Санніков Андрій Олегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Санніков

Андрій Олегович Санніков (біл. Андрэй Алегавіч Саньнікаў; нар. 8 березня 1954, Мінськ) — білоруський політичний та громадський діяч, координатор громадської програми «Європейська Білорусь».

Знає білоруську, російську, англійську та французьку мови.

Дід Саннікова Костянтин був відомим білоруським режисером, народним артистом БРСР[1], одним із засновників Національного Купайлівського театру.[2].

Кар'єра[ред.ред. код]

СРСР[ред.ред. код]

Закінчив перекладацький факультет Мінського державного інституту іноземних мов. Працював у Пакистані в нафтовій компанії та в Єгипті на будівництві алюмінієвого заводу. У 1980—1981 рр. працював у Товаристві дружби із зарубіжними країнами. У 1982—1987 працював у Нью-Йорку в секретаріаті ООН. 1989 року закінчив дипломатичну академію МЗС СРСР у Москві.

Білорусь[ред.ред. код]

  • У 1992—1995 рр. очолював білоруську делегацію на переговорах щодо звичайного та ядерного роззбоєння з правом підпису від імені країни.[3].
  • У 1993—1995 рр. працював радником предстаництва Білорусі в Швейцарії.
  • У 1995—1996 рр. був заступником міністра закордонних справ Білорусі, мав ранґ Надзвичайного і Повноважного Посла.
  • У листопаді 1996 напередодні референдуму подав у відставку на знак протесту.
  • У листопаді 1997 Санніков виступив ініціатором «Хартії'97», став її міжнародним координатором.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

  • У 1998—2002 рр. був ректором Народного університету, неформального освітньо-просвітницького проекту.
  • 2005 року став лавреатом міжнародної премії імені Бруно Крайського в галузі захисту прав людини.[5].

Президентські вибори 2010[ред.ред. код]

Через участь в акції протесту проти фальсифікації виборів Саннікова та його дружину разом із іншими опозиційними кандидатами було затримано.[6][7] За словами адвоката Саннікова, його було жорстоко побито і його фізичний стан важкий.[8] 28 грудня адвокат повідомив, що у його підзахисного зламані ноги, і з того, як він говорить та тримається, можна зробити висновки про ймовірні пошкодження головного мозку.[9]

14 травня 2011 року Саннікова було засуджено до 5-ти років колонії суворого режиму за організацію масових заворушень 19 грудня 2010 року.[10]

Сім'я[ред.ред. код]

Одружений, має двох синів. Дружина — білоруська журналістка Ірина Халіп.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]