до 1764 року. Проявив себе здібним воєначальником у війні об'єднаних сил козацької України та Московії з Османською імперією. Заохочував переселення українського населення з Правобережжя на Лівобережжя. Претендував на поширення гетьманської влади і на Волинь та Західну Україну. Висловлював незадоволення укладеним між Московським царством і Османською імперією Бахчисарайського миру 1681 року, неодноразово виступав проти укладення польсько-російського Вічного миру 1686 року, який узаконював розділ України на дві частини.

На раді М. Ханенко склав гетьманську булаву, Петра Дорошенка формально було усунуто від влади, а гетьманом усієї України було проголошено Івана Самойловича.

Церковна політика[ред.ред. код]

За гетьманування Самойловича українська православна церква, яка до того була під зверхністю Константинопольського патріарха, була підпорядкована Московському патріархату. Мріяв створити Українське/Руське князівство і зробити гетьманську владу спадковою.[Джерело?] Після невдалого спільного українсько-російського походу на Крим у 1687 звинувачений у «зраді Москві», скинутий з гетьманства, заарештований і відправлений на заслання до залежних московських територій Західного Сибіру, де й помер.

Родина[ред.ред. код]

Батько

  • Самійло — православний священник з Правобережжя.

Діти

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

У м. Батурин та с. Ходорків встановлено пам'ятники Гетьману Самойловичу.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. В. В. Кривошея Козацька еліта Гетьманщини. — К.: ІПіЕНД ім. Ф. Ф. Кураса, 2008 ст.223
  2. А старшого сина Григорія взял з собою околничий до города Сівска, и там по многих спитках голову оттяли, рубаючи разов три задля болшой муки, и так безчестно загребено без похорону, бо не дано и священика, жеби его висповідати. Літопис Самовидця. — Київ: «Наукова думка», 1971. — С. 147.

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.768-769.
  • Мельник Л. Гетьман Іван Самойлович // Київська старовина. — 1996.-№ 1. — С.77-84;
  • Станіславський В. «Статті» Івана Самойловича щодо «Вічного миру» // Україна в Центрально-Східній Європі. — К.,2000. — С.348 — 385;
  • Чухліб Т. Іван Самойлович // Історія України в особах. Козаччина. — К.,2000. — С.161 — 170;
  • Чухліб Т. Гетьмани і монархи. Українська держава у міжнародних відносинах 1648–1714 рр. — К.,2005.
  • Алмазов А. С. Политический портрет украинского гетмана Ивана Самойловича в контексте русско-украинских отношений (1672–1687 гг.) — М., 2012.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Дем'ян Многогрішний
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg Гетьман Лівобережної України
1672-1689
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg Наступник
Іван Мазепа