Самойловський Михайло Борисович

Самойловський Михайло Борисович
Народився	1909 Полтава, Російська імперія
Помер	1977 Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	гірничий інженер
Alma mater	НТУ ДП

Михайло Борисович Самойловський (нар. 1909(1909) року, м. Полтава — пом. 1977 року, м. Одеса) — український гірничий інженер, професор.

Біографія

Народився у 1909 р. в місті Полтава, у сім'ї дворян. Батько Самойловський Борис Васильович , банківський службовець. Мати Самойловська Марія Осіповна, у дівочості Клєчковська, полька.

"—Це—хутір. Радянський.

—Та ні, я питаю:як він зветься?

—Я ж сказала: Радянський. Так його всі звуть... Тут колись економія пана Самойловського була. А після революції, як панську землю роздали, на місці економії хутір виник. Точніше, околиця села Ждани. Але в нас цей куток всі називають Радянським Хутором."

"Чорне Сонце" , частина третя , глава перша —другий роман з тетралогії "Золоті Ворота", "Чорне Сонце", "Білий Морок", "Голубий берег", Івана Головченко, Олекси Мусієнко.

У 1931 закінчив Дніпропетровський гірничий інститут. У роки Великої Вітчизняної війни, разом із родиною, був направлений на Урал а потім, Донбас, де заямався керуванням будівництва шахт задля добутку вугілля для держави ( на той час, це було вкрай важливо для майбутньої перемоги). У 1953 році закінчив Московську гірничу академію. З 1958 по 1962 роки був завідуючем кафедри "Будівництва підземних споруд та шахт" у Кузбаському державному технічному університеті ім. Т.Ф. Горбачова.

"Початок же формування основних напрямів наукових досліджень та відкриття аспірантури пов'язані з ім'ям професора Самойловського, який завідував кафедрою з 1958 по 1962 роки. До прихода на кафедру,

М.Б. Самойловський вже мав великий життєвий досвід — працюючи на виробництві, він пройшов шлях від старшого інженера "Главшахтстроя" Наркомвугілля СРСР (м.Москва) до головного інженера Тквібульского УНШ у ГрузинськіР ССР. У 1953 році він з відзнакою закінчив Академію вугільної промисловості по спеціальності "Шахтарське будівництво" і до 1958 працював заступником директора з наукової праці ВНІІОМШС, м. Харків. Професором Самойловський одним з перших був проаналізован досвід буріння шахтарських вертикальних стволів і розроблено засоби їх кріплення."

Журнал "УГОЛЬ", стаття "Становлення та розвиток кафедри "Будівництво підземних підземних споруд та шахт", Ковальов В.А., Макін М. А., Першин В.В. ,вересень 2015, ст.35 (рос.)

з 1962 року працював в Одеському інституті інженерів морського флоту, зараз Одеський національний морський університет; Завідуючий кафедри "Будівельне виробництво та інженерні конструкції"на факультеті "Водотранспортних та шельфових споруд" (до 1994 - "Гідротехнічних споруд"), з 1960 — професор. Займався укріпленням берегів м.Одеса.

Радянська влада багато разів перешкоджала всім кар'єрним зростанням та можливостям у житті М.Б. Самойловського з причини його дворянського походження. Так, він був обраний для надання звання академіка, ректора Російського університета дружби народів (у 1962-1991 носив ім‘я Патриса Лумумби), одержання ордена Леніна, направленний на стажування в Болгарію тощо. Але нічого з цього не було реалізовано у реальності. Також, з приводу походження М.Б. Самойловський повинен був бути репресований , але в останній момент уник кари завдяки наданої допомоги з боку друзів.

Понад 45 друкованих праць з ділянки кріплення підземних споруд. Перший розробив ряд питань щодо кріплення шахт.

Одна з праць — «Кріплення вертикальних стволів шахт» — разом з Вячеславом Онисимовичем Федюкіним, 1955, перевидане 1962

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Кріплення вертикальних стволів шахт (рос.)
• Журнал "УГОЛЬ", стаття "Становлення та розвиток кафедри "Будівництво підземних підземних споруд та шахт", Ковальов В.А., Макін М. А., Першин В.В. ,вересень 2015, ст.35 (рос.)