Санскрит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Санскрит
संस्कृता वाच्, संस्कृता भाषा
Слово «Санскрит» мовою санскрит
Слово «Санскрит» мовою санскрит
Поширена в: Індія, окремі райони Південно-Східної Азії
Носії: рідна мова - (2001: 14 135 000)[1]

друга мова- (1961: 190 000 000)

Писемність: деванаґарі та ін.
Класифікація: Індоєвропейська

 Індоіранська
  Індоарійська

Офіційний статус
Державна: Одна з 22 офіційних мов Індії
Офіційна: мова індуїзму та інших культів, класичної індійської літератури, науки
Коди мови
ISO 639-1 sa
ISO 639-2 san
ISO 639-3 san
Індуїстська література
aum symbol
Веди
Ріґ · Яджур
Сама · Атхарва
Розподіл
Самхіти · Брахмани
Араньяки  · Упанішади
Упанішади
Айтарея · Бріхадараньяка
Іша · Кена · Катха
Чхандогья · Тайттірія
Прашна · Шветашватара
Мундака · Мандук'я
Веданґа
Шикша · Чандас
В'акарана · Нірукта
Джйотиша · Кальпа
Ітіхаси
Махабхарата · Рамаяна
Пурани
Бхаґавата · Брахмавайварта
Ваю · Вішну · Падма
Маркандея  · Нарада
Інші тексти
Смріті · Стотри · Шруті · Сутри
Бгаґавад-Ґіта · Панчаратра ·
Тантри · Артхашастра · Агами · Кавача
Дхарма-шастри · Дівья-прабандха ·
Рамачарітаманаса · Йога-Васиштха
Теварам · Чайтанья-чарітамріта ·
Шукасаптаті
Портал «Індуїзм»

Санскри́т (деванаґарі: संस्कृता वाक्, saṃskṛtā vāk IAST, «майстерно створена мова») — стародавня літературна мова зі складною синтетичною граматикою давньої Індії, що іноді використовується й досі. Належить до індоєвропейської сім'ї мов. Санскрит був мовою вчених, культу й культури. Вік ранніх пам'яток доходить до трьох з половиною тисяч років[1]; т.ч. за віком серед індо-європейської сім'ї санскрит поступається лише хеттській.

Особливості[ред.ред. код]

Класичний санскрит є стандартом, граматика якого була записана Паніні. Докласична форма відома під назвою Ведійський санскрит. Ним написана Ріґведа. Виділяють також проміжний ступінь — епічний санскрит.

Санскрит вже в середині І тисячоліття до н. е. не був розмовною мовою, але традиція розмовляти на санскриті ніколи не переривалася. В давні і середні віки він залишався мовою науки, засобом спілкування між освіченими людьми різного етнічного походження, на кшталт латини в середньовічній Європі. Таку роль він не зовсім втратив і в теперішній час. З посиленням індуїзму і занепадом буддизму і джайнізму, що почалися в перші століття нашої ери, санскрит як світська мова набуває дедалі більшого розповсюдження.

Перший великий епіграфічний документ на санскриті — Джунагадхський надпис Рудрадамана (біля 150 р. до н. е.). Поступово офіційні надписи, дарчі і посвячувальні грамоти почали складатись лише на санскриті. Певною мірою санскрит проник і в державне діловодство. До V — VI ст. він рішуче витіснив усі інші писемні мови, навіть буддійська і джайнська література писалася переважно санскритом.

Особливо велике значення мала фіксація на санскриті в перші століття нашої ери великих епічних поем «Махабхарата» і «Рамаяна», і це само по собі було визнанням зростаючого значення санскриту. Багато давніх переказів і епізодів, що увійшли в поеми, ходили спочатку в народі, очевидно, на розмовних мовах і при включенні у поеми перекладались або переказувались на санскриті і зберігались для нащадків. Подальше існування цих поем, складених на санскриті, за широкої популярності в народі в свою чергу сприяло живучості санскриту як літературної мови.

Назва[ред.ред. код]

Характерна для брахманів вимова, де склад ri часто ставиться на місці давнього складового голосного звуку , була прообразом традиційної для Європи вимови слова «санскрит». Значення слова «संस्कृता — sasktā» — «літературний», на противагу до народних, нелітературних пракритів. Сама назва нічого не говорить про національну приналежність мови, бо у Давній Індії, найімовірніше, і не могли ще знати, що існують інші літературні мови, окрім індійської. У наш час їм довелося б називати цим словом будь-яку мову, супроводжуючи це слово іншим, що говорить про її національну приналежність.

Загалом назва «санскрит» досить недавня, протягом багатьох століть цю мову називали просто वाच (vāc) IAST або शब्द (śabda) IAST «слово, мова», розцінюючи її як єдину можливість для ведення мовлення. Кілька метафоричних найменувань, таких як गीर्वांअभाषा (gīrvāṇabhāṣā) IAST «мова богів» вказують на її виключно релігійний характер.

Поширення[ред.ред. код]

Санскрит був поширений у Північній Індії як одна з мов наскельної епіграфіки [2] з I століття до н . е.[3] Санскрит слід розглядати не як мову певного народу, а радше як мову певної культури, поширену виключно в середовищі соціальної еліти. У ранній античний час санскрит вживався як спільна мова верстви жреців у той час як правляча еліта воліла розмовляти пракритом. Остаточно санскрит стає мовою правлячої еліти вже в пізній античний час, у епоху Гуптів (IVVI ст н. е.), про що свідчить повне витіснення пракриту з наскельної епіграфіки цього часу, а також розквіт літератури на санскриті. Історики вважають, що основна маса санскритської літератури була написана саме в епоху Гуптської імперії [4][5][6].

Ця санскритська культура представлена насамперед індуїстськими релігійними текстами. Так само, як латина та грецька мова на Заході, санскрит на Сході в наступні століття став мовою міжкультурного спілкування вчених і релігійних діячів. До сьогодні ця мова є однією з 22-х офіційних мов Індії [7]. Граматика санскриту надзвичайно складна і архаїчна. Вважається, що санскрит є одним із найяскравіше виражених флективних мов світу. Лексика санскриту багата і стилістично різноманітна.

Вплив на інші мови та культури. Писемності[ред.ред. код]

Санскрит безпосередньо вплинув на розвиток мов Індії (насамперед у лексиці) та на деякі інші мови, які опинилися у сфері санскритської або буддійської культури (мова каві [8][9], тибетська мова) [3][10][11]. В Індії санскрит використовується як мова гуманітарних наук та релігійного культу, у вузькому колі — як розмовна мова. Санскрит послуговувався різними типами писемності, що походять від брахмі: кхароштхі, Кушанське письмо, Гупта, нагару, деванаґарі та інші (зараз для санскриту використовується лише деванагарі) [3]. На санскриті написані твори художньої, релігійної, філософської, юридичної та наукової літератури, що вплинули на культуру Південно-Східної та Центральної Азії, а також Європи [3].

Історія[ред.ред. код]

Санскрит належить до індо-іранської гілки індоєвропейської мовної сім'ї[12]. Санскрит вплинув на мови північної Індії, такі як гінді, урду, бенгалі, маратхі, кашмірська мова, пенджабі, непальська і навіть циганська [13][14].

Всередині великої індо-європейської мовної сім'ї санскрит зазнав тих самих звукових змін, що й усі інші мови групи satem (ці зміни особливо добре простежуються також у балтійських, слов'янських, давньогрецькій та вірменській мовах), хоча індоіранські мови поділяють також ряд характерних спільних рис з фракійською та албанською мовами [15]. Для того, щоб дати пояснення загальних рис, властивих санскриту та іншим індоєвропейським мовам, багато вчених дотримуються теорії міграції, стверджуючи, що споконвічні носії мови-предка санскриту прийшли в сучасні Індію і Пакистан з північного заходу приблизно на початку II тисячоліття до н. е. Докази цієї теорії включають в себе близьку спорідненість індо-іранських мов з балтійськими і слов'янськими мовами [16], наявність у них мовних запозичень з неіндоевропейских фіно-угорських мов [17], а також наявність загальних індоєвропейських слів для позначення флори і фауни.

Вивчення багатьох індійських або средньоіндо-арійських мов призводить до висновку про існування в Античності на півночі Індії паралельно з санскритом принаймні ще однієї індо-арійської мови, яка ймовірно могла передати сучасній мові гінді частину свого словника і свого фонетичного складу, успадкованого від спільного з санскритом джерела, але не присутнього в санскриті. Або ж можна говорити про мовні рівні (властиві певним соціальним верствам, наприклад касті торговців).

Судячи з виявлених в країні хетів документів, складених ще однією індо-європейською мовою, а саме (хетською), що має декілька індо-арійських слів [18]-іменників (терміни конярства), а також власних імен (теоніми). Варто зазначити, що в західній Азії ще в . XIV ст. до н. е. послуговувалися однією з форм індо-арійської мови [19][20] Проте, аналізуючи свідчення про індіанізацію Малої Азії в епоху бронзової доби, багато лінгвістів приходять до висновку, що в цьому випадку мова йде не про «давньоіндійську» мову або, як її ще називають «давню індо-арійську», а про якусь форму індо-іранської мови, вживаної на певному культурному рівні або про мову релігійних церемоній, близьку до доведичного санскриту. Іншими словами, поширенню давньоіндійської мови могла сприяти певна соціо-культурна група, що розмовляла загальною індо-іранською мовою, що складалася з торговців і кінних найманців (т. зв. «Маріяну») та ювелірів, що мали справу з лазуритом, наявним не тільки в Месопотамії, а й в Єгипті і в Середній Азії, де ця група змішалася з ассирийскими торговцями, а також з хурритами, що спустилися з передгір'я Кавказу до Сирії і Кілікії (імперія Мітані на території північної Сирії, держава лувітів Кіццуватна в Кілікії).

Ведійський санскрит[ред.ред. код]

Текст «Ріг-веди» на санскриті

Ведійський санскрит або мова Вед є мовою визначних пам'яток давньоіндійської літератури, що включають збірки гімнів, жертовних формул («ऋग्वेद — Ріґ-веда», "सामवेद — Сама-веда ", " Яджур-веда ", " Атгарва веда ") і релігійних трактатів (Упанішади). Велика частина цих творів написана так званою «Середньоведійською» та «нововедійською мовами», за винятком «Ріг-веди», мова якої може розглядатися як найдавніша форма ведійського санскриту. Мова Вед відрізняється від класичного санскриту приблизно на такий же проміжок часу, як і грецька мова епохи Гомера — від класичної давньогрецької мови. Давньоіндійський лінгвіст Паніні (близько V століття до н е.) вважав ведійський та класичний санскрит різними мовами. Зараз багато вчених розглядають ведійський (давніший) та класичний санскрит як різні діалекти. Але загалом ці мови дуже схожі. Вважається, що класичний санскрит походить від ведійського.

З ведійських пам'яток найдавнішою визнана «Ріґ-веда», найпізнішою — Упанішади. Надзвичайно важко датувати саму «Ріґ-веду», а отже, і початок історії власне ведійської мови: священні тексти в ранню епоху свого існування промовлялися вголос і заучували напам'ять (що робиться й досі). Зараз лінгвісти виділяють у ведійській мові багато історичних страт. Дев'ять перших книг «Ріґ-веди» можна умовно назвати написаними «давньоведійською мовою».

Недавні дослідження харапських печаток допускають припущення про те, що найдавніші частини «Ріґ-веди» були написані близько 3900 до н. е. ще до розквіту цивілізації долини Інду, що стався в 2500 року до н. е. Так, Веди містять описи різних затемнень, які можна точно датувати, крім того перші книги Вед зовсім не згадують про метал, а про коней говориться як про жертовних тварин. Ця архаїчна й малоупорядкована мова є найближчою до загальної індо-європейської прамови, за винятком лише анатолійських мов (переважно хеттської та лувійської), що є особливо цінним фактом для лінгвістики, яка має можливість проаналізувати весь обсяг відомих текстів, граматику і весь словниковий склад. І хоча не збереглося жодного письмового свідчення епохи створення Вед, вчені впевнені, що усна передача цих текстів цілком достовірна. Тексти Вед використовувалися в численних релігійних церемоніях і ритуалах, тож бездоганне промовляння цих текстів розглядалося як найважливіша складова всього релігійного культу.

Поява пракритів[ред.ред. код]

Докладніше: Пракрити

Поява пракритів достеменно не датована. Деякі дослідники стверджують, що окремі практритські елементи помітні навіть у ведійській мові Ріґведи. Найстаріша відома нам література на пракритах належить до 5 ст. до н.е., коли почали формуватися буддійський та джанський канони. У той же час у ці літератури, за твердженням К. Р. Нормана, були включені окремі вірші, що передували виникненню буддизму, та, ймовірно, належать до 6 ст. до н.е.

Один з пракритів — палі, став священною мовою буддистського напрямку тхеравада і з того часу практично не еволюціонував. У такому законсервованому вигляді ця мова використовується у релігійних текстах аж до сьогодні. Релігія джайнізму викладена іншим пракритом — ардхамагадхі, який зберігся у численних джерелах.

Так само до пракритів належала адміністративна мова імерії Ашоки. Декілька пракритських діалектів збереглися у написи царя Ашоки. Пракрити дали народження великій кількості індо-арійських мов, присутніх на індійському субконтиненті. Всі вони походять від одного індо-арійського кореня і кожна з цих мов зазнала свою власну еволюцію і має свою власну долю. Зокрема від пракритів утворилися такі сучасні мови як гінді, пенджабі та бенгалі.

У пізніший період інші пракрити (маґадгі, шаурасені та ін.) використовувалися у санскритських драмах для передачі прямої мови жінок, прислужників та інших представників нижчих щаблів соціальної ієрархії, натомість головні герої - чоловіки, кшатрії та брагмани говорили у цих п'єсах на санскриті.

Епічний санскрит[ред.ред. код]

Епічний санскрит - це мова Магабгарати та Рамаяни, формування яких починається у останні століття до нашої ери. Відхилення мови епосу від викладеної в праці Паніні загальноприйнятої мови пояснюють не тим, що ця мова виникла до Паніні, а «інноваціями», які відбулися під впливом пракритів. Традиційні санскритські вчені називають такі відхилення «ARSA IAST» (आर्ष) — відбулися від ріші, як традиційно називали стародавніх авторів. У певному сенсі, епос містить більше «пракритизмів» (запозичень з загальновживаної мови), ніж власне класичний санскрит. Також і буддистський гібридний санскрит був літературною мовою епохи середньовічної Індії, що мали своєю основою ранні буддистські тексти, написані пракритом, який згодом поступово був асимільований класичним санскритом.

Класичний санскрит[ред.ред. код]

Норматив класичного санскриту був заданий у 4 ст. до н.е. роботою Аштадг'яї ("вісім книг") Паніні. Структурно трактат Паніні під назвою «Аштадхьяї» є повним аналогом сучасних лінгвістичних робіт, для чого сучасній науці довелося пройти тисячоліття свого розвитку.

Перша критика пракритів з'являється у II столітті до н. е. в коментарях Патанджалі, зроблених ним до граматики Паніні (в його праці «Махабхаш’я»). У цій роботі коментатор доводить, що санскрит залишається живою мовою, проте існує загроза витіснення його діалектними формами. Таким чином, у трактаті визнається існування пракритів, але вживання розмовних форм мови суворо засуджується, тодіі як запис граматичних норм ще більше стандартизується. Саме з цього моменту санскрит остаточно застигає у своєму розвитку, перетворюючись на класичний санскрит, який позначається також терміном saṃskr̥ta, який можна перекласти як «закінчений, завершений; абсолютно виготовлений» (таким ж епітетом описуються і різні страви). Щоправда, цей термін сам Патанджалі не вживає.

За Тіварі (1955), в класичному санскриті було чотири основних діалекти: пашчімоттарі paścimottarī IAST (північно-західний, який також називають північним або західним), мадх'ядеші madhyadeśī IAST (букв. «центральна країна»), пурва pūrvi IAST (східний) та дакшіні dakṣiṇī IAST (південний, що з'явився в класичний період). Попередники перших трьох діалектів були присутні в брахманах Вед, з яких перший розглядався як найчистіший («Каушітакі-брахмана», 7,6).

З початком християнської ери санскрит більше не вживається в своєму природному вигляді, він існує тільки у вигляді граматик і більше не еволюціонує. Санскрит стає мовою богослужінь та мовою приналежності до певної культурної спільноти. Він також часто використовується як «лінгва-франка» і літературна мова, що вживається навіть такими народами, які розмовляють мовами, зовсім не спорідненими з давньоіндійською, як, наприклад, дравідійські народи). Такий статус санскриту існував до того часу, поки близько XIV століття нео-індійські мови, що виникли на основі пракритів, почали використовуватися на письмі, а перехідний період тривав аж до XIX століття, коли санскрит був повністю витіснений з літератури національними мовами Індії.

Цікавою в плані мовних контактів санскриту є історія тамільської мови. Тамільська мова, як відомо, належить до дравідійської мовної сім'ї та не має жодних генетичних зв'язків з санскритом, проте також належить до дуже давньої культури. Тамільська вже починаючи з перших століть нашої ери почала конкурувати з санскритом та впливати на нього, свідченням чого є деякі тамільські запозичення у санскриті, що збереглися в класичному його варіанті.

Епоха відмирання санскриту[ред.ред. код]

Численні соціолінгвістичні дослідження вживання санскриту в мовленні виразно вказують на те, що його усне використання ставало дедалі обмеженішим, і сама мова більше не мала розвитку. Ґрунтуючись на цьому факті, багато вчених роблять висновок, що санскрит став «мертвою мовою», хоча саме визначення цього поняття є спірним.

Витіснення санскриту з використання в літературі та політичних колах було пов'язане з ослабленням інститутів влади, що підтримували його, а також з конкуренцією з розмовними мовами, носії яких прагнули розвивати свою власну національну літературу. Численні регіональні варіації цього процесу викликали неоднорідність зникнення санскриту на індійському субконтиненті. Наприклад, після XIII століття в деяких областях імперії Віджаянагара в ролі літературної мови поряд з санскритом використовувалася кашмірська мова, але санскритські праці не мали ходіння за її межами, і навпаки, книги, написані мовами телугу та каннада були широко поширені на всій території Індії.

Але незважаючи доведену «смерть» санскриту та використання національних мов в літературі, санскрит продовжував використовуватися в письмовій культурі Індії і той, хто міг читати місцеві мови, міг також читати й санскрит. Тут «смерть мови» означає те, що санскрит більше не вживався для опису подій і явищ сучасної епохи. Замість цього його вживання обмежувалося «перефразуванням і переписуванням» вже наявних ідей, а творчість на санскриті зводилася до складання релігійних гімнів і віршів.

Історія вивчення в Європі[ред.ред. код]

У XVII столітті великий внесок у вивчення санскриту зробив німецький місіонер Генріх Рот (1620—1668). Він багато років прожив у Індії. В 1660 році він закінчив свою книгу латинською мовою Grammatica linguae Sanscretanae Brachmanum Indiae Orientalis. Після повернення Генріха Рота до Європи були опубліковані витримки з його робіт і лекцій, але його головна праця з граматики санскриту так і не вийшла друком (рукопис досі зберігається в Національній бібліотеці в Римі).

Вивчення санскриту в Європі почалося з кінця XVIII століття. У 1786 році санскрит відкрив для Європи Вільям Джонс [21] (до цього, в 1767 році, санскрит був описаний французьким єзуїтом Кердо, а згодом німецьким місіонером Ханкследеном (1681—1731), але їхні роботи були опубліковані вже після робіт Вільяма Джонса). Знайомство з санскритом зіграло на початку XIX століття вирішальну роль у створенні порівняльно-історичного мовознавства [22]</ref>..

В Україні наприкінці 19 - напочатку 20 століття санскрит викладався у Київському, Одеському, Харківському (Російська імперія та УРСР) та Львівському (Австрійська імперія та Польща) університетах. У 20-х рр. 20 ст. деякі санскритські тексти на українську переклав Павло Ріттер.

У Росії дослідження санскриту було пов'язане з діяльністю вчених-мовознавців Петербурга і Москви і розвивалося в лінгвістичному напрямку, чому сприяло видання в 2-ій половині XIX століття так званих «Петербурзьких словників» (великого і малого). «Ці словники створили еру у вивченні санскриту … Вони стали основою індологічної науки на ціле століття … У <[23]»

Видатний внесок у вивчення санскриту внесла д.ф.н., професор МГУ Кочергіна В. А — авторка «Санскритсько-російського словника» та автор «Підручника санскриту».

Фонетика[ред.ред. код]

Санскрит має 36 фонем, а разом з алофонами — 48. Важливою особливістю мови є смислорозрізнювальна довгота голосних.

Наголос[ред.ред. код]

У ведійському санскриті був рухливий тонічний наголос, який позначався графічно. У пізніші періоди перестали використовувати знаки наголосу, а давний тонічний наголос поступово втратився. Таким чином, місце давнього наголосу відоме лише для слів, відомих з Вед.

За свідченням А. А. Залізняка, при сучасному усному відтворенні санскриту (крім віршованих текстів) до нього зазвичай застосовують латинське правило наголосу, а саме: у двоскладових словах наголос робиться на першому складі; в багатоскладових — на передостанньому складі, якщо голосна цього складу довга або якщо вона відокремлена від голосної наступного складу більш ніж однією приголосною, в іншому випадку — на третьому від кінця складі[24].

Голосні[ред.ред. код]

короткі довгі
[ɐ] а [ɑː] аа
[i] і [iː] іі
[u] у [uː] уу

Довгі голосні дифтонгового походження та відповідні дифтонги:

[oː] оо [əu] ау
[eː] ее [əi] ай

Голосні сонанти, вимовляються подібно до приголосних третього ряду:

короткі довгі
[ɻ] р° [ɻː] рр°
[ɭ] л° [ɭː] лл°

Зведена таблиця[ред.ред. код]

Буква प् /p/ Вимова Вимова з /p/ IAST ITRANS Українська транскрипція Приклад
[ɐ] або [ə] [] або [] a a Короткий звук: а Авалокітешвара वलोकितेश्वर
पा [ɑː] [pɑː] ā A Довгий звук: a Атман त्मन्
पि [i] [pi] i i Короткий звук: і Індра न्द्र
पी [] [piː] ī I Довгий звук: і
पु [u] [pu] u u Короткий звук: у Упанішади पनिषद्
पू [] [puː] ū U Довгий звук: у
पृ [ɻ] [] R Короткий звук: р Ріші षि
पॄ [ɻː] [pɻː] RR Довгий звук: р
पॢ [ɭ] [] LR Короткий звук: лр
पॣ [ɭː] [pɭː] LRR Довгий звук: лр
पे [] [peː] e e Довгий звук: е
पै [əi] [pəi] ai ai Дифтонг: ай
पो [] [poː] o o Довгий звук: о Ом म्
पौ [əu] [pəu] au au Дифтонг: ау

Приголосні[ред.ред. код]

Друга приголосна у складі — «х» або «г» позначає глухий або дзвінкий придих:

ка кха ґа ґга нга (як англійське ng)
ча чха джа джга ньа (як італійське gn або іспанське ñ)

Приголосні наступного ряду вимовляються як англійські відповідники, але на відміну від них кінчик язика загорнутий вгору і далі назад, притиснутий до твердого піднебіння, а не до десен:

т.а т.ха д.а д.га н.а

Приголосні останніх рядів вимовляються приблизно так, як і українські:

та тха да дга на
па пха ба бга ма
я ра ла ва
шьа ша са га
губні
Ōshtya
Губно-зубні
Dantōshtya
зубні
Dantya
ретрофлексивні приголосні
Mūrdhanya
палатальні приголосні
Tālavya
задньоязичні приголосні
Kanthya
глоткові приголосні
проривні приголосні
Sparśa
придихальні
Alpaprāna
[p] р п [b] b б t [t̪] d [d̪] [ʈ] [ɖ] c [c͡ç] j [ɟ͡ʝ] k [k] g [g]
придихальні
Mahāprāna
[] ph пх [] bh бг th [t̪ʰ] dh [d̪ʱ] ṭh [ʈʰ] ḍh [ɖʱ] ch [c͡çʰ] jh [ɟ͡ʝʱ] kh [kʰ] gh [gʱ]
носові приголосні
Anunāsika
[m] m м n [n̪] [ɳ] ñ [ɲ] [ŋ]
напівголосні
Antastha
v [ʋ] y [j]
плавні приголосні
Drava
l [l] r [r]
фрикативні приголосні
Ūshman
s [s̪] [ʂ] ś [ɕ] [h] h [ɦ]

Зведена таблиця[ред.ред. код]

Буква Вимова Вимова з /a/ (अ) IAST ITRANS Українська транскрипція Приклад
[р] [] р р Звук: п Падмасамбхава द्मसंभव
[pʰ] [pʰɐ] ph ph Звук: пх
[b] [] b b Звук: б Баларама लराम
[bʱ] [bʱɐ] bh bh Звук: бг Бгаґавад-Ґіта गवद्गीता
[m] [] m m Звук: м Мантра न्त्र
[ʋ] [ʋɐ] v v Звук: в Ваджраяна ज्रयान
[] [t̪ɐ] t t Звук: т Тантра न्त्र
[ʈ] [ʈɐ] Звук: т
[ʰ] [t̪ʰɐ] th th Звук: тх Артха अरर्थ
[ʈʰ] [ʈʰɐ] ṭh ṭh Звук: тх
[] [d̪ɐ] d d Звук: д Даттатрейа त्तात्रेय
[ɖ] [ɖɐ] Звук: д
[ʱ] [d̪ʱɐ] dh dh Звук: дг Дгарма र्म
[ɖʱ] [ɖʱɐ] ḍh ḍh Звук: дг
[ç] [c͡çɐ] c c Звук: ч Чакра क्र
[çʰ] [c͡çʰɐ] ch ch Звук: чх
[ɟ͡ʝ] [ɟ͡ʝɐ] j j Звук: дж Джапа-мала जपमाला
[ɟ͡ʝʱ] [ɟ͡ʝʱɐ] jh jh Звук: джг
[k] [] k k Звук: к Карма र्म
[kʰ] [kʰɐ] kh kh Звук: кх Сукхаваті सुखावती
[g] [] g g Звук: ґ Ґанеша णेश
[gʱ] [gʱɐ] gh gh Звук: ґг Санґга सं
[h] [] Звук: х
[ɦ] [ɦɐ] ɦ ɦ Звук: г Мага-Бгарата हाभारत
[] [n̪ɐ] n n Звук: н Нарасімга रसिंह
[ɳ] [ɳɐ] Звук: н Равана राव
[ɲ] [ɲɐ] ñ ñ Звук: нь
[ŋ] [ŋɐ] Звук: нг Лінгам लिङ्गं
[j] [] y y Звук: й Йогачара योगाचार

Розташування слів у словнику[ред.ред. код]

Послідовність, за якою слова санскриту розміщають в словнику, визначається безпосередньо їхнім звучанням. Вона не пов'язана з можливими варіантами написання на деванагарі.

Так у латинській транслітерації санскритські слова були б розташованими за звичайним європейським алфавітним принципом, лише з тією відмінністю, що, по-перше, використовується не латинський алфавітний порядок, по-друге, ai, au і у поєднанні з h виступають в ролі окремих знаків алфавіту.

Цей алфавітний порядок такий[24]:

  • a, aa, i, ii, u, uu, R ^ i, R ^ I, L ^ i, e, ai, o, au, M, H;
  • k, kh, g, gh, N ^,
  • c, Ch, j, jh, ~ n,
  • T, Th, D, Dh, N,
  • t, th, d, dh, n,
  • p, ph, b, bh, m,
  • y, r, l, v, sh, S, s, h.

Граматика[ред.ред. код]

Санскрит, подібно до української чи латини є флективною мовою, проте має набагато розгалуженішу морфологію закінчень, ніж у згаданих мов. Кожне дієслово в теперішньому часі має до 96 форм (у латинській мові, для порівняння, лише 29 форм). Багато функцій в реченні виражаються через суфікси.

Іменники[ред.ред. код]

Іменники у санскриті мають такі граматичні категорії:

Вживання артикля не є обов'язковим. Вказівний займенник «tad» та неозначений займенник «kimcit» факультативно вживаються як означений та неозначений артикль.

Іменники в санскриті поділяються на групи з вокальними та букальними (консонантними) основами.

Вокальні основи[ред.ред. код]

До вокальних основ належать такі:

Схема відмінювання вокальних основ відтворена в наступній таблиці:

a-основа ā-корінь i-основа ī-основа
kāma (m)
(любов)
rūpa (n)
(краса)
bāla (f)
(дівчина)
agni (m)
(вогонь)
vāri (n)
(вода)
mati (f)
(точка зору)
dhī (f)
(думка)
nadī (f)
(річка)
Однина Називний kāma rūpam bālā agni vāri mati dhī nadī
Кличний kāma rūpa bāle agne vār[i/e] mate dhī nadi
Знахідний kāmam rūpam bālām agnim vāri matim dhiyam nadīm
Орудний kāmena rūpeṇa bālayā agni vāriṇā mat dhi nad
Давальний kāmāya rūpāya bālāyai agnaye vāriṇe mat[aye/yai] dhi[ye/yai] nadyai
Аблатив kāmāt rūpāt bālāyāḥ agneḥ vāriṇāḥ mat[eḥ/yāḥ] dhi[yaḥ/yāḥ] nadyāḥ
Родовий kāmasya rūpasya bālāyāḥ agneḥ vāriṇāḥ mat[eḥ/yāḥ] dhi[yaḥ/yāḥ] nadyāḥ
Місцевий kāme rūpe bālāyām agnau vāriṇi mat[au/yām] dhi[yi/yām] nadyām
Двоїна Називний kāmau rūpe bāle agnī vāriṇī matī dhiyau nadyau
Кличний kāmau rūpe bāle agnī vāriṇī matī dhiyau nadyau
Знахідний kāmau rūpe bāle agnī vāriṇī matī dhiyau nadyau
Орудний kāmābhyām rūpābhyām bālābhyām agnibhyām vāribhyām matibhyām dhībhyām nadībhyām
Давальний kāmābhyām rūpābhyām bālābhyām agnibhyām vāribhyām matibhyām dhībhyām nadībhyām
Аблатив kāmābhyām rūpābhyām bālābhyām agnibhyām vāribhyām matibhyām dhībhyām nadībhyām
Родовий kāmayoḥ rūpayoḥ bālayoḥ agnyoḥ vāriṇoḥ matyoḥ dhiyoḥ nadiyoḥ
Місцевий kāmayoḥ rūpayoḥ bālayoḥ agnyoḥ vāriṇoḥ matyoḥ dhiyoḥ nadiyoḥ
Множина Називний kāmā rūpāṇi bālā agnayaḥ vārīṇi matayaḥ dhiyaḥ nadyaḥ
Кличний kāmā rūpāṇi bālā agnayaḥ vārīṇi matayaḥ dhiyaḥ nadyaḥ
Знахідний kāmān rūpāṇi bālā agnīn vārīṇi matīḥ dhiyaḥ nadīḥ
Орудний kāmaiḥ rūpaiḥ bālābhiḥ agnibhiḥ vāribhiḥ matibhiḥ dhībhiḥ nadībhiḥ
Давальний kāmebhyaḥ rūpebhyaḥ bālābhyaḥ agnibhyaḥ vāribhyaḥ matibhyaḥ dhībhyaḥ nadībhyaḥ
Аблатив kāmebhyaḥ rūpebhyaḥ bālābhyaḥ agnibhyaḥ vāribhyaḥ matibhyaḥ dhībhyaḥ nadībhyaḥ
Родовий kāmānām rūpāṇām bālānām agnīnām vārīṇām matīnām dh[iyām/īnām] nadīnām
Місцевий kameṣu rūpeṣu bālāsu agniṣu vāriṣu matiṣu dhīṣu nadīṣu
u-основа ū-основа дифтонгова основа
vāyu (m)
(вітер)
madhu (n)
(мед)
dhenu (f)
(корова)
bhū (f)
(земля)
vadhū (f)
(жінка)
rai (f)
(власність)
nau (f)
(корабель)
go (f)
(бик)
Однина Називний vāyu madhu dhenu bhū vadhū nau gau
Кличний vāyo madh[u/o] dheno bhū vadhu nau gau
Знахідний vāyum madhu dhenum bhuvam vadhūm rāyam nāvam m
Орудний vāyu madhu dhen bhu vadh rāyā nāvā gavā
Давальний vāyave madhune dhenave bhu[ve/vai] vadhvai rāye nāve gave
Аблатив vāyoḥ madhunāḥ dhen[oḥ/vāḥ] bhu[vaḥ/vāḥ] vadhvāḥ rāyaḥ nāvaḥ go
Родовий vāyoḥ madhunāḥ dhen[oḥ/vāḥ] bhu[vaḥ/vāḥ] vadhvāḥ rāyaḥ nāvaḥ go
Місцевий vāyau madhuni dhen[au/vām] bhu[vi/vām] vadhvām rāyi nāvi gavi
Двоїна Називний vāyū madhu dhenū bhuvau vadhvau rāyau nāvau gāvau
Кличний vāyū madhu dhenū bhuvau vadhvau rāyau nāvau gāvau
Знахідний vāyū madhu dhenū bhuvau vadhvau rāyau nāvau gāvau
Орудний vāyubhyām madhubhyām dhenubhyām bhūbhyām vadhūbhyām bhyām naubhyām gobhyām
Давальний vāyubhyām madhubhyām dhenubhyām bhūbhyām vadhūbhyām bhyām naubhyām gobhyām
Аблатив vāyubhyām madhubhyām dhenubhyām bhūbhyām vadhūbhyām bhyām naubhyām gobhyām
Родовий vāyvoḥ madhunoḥ dhenvoḥ bhuvoḥ vadhvoḥ rāyoḥ nāvoḥ gavoḥ
Місцевий vāyvoḥ madhunoḥ dhenvoḥ bhuvoḥ vadhvoḥ rāyoḥ nāvoḥ gavoḥ
Множина Називний vāyavaḥ madhūni dhenavaḥ bhuvaḥ vadhvaḥ rāyaḥ nāvaḥ gāvaḥ
Кличний vāyavaḥ madhūni dhenavaḥ bhuvaḥ vadhvaḥ rāyaḥ nāvaḥ gāvaḥ
Знахідний vāyūn madhūni dhenūḥ bhuvaḥ vadhūḥ rāyaḥ nāvaḥ
Орудний vāyubhiḥ madhubhiḥ dhenubhiḥ bhūbhiḥ vadhūbhiḥ bhiḥ naubhiḥ gobhiḥ
Давальний vāyubhyaḥ madhubhyaḥ dhenubhyaḥ bhūbhyaḥ vadhūbhyaḥ bhyaḥ naubhyaḥ gobhyaḥ
Аблатив vāyubhyaḥ madhubhyaḥ dhenubhyaḥ bhūbhyaḥ vadhūbhyaḥ bhyaḥ naubhyaḥ gobhyaḥ
Родовий vāyūnām madhūnām dhenūnām bh[uvām/ūnām] vadhūnām rāyām nāvām gavām
Місцевий vāyuṣu madhuṣu dhenuṣu bhūṣu vadhūṣu ṣu nauṣu goṣu

Букальні основи[ред.ред. код]

Іменники з букальними основами поділяють на такі групи:

  • однокореневі іменники, які у всіх відмінках мають ту саму основу, а саме:
    • Кореневі іменники, тобто односкладові іменники, безпосередньо до основи яких додається відмінкове закінчення;
    • двоскладові основи з проривним приголосним або африкатом
    • дво- або багатоскладові основи на -as/-is/-us
  • багатокореневі іменники. До них належать такі основи:
    • на -(a)nt
    • на -(a)n
    • на -(i)n
    • на -ar/-ṛ
    • на -iyaṁs/-iyas
    • на -vaṁs/-uṣ
    • на -añc

Складні іменники[ред.ред. код]

Складні іменники характерні насамперед для пізніх форм мови. Як правило, окремі частини складного іменника постають у нефлектованій формі. Санскритська граматика розрізняє такі способи утворення складних іменників:

  • Dvandva — копулятивний спосіб, нанизування іменників один на одного, напр. ācāryaśiṣyau означає вчитель (ācārya) і учень (śiṣa, називний двоїни: śiṣau);
  • Tatpurusha — детермінативний спосіб, передній член стоїть у невизначеному відмінковому зв'язку з ключовим членом, напр. devadatta — богом даний;
  • Karmadharaya — апозиційний спосіб, передній член стоїть в тому самому відмінку, що й задній член, напр. cauravījanaḥ — дослівно злодії люди;
  • Bahuvrihi — екзоцентричний спосіб, вказує на якість, напр. Viṣṇurūpa — вішнуподібний, у подобі Вішну, в образі Вішну.

Ці санскритські назви також вживаються як фахові терміни в мовознавстві.

Займенники[ред.ред. код]

Подібно до інших індоєвропейських мов відмінювання займенників відрізняється від відмінювання іменників. Для санскриту тут характерні такі особливості:

Форма середнього роду як правило закінчується у називному, знахідному однини на -d, що за правилами сандгі переходить в -t (tat «цей»).

Давальний, аблатив і місцевий однини утворюють форми чоловічого та середнього роду за допомогою зв'язки -sm (tasmai devaaya «цьому богові», tasmaat devaat «від цього бога», tasmin deve «у цього бога»).

У жіночому роді родовий, давальний, аблатив і місцевий однини утворюється за допомогою зв'язки -sy (tasyaah devyaah «ця богиня»,tasyai devyai «ця богиня», tasyaah devyaah «від цієї богині», tasyaam devyaam «в цієї богині»).

Родовий множини закінчується на -saam або -shaam (teshaam devaanaam «цих богів»).

Дієслова[ред.ред. код]

Дієслова у санскриті мають такі граматичні категорії:

  • Три стани:
    активний (Parasmaipada) («він бачить»), середній, або медіопасивний (Atmanepada) («він бачить себе / його побачать»), пасив. Пасив являє собою систему похідних форм.

Для утворення часів існують чотири види основ:

  • основа теперішнього часу для утворення теперішнього часу та імперфекта
  • основа майбутнього часу для майбутнього й кондиціоналісу
  • основа аориста для утворення аориста
  • перфектна основа для утворення перфекта
  • Три особи в кожному числі:
    перша особа (prathamapuruṣa IAST), друга особа (madhyamapuruṣa IAST), третя особа (uttamapuruṣa IAST). У традиційній граматиці санскриту перша особа, на відміну від української мови, — це «він, вона, воно» або "вони " у множині, тоді як третя особа — це «Я» або «Ми».

Синтаксис[ред.ред. код]

А. А. Залізняк вирізняє два історичних стилі санскритського синтаксису: у ведійському та ранньому після ведійському санскриті переважають словосполучення, дієслівні речення, активні конструкції («синтаксичний стиль I»). Натомість у пізньому класичному санскриті домінують складні слова, іменні речення, пасивні конструкції («синтаксичний стиль II»).[25] Синтаксичний стиль I є типовим прикладом флективної мови, як українська або латина. При синтаксичному стилі II санскрит наближається до інкорпоруючих мов на кшталт ескімоської.

У санскриті той самий зміст може бути виражений словосполученням або складним словом, наприклад: сарваір aabharaNair bhuuSitaa «прикрашена усіма коштовностями» = sarvaabharaNabhuuSitaa.

Іменне речення в теперішньому часі не потребує зв'язки: kaarur ахам, тату bhiSak «я поет, тато - лікар»

Активна конструкція часто замінюється пасивною, наприклад: «цар вбиває оленя» = «царем убивається олень». Характерне вживання пасивної конструкції з герундивом.

Серед складних речень у санскриті переважають складносурядні. Частини речення найчастіше поєднані сполучниками ca, vaa, tu, hi , крім того широко поширеним є безсполучниковий зв'язок.

Лексика[ред.ред. код]

Основну частину лексичного складу санскриту становлять слова, успадковані з загальноіндоєвропейської мови або утворені з морфем індоєвропейського походження[26]. Для ілюстрації нижче наведено деякі слова, що мають точні чи достатньо близькі етимологічні відповідності в українській мові. Наявність споріднених слів не є свідченням близькості санскриту саме до української мови, адже практично для всіх наведених санскритських слів є відповідники в інших індоєвропейських мовах.

Дієслова: as «бути» (asti = є, santi = суть), i «йти», kaas «кашляти», kup «злитися» (пор. кипіти), gar (gR ^ I)«співати» (пор. жрець), gar (gR ^ i) «ковтати, пожирати » (пор. жерти, горло), grabh, grah «хапати» (пор. грабувати), jiiv «жити» (j `iivati ​​= живе), takS «тесати, будувати, створювати», tap «бути гарячим, теплим» (пор. тепло, топити), tras «боятися, тремтіти» (пор. трястися, боягуз), daa «давати», dar (dR ^ i) «роздирати, розколювати» (пор. дерти), dhaa «смоктати» (пор. доїти), nud «штовхати, спонукати» (пор. принуджувати), pac «піч, варити», paa «пити» (пор. piit `i - «пиття»), piS «товкти» (пор. пхати, товкач), puS «процвітати» (пор. пишний, пухнути), praCh «просити», plu «плисти», budh « не спати, помічати » (пор. бадьорий, будити), bhii «боятися» (пор. боязливий), bhar (bhR ^ i) «нести» (пор. тягар), man «думати, уявляти», manth «збовтувати, трясти» (пор. заколот, мутити), mar (mR ^ i) «вмирати» (пор. мруть) , lip «мазати, ліпити», lih «лизати», ru «кричати, ревти» (ravati = реве), rud «плакати, ридати», raa «гавкати» (r `aayati = гавкає), lup « ламати, псувати, грабувати» (пор. лупити), lubh «жадати» (пор. любити), vah «везти», vaa «віяти, дути», vid «знати, відати», vart (vR ^ it) «крутити» (пор. вертіти), shru «чути , слухати », sad «сидіти» (пор. осідати, садити), siiv (siv) «шити» (пор. шов, швачка), stan «гриміти» (пор. стогнати, стогін), sthaa «стояти», smi «посміхатися» (пор. сміятися), svap «спати», han «вбивати» (пор. гнати, гін).

Іменники. Терміни спорідненості: maatar - «мати», bhr `aatar - «брат», sv` asar - «сестра», suun `u - «син», duhit` ar - «дочка», jani-, jaani - «дружина» (пор. жона), vidh `avaa - «вдова», shv` ashura - «свекор», shv `ashr` uu - «свекруха». Частини тіла: nas-, n `aasaa - «ніс»,` akSi - «око, око», bhr `uu - «брова», j` ambha - «зуб, ікло», `oSTha - «губа» (пор. уста), griiv `aa - «потилиця» (пор. грива), p` arshu - «ребро» (пор. перси), majj `an - « кістковий мозок », antr` a - «нутрощі», uurN `aa - «вовна». Тварини: `avi-, avik` aa - «вівця», v` R ^ ika - «вовк», udr `a - « водяна тварина » (пор. видра), m` uuS-, m `uuSikaa - «миша», haMs` a «гусак», k `R ^ imi- «хробак». Рослини та їхні частини: t `R ^ iNa - «трава, солома» (пор. терен), ral` aava - «полова, полова», bhuurj `a - « береза ​​», d` aaru - «дрова» (пор. дерево), shaN ^ k `u - «кілочок» (пор. сучок), v` alsha - «гілка» (пор. волосся). Нежива природа: s `uurya - «сонце», m` aas - «місяць, місяць», agn `i - «вогонь», ruc-, r` uci - «світло» (пор. лучина), t `amas - «тьма», n` abhas - «хмара, туман, повітря, небо», megh `a - «хмара» (пор. імла), v` aata - «вітер», vaay `u - «вітер» (пор. суховій), gharm `a-, ghR ^ iN` a - «спека, жар» (пор. горіти, горнило), dhuum `a - «дим», paaMs` u - «пісок», `aN ^ gaara - «вугілля» , r `asa - «сік», ras` aa - «волога» (пор. роса), h `ena- «піна»,` ashman - «камінь», gir `i - «гора», tala - «поверхня» (пор. тло, дотла), p `anthan - «шлях», prastaar` a - «рівнина, плеската поверхня» (пор. простір). Час: d `ina - «день», n` akta - «ніч», vasant `a - «весна», hemant` a - «зима». Житло, побут, соціальні поняття: gr `aama - « натовп, село, громада » (пор. громада, нагромаджувати), d` ama - «дім», dvaar - «двері», yug `a - « ярмо, ярмо» (пор. іго), gr` aavan - «жорно»; pit `u - « харчування, їжа », m` adhu - «мед», maaMs `a - «м'ясо», krav `is -, kravy` a - «сире м'ясо» (пор. кров), yuuS-, yuuS `a - «суп, юшка» (пор. уха); shr` avas - «слава», miiDh `a - «нагорода, видобуток» (пор. мзда), taay` u - «злодій» (пор. таїти). Назви ознак: d `akSiNa - «правий» (пор. десниця), m `adhya - «середній» (пор. межа, між); shvet` a - «білий, світлий», rudhir` a - «червоний» (пор. рудий), heari-, hariN `a - « жовтий, зеленуватий » (пор. зелений) , babhr `u - «коричневий» (пор. брунатний, бобер); diirgh` a - «довгий, довгий», lagh `u - «легкий», tan` u - «тонкий», aMh `u - «вузький», puurN` a - «повний», sh` uSka - «сухий», nagn `a - «голий» (пор. нагий); p` uurva - «перший», n `ava - «новий», sam `a - « той самий »; jiiv` a - «живий», mR ^ it `a - «мертвий», y` uvan - «юний, молодий»[27].

Деякі санскритські слова запозичені з средньоїндійських мов, якими в давній Індії послуговувалися у щоденному спілкуванні, тобто у такій сфері, де не було прийнято застосовувати літературну мову - санскрит. У санскриті є також значна кількість запозичень з мов доіндоєвропейського населення Індії - дравідських і австроазійських. А. А. Залізняк наводить такі приклади з дравідських мов: Каала - «темно-синій, чорний», miin ` - «риба», niir`a - «вода». Існує невелика кількість запозичень з іранських, семітських та давньогрецької мов[28].

Запозичення в українській мові[ред.ред. код]

Автори популярних книжок, які не є професійними етимологами, наводять численні приклади давньоіндійських слів, начебто запозичених в українську мову: ситець, камфора, його, свастика, війна, золото, майдан, мерщій, нива, прапор, причастя, чари, шабля, воля, небеса, тато, хата[29]. Проте етимологічні словники[30] не підтверджують прямого запозичення з санскриту. Більшість цих слів справді індоєвропейського походження, але потрапили в українську мову через посередництво ряду інших мов, водночас споріднені лексеми трапляються і в інших давніх та сучасних мовах. Енциклопедія «Українська мова» згадує лише про запозичення з санскриту назв реалій, таких як йога, раджа, рупія [31].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Загальноприйняте але не єдине датування Ріґведи.
  2. Г. М. Бонгард-Левин, Г. Ф. Ильин. Индия в древности. М., 1985. — Стр.23.
  3. а б в г БСЭ. Статья «Санскрит».
  4. См. Г. М. Бонгард-Левин, Г. Ф. Ильин. Индия в древности. М., 1985. — Стр.24,39.
  5. См. Бэшем А. Л. Чудо, которым была Индия, пер. с англ. М., 1977
  6. См. В. А. Кочергина. Учебник санскрита. М., Филология. 1994 — Вступление.
  7. Конституція Індії, ст. 330, восьмий додаток до Статей 344 (1) і 351. Мови.
  8. Наприклад, давньояванська літературна мова каві є настільки санскритизована, що німецький лінгвіст Франц Бопп помилково зарахував її до індоєвропейських мов .
  9. Див. детальніше : Теселкин A. C., Древнеяванский язык (кави). М., 1963.
  10. Літературна тибетська мова формувалася завдяки перекладам канонічної літератури з санскриту
  11. Див детальніше: Рерих Ю. Н., Тибет. язык, М., 1961.
  12. Лингвистический энциклопедический словарь. М., 1990. — Стаття «Индоевропейские языки».
  13. Усі ці мови належать до сучасних індоарійських мов, які в процесі свого розвитку зазнали санскритського впливу, а деякі мови (наприклад, гінді), досі зазнають активної санскритизаціі в галузі наукової термінології.
  14. Див детальніше: Зограф Г. А. Морфологический строй новых индоарийских языков. М., 1976.
  15. Див.: Лингвистический энциклопедический словарь. М., 1990. — Стаття «Индоевропейские языки».
  16. Див.: Т.. Барроу. Санскрит. Пер. с англ. М., 1976 — ст. 22-26.
  17. См:. Т.. Барроу. Санскрит. Пер. с англ. М., 1976 — Ст. 27-30.
  18. Гернот Вильгельм. Древний народ хурриты. М., 1992.
  19. Див детальніше: Т. Барроу. Санскрит. Пер. з англ. М, 1976 -. Ст. 30-33.
  20. Див також: мітаннійська арійська мова
  21. Детальніше див.: S.N.Mukherjee. Sir William Jones: A Study in Eighteenth-Century British Altitudes to India. Cambridge, 1968.
  22. Детальніше див.: Лингвистический энциклопедический словарь. М., 1990. — Стаття «Сравнительно-историческое языкознание».
  23. В. И. Кальянов. Об изучении санскрита в Советском Союзе, Вестник ЛГУ, 1957, № 8, стр. 23-24.
  24. а б А. А. Зализняк Грамматический очерк санскрита, Фонетика
  25. А. А. Зализняк Грамматический очерк санскрита, Синтаксис
  26. А. А. Зализняк Грамматический очерк санскрита, Лексика
  27. Приклади взято з праці А. А. Зализняк Грамматический очерк санскрита, Лексика
  28. Дані за А. А. Залізняком А. А. Зализняк Грамматический очерк санскрита, Лексика
  29. Див.: Степан Наливайко. Таємниці розкриває санскрит. — Київ: Видавничий центр Просвіта, 2000 — 273 стор.
  30. Пор. Фасмер, Этимологический словарь русского языка (у цьому словнику вміщено дуже багато питомо українських слів, потрактованих Фасмером як південноросійські варіанти), академічний Етимологічний словник української мови в 7 томах, Київ: Наукова думка. Наприклад лексема «золото» тлумачиться у семитомному Етимологічному словнику як споріднена з давньоверхньонімецьким gold, готським gulp, давньоіндійським hírayami (золото), hárih (золотисто-жовтий) та індоєвропейським g'holt-, g'hel- (жовтий, жовто-зелений). (т. 2, с. 276)
  31. Енциклопедія «Українська мова», стаття «Міжмовні контакти»

Література[ред.ред. код]

Науково-популярні видання[ред.ред. код]

  • Степан Наливайко. Таємниці розкриває санскрит. — Київ: Видавничий центр Просвіта, 2000 — 273 стор.
  • Кобилюх Василь Олексійович. 167 синонімічних назв землі у Санскриті — Т.: Мандрівець, 2009. — 208 с.: рис. — Бібліогр.: с. 190—207.

Вступні курси[ред.ред. код]

Підручники[ред.ред. код]

  • Franz Bopp: Ausführliches Lehrgebäude der Sanskrita-Sprache. Berlin 1827 (Онлайн)
  • Georg Bühler: Leitfaden für den Elementarkursus des Sanskrit. 2. Auflage. Wien 1927 (Передрук: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 1988, ISBN 3-534-04102-X)
  • J. Gonda, Manuel de Grammaire élémentaire de la langue Sanskrite. Traduit de la quatrième édition en langue allemande par Rosane Rocher. E.J. Brill, Leiden et Adrien Maisonneuve, Paris 1966.
  • Wolfgang Morgenroth: Lehrbuch des Sanskrit. Grammatik, Lektionen, Glossar. Verlag Enzyklopädie, Leipzig 1973.

Граматики[ред.ред. код]

  • Whitney, William Dwight The Roots, Verb-Forms and Primary Derivatives of the Sanskrit Language: (A Supplement to His Sanskrit Grammar)
  • Wackernagel, Debrunner, Altindische Grammatik, Göttingen.
  • Delbrück, B. Altindische Tempuslehre (1876)
  • Berthold Delbrück: Altindische Syntax. Halle 1888 (Передрук: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 1988, ISBN 3-534-04105-4)
  • Manfred Mayrhofer: Sanskrit-Grammatik mit sprachvergleichenden Erläuterungen. Walter de Gruyter, Berlin 1978, ISBN 978-3-11-007177-1
  • Franz Kielhorn: Grammatik der Sanskrit-Sprache. Dümmler, Berlin 1888 (Це видання 1888 доступне як PDF за адресою: Sanskritweb)

Словники[ред.ред. код]

  • Otto Böhtlingk, Rudolph Roth, Petersburger Wörterbuch, 7 vols., 1855-75
  • Otto Böhtlingk, Sanskrit Wörterbuch in kürzerer Fassung 1883-86 (1998 репринт, Motilal Banarsidass, Delhi)
  • Manfred Mayrhofer, Kurzgefasstes etymologisches Wörterbuch des Altindischen, 1956-76
  • Manfred Mayrhofer, Etymologisches Wörterbuch des Altindoarischen, 3 vols., 2742 pages, 2001, ISBN 3-8253-1477-4
  • Klaus Mylius: Sanskrit — Deutsch, Deutsch — Sankrit. Wörterbuch. Harrassowitz, Wiesbaden 2005, ISBN 3-447-05143-4
  • Кочергина, Вера Александровна. Санскритско- русский словарь: около 30 000 слов / В. А. Кочергина; ред. В. И. Кальянов. — 3.изд., испр. и доп. — М. : Филология, 1996. — 944 с.

Посилання[ред.ред. код]