Санскрит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Санскри́т — (деванагарі: संस्कृता वाक्, saṃskṛtā vāk^?, «майстерно створена мова») — стародавня літературна мова зі складною синтетичною граматикою давньої Індії, що іноді використовується й досі. Належить до індо-європейської сім'ї мов. Санскрит був мовою вчених, культу й культури. Вік ранніх пам'яток доходить до трьох з половиною тисяч років^[1]; т.ч. за віком серед індо-європейської сім'ї санскрит поступається лише хеттській.

Класичний санскрит є стандартом, граматика якого була записана Паніні. Докласична форма відома під назвою ведичного санскриту. Ним написана Рігведа.

Санскрит вже в середині І тисячоліття до н.е. не був розмовною мовою, але традиція розмовляти на санскриті ніколи не переривалася. В давні і середні віки він залишався мовою науки, засобом спілкування між освіченими людьми різного етнічного походження, на кшталт латини в середньовічній Європі. Таку роль він не зовсім втратив і в теперішній час. З посиленням індуїзму і занепадом буддизму і джайнізму, що почалися в перші століття нашої ери, санскрит як світська мова набуває дедалі більшого розповсюдження.

Перший великий епіграфічний документ на санскриті – Джунагадхський надпис Рудрадамана (біля 150 р. до н.е.). Поступово офіційні надписи, дарчі і посвячувальні грамоти почали складатись лише на санскриті. Певною мірою санскрит проник і в державне діловодство. До V – VI ст. Він рішуче витіснив усі інші писемні мови, навіть буддійська і джайнська література писалася переважно санскритом.

Особливо велике значення мала письмова фіксація на санскриті в перші століття нашої ери великих епічних поем “Махабхарата” і “Рамаяна”, і це само по собі було визнанням зростаючого значення санскриту. Багато давніх переказів і епізодів, що увійшли в поеми, ходили спочатку в народі, очевидно, на розмовних мовах і при включення в поеми перекладались або переказувались на санскриті і зберігались для нащадків. Подальше існування цих поем, написаних на санскриті, за широкої популярності в народі в свою чергу сприяло живучості санскриту як літературної мови.

Цій мові притаманна складова система письма деванагарі. Голосні:

короткі		довгі
अ	а	आ	аа
इ	і	ई	іі
उ	у	ऊ	уу

Голосні дифтонгового походження та відповідні дифтонги:

ओ

о

औ

ау

ए

е

ऐ

ай

Голосні сонанти, вимовляються подібно до приголосних третього ряду:

короткі		довгі
ऋ	р°	ॠ	рр°
ऌ	л°	ॡ	лл°

Приголосні (друга приголосна у складі – „х” або „г” позначає глухий або дзвінкий придих):

क	ка	ख	кха	ग	ґа	घ	ґга	ङ	нга (як англійське ng)
च	ча	छ	чха	ज	джа	झ	джга	ञ	ньа (як італійське gn або іспанське ñ)

Приголосні наступного ряду вимовляються як англійські відповідники, але на відміну від них кінчик язика загорнутий вгору і далі назад, притиснутий до твердого піднебіння, а не до десен:

ट

т.а

ठ

т.ха

ड

д.а

ढ

д.га

ण

н.а

Приголосні останніх рядів вимовляються приблизно так, як і українські:

त	та	थ	тха	द	да	ध	дга	न	на
प	па	फ	пха	ब	ба	भ	бга	म	ма
य	я	र	ра	ऌ	ла	व	ва
श	шьа	ष	ша	स	са	ह	га

[ред.] Примітки