Сандро Боттічеллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сандро Боттічеллі
Alessandro di Mariano di Vanni Filipepi
Sandro Botticelli 083.jpg
Автопортрет, не доведено
Дата народження 1 березня 1444(1444-03-01)
Місце народження Флоренція
Дата смерті 17 травня 1510(1510-05-17) (66 років)
Місце смерті Флоренція
Національність італієць
Громадянство Італія
Навчання в майстерні Філппо Ліппі
Напрямок Відродження
Роки творчості 1473 - 1505
Покровитель родина Медичі
Вплив Верроккіо, Філіппіно Ліппі
Твори вівтарі, портрети, алегорії, релігійні картини

Сандро Боттічеллі (італ. Sandro Botticelli; 1 березня 144517 травня 1510) — італійський живописець флорентійської школи. Справжнє ім'я — Алесандро ді Маріано ді Ванні Філіпепі (Alessandro di Mariano di Vanni Filipepi);

Біографія[ред.ред. код]

Походження і навчання[ред.ред. код]

Народився в сім'ї ремісника, батько обробляв шкіри. Боттічеллі - прізвисько, один з старших братів Сандро був дуже гладкий, і його прізвисько перейшло і на Сандро. Першу згадку про Сандро знайшли в податковій відомості батька за 1458 рік. Один з братів займався ювелірством і, ймовірно, він і дав хлопцю перші навички малюнку.

Навчання продовжив у живописця Філіппо Ліппі (Filippo Lippi, бл. 1406-1469 ). Ліппі, монах-кармеліт, був на той час відомим художником, автором добре знаних зображень мадонн. Пізніше свої числені варіанти мадонн зробить і Боттічеллі.

Перші твори[ред.ред. код]

У 1470 р. отримав першу значну замову - алегорії для залу суду Торгівельної гільдії. Працював поряд з Антоніо Поллайоло . Серед перших самостійних творів - Святий Себастьян для церкви Санта Марія Маджоре. Почалися і перші замови з інших міст - за документами художник працював у місті Піза( каплиця Короновані, де створив фреску, зруйнована). Є відомості, що приїздив до Угорщини, де теж малював фрески в місті Естергом .

Двір Лоренцо Медічі[ред.ред. код]

До 1475 року відносять створеня картини «Поклоніння волхвів» на замовлення банкіра Джованні Ламі, близького до дому Медічі. Ламі і розповів про талановитого молодого митця могутній родині.

Зближення з двором Л. Медічі та гуманістами, які гуртувались навколо нього, зумовило появу в творчості Боттічеллі рис поетичної вишуканості та нервової екзальтації (численні мадонни, фрески Сікстинської капели в Римі, 1481 — 83, портрети). Образи античної міфології набувають у нього своєрідної казковості, меланхолійної чарівності («Весна», бл. 1478, і «Народження Венери», бл. 1485, у Флоренції). Гострота бачення і тонка поетичність — два крила творчості Боттічеллі. Він глибоко зазирнув у духовний світ людини і, зіставивши його з дійсністю, визнав сум та біль природними людськими почуттями і відтворив їх у своїх картинах.

Талановитий портретист[ред.ред. код]

Боттічеллі належав до відомих портретистів доби. На відміну від реалістичних чи буденних зображень Філіппіно Ліппі , Доменіко Гірляндайо , Перуджино - Сандро Боттічеллі гостро відтворив внутрішній світ своїх сучасників, світ протиріч, невдоволення і важких духовних пошуків. Численні портрети створив художник і на своїх фресках. Навіть милування зовнішньою красою облич янголів не завадило Боттічеллі нагородити їх сумом, нервовістю, болісним передчуттям майбутніх лихих часів. Серед характерних портретів Ботічеллі - портрет юнака з золотою медаллю в руках, ймовірно, зображення свого старшого брата Антоніо, ювеліра. Невеликі за розмірами портрети Боттічеллі відрізняються гостротою характеристик і намаганням точно відтворити складний внутрішній світ сучасників.

«Вигнанка» Боттічеллі[ред.ред. код]

Худ. Боттічеллі. Вигнанка (картина), 1495 р., Рим.

Особливо це відбилося в маленькій картині «Вигнанка» або «Покинута». У Боттічеллі мало картин з однією постаттю, якщо це не портрет. Вигнанка гірко плаче перед порталом багатої оселі, що повернута на вулицю фасадом-фортецею. Перші поверхи будинків Флоренції 15 століття відводили під склади,комори. Вони мали дуже маленькі вікна, які до того ж захищали міцними ґратами. Більші вікна мали 2-й і 3-й поверхи. В картині Боттічеллі навіть перший поверх багатоъ оселі не має вікон. І це посилює відчуженість, ворожість домівки, що нещодавно була рідною до вигнанки. А розкиданий одяг свідчить , що була бійка, яка закінчилася ще однією людською трагедією.

«Весна» або «Прімавера».[ред.ред. код]

З художньої спадщини, що дійшла до нас, особливо вражає «Весна» — данина алегоричності тогочасного мистецтва. Відродження природи втілено художником в образі молодої дівчини, яка розкидає з подолу квіти. Філософічність цього образу не викликає сумнівів: момент оновлення життя поєднує минуле й теперішнє, їх законам підвладна і людина. Боттічеллі «Народження Венери», де виникла з піни морської прекрасна богиня ковзає по поверхні моря до берега, поєднало два ідеали жіночої краси — античний та ренесансовий. Підкреслений ліризм, романтизм загальної атмосфери картини мають суто світський характер, позначений інтересом до особистості. Під пензлем Боттічеллі світ виступає у нескінченності своїх метаморфоз, у притаманному йому прагненні найповнішого здійснення.

Створений Боттічеллі тип жіночої краси — скорботний, з ніжним блідим обличчям і широко розплющеними очима — властивий персонажам міфологічних композицій та мадоннам. Соціальні заворушення у Флоренції в 1490-х pp. і палкі промови Савонароли мали великий вплив на творчість Боттічеллі, яка набула виняткової драматичної напруженості. Він створив серію сповнених справжнього трагізму і великої поетичної сили малюнків до «Божественної комедії» Данте , картину «Наклеп» (бл. 1494, Флоренція). Релігійний аскетизм і глибокий сум позначають пізні картини Боттічеллі («Сцени з життя св. Зіновія», Дрезден; «Смерть Лукреції», Бостон; «Різдво», Лондон, та ін.).

«Весна» Ботічеллі

Смерть[ред.ред. код]

Художник помер у віці 65 років і був похований на цвинтарі церкви Оньїсанті, неподалік від дому, де народився.

Забутий художник[ред.ред. код]

Вже на початку 16 століття слава Боттічеллі серед сучасників збрякла і він не мав популярності, незважаючи на його великі переваги і досвід. Це був показник зміни суспільних настроїв, появи одинаків-геніїв на кшталт Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля, творчість яких набула нечуваного престижу і відсувала в минуле багатьох відомих майстрів 15 століття. Коли королева Ізабелла Кастільска вибирала художника у Флоренції для виконання свого замовлення, то відкинула кандидатуру Боттічеллі як непрестижну й немодну, яку їй запропонували. Після смерті Боттічеллі його швидко забули майже на 300 років.

Повернення художника в історію мистецтв[ред.ред. код]

Твори Боттічеллі зустрічались в мистецьких колекціях. Але навіть наявність фресок Боттічеллі в Сикстинській каплиці , центрі католицизму, довий час не сприяла поверненню авторитету художника. Боттічеллі віднесли до другорядних майстрів, стилістика яких нічим не відповідала стилістиці бароко, рококо, класицизму, відомим мистецьким течіям протягом 300 років.

Увага до забутих майстрів і їх переоцінки почався в добу романтизму 19 століття, коли запанували індивідуалізм і уява про перевагу особистих почуттів над іншими. Свій внесок зробили і послідовні історичні розшуки в 19 ст., і відкриття переваг в творах століттями немодних майстрів, і налагодження антикварної торгівлі. З провінційних церков і вілл вивозять призабуті картини. З вілли Кастелло у Флоренцію привезли «Народження Венери», визначний твір художника. Частку картин Боттічеллі викупили англійці і перевезли в Британію. Реставрують фрески Боттічеллі на вілли Леммі, які у 1870-ті роки купує музей Лувр . В кінці 19 століття в Німеччині і Британії друкують перші значні книги про творчість майстра. Відновленню авторитету художника сприяв і мистецтвознавець Джон Раскін. А художники-прерафаеліти зробили майстрів до - рафаелевської доби своїми вчителями і попередниками. Почесне місце серед них посів і Боттічеллі.

На честь Боттічеллі названо кратер на Меркурії.

Вибрані твори Боттічеллі в музеях світу[ред.ред. код]

Портрет Симонетти Веспуччі
(бл. 14761480) Державні музеї, Берлін

Вибрані ілюстрації Ботічеллі до Божественної комедії Данте[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Кустодтева Т.К.«Сандро Боттичелли», Л.«Аврора», 1971, (рос);
  • Петрочук О. К. «Сандро Боттичелли», М.: Искусство, 1984. — 224 с. (рос);
  • Зарницкий Ст. В. Боттичелли.— М. : Молодая гвардия, 2007.—330 с. (серия Жизнь замечательных людей), рос.
  • «Ботичелли»Сборник материалов о творчестве. М., 1962 (рос);
  • Смирнова И. А. Сандро Боттичелли. М., 1967, (рос);

Посилання[ред.ред. код]