Санкай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Таріль санкай, динистія Ляо, 10-12 ст.
Глечик санкай, династія Тан, 8 ст., Британський музей

Санкай (кит. 三彩, піньїнь sāncǎi, дослівно: три кольори) – загальна назва різновиду порцеляни, для оздоб якої використовували переважно три кольори фарб.

Історія[ред.ред. код]

Техніку санкай винайшли в Стародавньому Китаї в добу династії Тан у VII-VIII століттях н.е. Зазвичай її використовували в провінціях Північного Китаю.

Для виробництва йшов білий каолін, випалений темно-жовтий вторинний каолін і фарби-глазурі (не обов'язково) тільки трьох кольорів. Глазурі китайської санкай наносили як локалізовано, в межах відповідного місця, так і хаотично, що давало на поверхні виробів живописні, абстрактні візерунки. Виробляли як посуд, так і дрібну пластику.

Дещо грубувата порцеляна санкай експортувалася в мусульманські країни. а звідти в Західну Європу.Це викликало хвилю копіювання в різних країнах (Сирія, Італія тощо.). Копіювання не було повним ні в техніці, ні в зовнішньому вигляді. Зазвичай це фаянс відповідних країн, що імітував порцеляну Китаю.


Див. також[ред.ред. код]