Сампсоніївський собор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сампсоніївський собор
SPB Sampsonievsky Cathedral.jpg
з 1909 р. Сампсоніївський собор (спочатку церква Святого Сампсонія Прочанолюбця)
Розташування Росія Росія, Санкт-Петербург
Координати 59°58′06″ пн. ш. 30°20′34″ сх. д. / 59.96833° пн. ш. 30.34278° сх. д. / 59.96833; 30.34278Координати: 59°58′06″ пн. ш. 30°20′34″ сх. д. / 59.96833° пн. ш. 30.34278° сх. д. / 59.96833; 30.34278
Архітектор проект споруди П'єтро Антоніо Трезіні, каплиця - арх. Андрій Аплаксін
Скульптор Гейдліх (портал з фігурами янголів)
Початок будівництва 1710
Кінець будівництва перебудови у 1728 і 1740 (дзвіниця), 1909 р.
Стиль російське бароко
Належність православна
Адреса Санкт-Петербург, Сампсоніївський проспект, б. 41, ст. метро «Выбогская»

Сампсоніївський собор — діючий православний собор в Петербурзі (спершу - церква Святого Сампсонія Прочанолюбця). Водночас входить до складу так званого Музею чотирьох соборів міста. Побудований в суміші стилів через довгий термін добудов і реконструкціїй у 18-19 століттях.

Історія побудови[ред.ред. код]

На згадку про перемогу над шведської армією в Полтавській баталії 1709 року цар Петро І наказав закласти церкву Сампсонія у 1710 році. Патроном церкви обрали Сампсонія, на день шанування якого припали головні події баталії, досить вигідної для царя.

Брак будівельних матеріалів спонукав використати дерево. Первісна церква була невелика, дерев'яна, з двосхилим дахом і невеличкою банею.

Зруйнований цвинтар[ред.ред. код]

Виборзька сторона на той час була передмістям Петербурга з полями і луками. Віддаленість від центру і близькість до Морського шпиталю обумовили появу тут заміського цвинтаря. Серед поховань — наказний гетьман Павло Полуботок, що помер в ув'язненні у Петербурзі, страчені у 1740 році архітектор П. Єропкін, дипломат Артемій Волинський, супротивники так званої «біроновщини». Йомовірно, саме тут був похований і відсторонений від будівництва архітектор Вартоломей Растреллі. За часів СРСР цвинтар зруйновано повністю.

Перебудови і добудови[ред.ред. код]

Sampsonievsky Cathedral - Night.jpg

Дерев'яна церква швидко зіпсувалася в вологому кліматі Петербурга. І вже у 1728 році її перебудували в цеглі за проектом архітектора П'єтро Антоніо Трезіні. Невеликі кошти і розташування в передмісті спонукали архітектора до досить скромного проекту, маловиразного як ззовні, так і з середини. У 1761 році(вже після смерті Трезіні) над головною частиною церкви розмістили гранчату баню, по диагоналях якої щільно приліплені малі барабани чотирьох куполів. Вони і залишилися нетиповою для міста і головною об'ємною домінантою церкви.

Сучасна будівля цегляна, тинькована, пофарбована в контрастні біло — зелені кольори, її вибудували по типу невеликої базиліки. В якості собору і музею використовується з 2.000 року. Висота до карнизу храму 8,2 метри, хрест головного купола сягає на 35 м, довжина храму 48 м. Західний портал прикрашено фронтоном з горельєфом — янголи з трубами Страшного Суду (малюнок Миколи Лансере, скульптор Гейдліх).

В 20 столітті[ред.ред. код]

Вхід до собору

Лише у 1909 році., до 200-річного ювілею Полтавської баталії, невелика церква Святого Сампсонія Прочанолюбця отримала статус собора.

У 1984 році Сампсоніївский собор, пошкоджений в роки війни та блокади Ленінграда, передано до складу Державного музею-пам'ятки «Ісаакіївський собор». З травня 2002 року в Сампсоніївському соборі дозволена служба Божа.

Сампсоніївский собор - один з храмів міста, якому повернули ікони, створені богомазами 18 століття, серед яких -

  • А. Квашнін,
  • А. Поспєлов,
  • Т. Баженов.

Іконостас датують 1720 - 1760 роками, але серед храмових ікон є зразки як 17 століття, так і початку 20 ст. доби царату. Іконостас дерев'яний, виконаний з деревини сосни та липи, завширшки - 13,6 метрів, найвища середня частина від підлоги - 11, 2 м.

Собор залишається і церковною спорудою, і музейним закладом. Музейна частина оновлена і відкрита для відвідин у 2010 році (архітектурна модель першої споруди, фотофіксації фасадів собору та його інтер'єрів, копії проектів архітектора Аплаксіна тощо).

Відновленню храмового інтер'єру сприяли документи та альбом архітектора Аплаксіна Андрія Петровича. Він займався реставрацією собору, зберіг замальовки, яким був храм до реставрації, після реставрації і зробив низку фотофіксацій. Серед повернутих пам'яток - ікона «Миколай Чудотворець». Маленька ікона розміщена на панелі з мальваними 32-ма сценами житія святого в золоченій бароковій рамі, принагідній швидше для палацового, ніж храмового оточення.

В храм повернуто і випадково збережене Євангеліє Сампсоніївського собору. Воно створене в друкарні Києво-Печерського монастиря і датоване 1703 роком (тобто, воно старіше за сам собор).

Дзвіниця і каплиця[ред.ред. код]

Каплиця Сампсоніївського собору, 1909 рік, необароко.

Церква довго не мала високої дзвіниці. Сучасна дзвіниця — триярусна, широкий перший, два яруси чотирикутні і дах-шатро. Збережені відомості, що дзвіницю будували з перервами три різні архітектори у різних стилях -

  • перший ярус з бічними прибудовами (бароко початку 18 століття),
  • другий - прикрашений нішами-арками без вікон
  • третій (класицизм 2-ї половини 18 століття), декор — трикутні фронтони та пілястри тосканського ордеру,
  • дах-шатро (кам'яна копія за зразками московських храмів 16-17 століття).

Незважаючи на різностильність добудов дзвіниця храму стала виразною спорудою як самого храму, так і прилеглого маловиразного житлового масиву. На третьому ярусі зберігся дзвін 18 століття. За комуністичного режиму інші дзвони забрані у 1933 році, храм ліквідовано, а споруду віддано під магазин готового одягу.

Цікавою будівлею серед споруд соборного комплексу є каплиця, побудована у 1909 році за проектом архітектора Андрія Аплаксіна. За зразок для каплиці архітектор обрав стилістику архітектури Вартоломея Растреллі, що стала найвиразнішім об'єктом споруд храму. Каплиця одноповерхова, портал і вікна облямовані колонами, кути - пілястрами з заокругленими лучковими фронтонами. Дах утворюють баня з вікнами - люкарнами та маківка з хрестом.

На місті зруйнованого цвинтаря — сквер, шоссе і сучасна станція метро. Собор входить до складу так званого Музею чотирьох соборів, де також

Адреса собору[ред.ред. код]

Сампсоніївський проспект, б. 41, ст. метро «Вибогзька»

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]